double arrow

В чому суть різноманітності підходів до феномену знання?

Найважливіші підходи до знання:

1. гносеологічний (традиційний). Суть – у вивченні процесу отриманння знання. Знання – результат пізнавального процесу, те що тотожне істині, те що тотожне науковому пізнанню. Найбільш продуктивне гносеологічне пізнання до знання виявленого при дослідженні співвідношення змісту та форми знання,

2. онтологічний – зясування онтологічного статусу знання(тобто відповідь на питання чи постає знання особливою формою буття або навпаки лише формою виразу якоїсь більш важливої з онтологічного погляду сутності). Найбільша його перевага в тому що знання розглядається як реальний елемент людського способу перебування у світі.

3. Екзистенцыйно-особ – при вивч зн необхідно брати до уваги особл становища люд в свыты, особл ъъ соц. Буття, внутр. Самовыдч та самоыдент. Перевага – пов»яз ыз зн у всых його виявах та формах з процесами та насл людс ындивыдуацыъ

4. Логічний – досл зн та його выдпов певним правилам, зак та лог нормам.Перевага – дозвол виявити різні градації зн за рівнем наближеності до деякого ідеалу.Недолік – зн необ пов»яз з італ, зак, станд і відхил від них сприйм як помилк

5. Психол – досл зв»язк зн з осн сферами людс псих діял.недол-встан однозн зв»яз між мент та нейрофіз процесами

6. Соціолог-акцент увагу на з»ясув соц. Умов, факторів форм і функт зн

7. Інформ – зн перш за все у суттєвому значенні є інформацією.недолік – зн не звод до інформ

8. Культуролог – з»ясув місце та роль зн у культ, переваги – комплексність аналізу зн

9. Педагог – вивч зн через призму процесу його продук, збер і передав.перевага-акцент на формі і способі вираж зн, а не на його змісті

отже, суть підходів до феномену знання залежить від того на якому етапі знаходиться процес здобуття знання, що саме потребується від знання, якими саме шляхами і методами здобувається знання.

31. Форми вираження істини у знанні.

Форми вираження істини у знанні – це система понять, які відображають міру наближення реального стану знань до істини яу еталону.

Форми вираження істини у знанні:

І.Очевидність, має 4 види:

1)чуттєва(узгодженість змусту наших знань з даними сприймань)

2)логічна(передбачає повну узгодженість змісту наших свідомих побудов з даними інтел констр.)

3)інтуїтивна(передбач. Повну узгодж. Змісту свідомих побудов з даними фундамент. Смислового орієнтування)

4)смислова(відрізн. Від інтуїтивної очевидності зворотністю руху, тобто завдяки уявленню про цілісність вона дозволяє розрізнити окремі елементи або конструювати те чого раніше у свідомості в нас не було)

ІІ.Достовірність(наявність у пізнанні ознак істини. Грунтується на наявності чуттєвих, логічних та психологічних засад довіри до знання). Характеристика достов або недостав викор в двох випадках:

-маємо справу з індивідуальним пізн. Досвідом

-оцінюємо попередні знання, які передані нам не прямо через треті джерела

ІІІ.Правдивість(така істинність, яка постає у нерозривному зв»язку із почуттями, переживаннями, подіями та суб.,який в них втягнутий).Пон. викор. Для характеристики знання, яке здобуте через мистецтво, художню творчість, суб.осяяння;

ІV.Правдоподібність(можна пов»язати зі ступенем обґрунтування певного знання). Повна обґрунтованість – достовірністб,неповна-правдоподібність

V.Вірогідність – вживається тоді,коли акцентуються на зовн. Явищах та подіях, з якими пов»язують знання, і навпаки – використовують тоді коли мова йде про внутрішні характеристики самого знання

VI.правильність-формальна характеристика знання, яка фіксує собою ввідповідність знання певним нормам і взірцям.

Висновок, ці поняття можуть дати нам гнучку та всебічну шкалу для можливих оцінок якості знання і оцінки різних видів знання.

32. Чим відрізняється епістемологічний підхід до дійсності від гносеологічного?

Термін «гнозис» традиційно пов»язують із пізнання, тоді як термін «епістеме» - з знанням

-Епістемологізм передбачає визнання знання тією першою реальністю, з якою ми маємо справу при свідомому відношенні до будьчого

-Гносицизм передбачає можливість спостерігати за процесами пізнання ззовні та вважати їх різновидом одного процесі, то епістемологіям передбачає вивчення знання середньосуб. Процесів, які визнаються якісно відмінними від природо досліджень

-В гнос. Відбувається невиправдане отот. Знання з результатом пізнання.

33.Класичні теорії істинності.

Класична гносеологія головирь про імперативність істини. Істинність – необхідна характеристика знання. За формою – істина культурна універсалія, яка призначена для оцінювання співвідношення знання із предметною дійсністю і мисленнєвим процесом. Класична теорія поділяжться на кореспондентську та когерентну.

Кореспондентська – теорія відповідності. Істина – це відповідність уявлень або тверджень реальному стану справ, це спів падіння знання та дійсності або свідомості та речей.

Переваги – найдавніша, інтуїтивно-зрозуміла,найбільш поширена на рівні буденного мислення.

Недоліки- Невизначеність поняття «відповідність» - неможливість встановлення відповідності між ідеал. образами свідомості та матеріальними речами; багато висловлювань, що фіксують об»активний стан речей не можуть бути співвіднесені із жодними реальними об»єктами чи фактами; іст. Контекстуальна – хибна в іншому аспекті.

Когерентна – теорія узгодженості. Твердження є істинним, якщо може бути узгодженим, тобто пов»Язаним без суперечності із більш заг. Системою знання.

Переваги – іі увага до конструкт. Потенціалу свідомості, бо узгодженість – це не те, що існує об»активно, а те, що свідомість вбачає або конструює у певній теорії

Недоліки – недостатність узгодженості елементів для визнання істинності системи, нехтування емпіричним або актуальним рівнем наукового пізнання.

34. Загальна характеристика некласичних теорій істинності. Які саме теорії належать до них?

До некласичних теорій істинності належить:

Дифляційна теорія. Істина є там де існує входження у мовні формулювання тверджень, якщо ми здатні прочитати і зрозуміти певний текст, то припис. йому істинність

Семантична теорія (Татарський) відштовхувався від ідей Аристотеля і Брентана.

Татарський визнач істинність як властивість висловлювань. Встан істини тут пов’язані:

- з виявленням змісту та значення логічних термінів з яких склався висновок

- з вказівкою на предмет, якого стосується це висловлювання.

Апріористська теорія. Витоками вважають уявлення про безсмертну душу і анамнезис І.Канта. Ця істина незалежна від всілякого досвіду. Ця теорія протилежна до КОРИСПОНДЕНТСЬКОЇ, бо апріорна теорія називається істинним, відповідність, дійсність нашій свідомості.

Прагматична теорія. Істинним є те знання, що має корисні наслідки для людського життя і успішно застосовується на практиці. Перевага – її можна застосувати до аналізу позанаукового знання. Недоліки – вона залишає поза увагою питання про необхідність прагнення до точності науки; не всіляке знання може набувати практичного застосування

Діалектико-матеріальна теорія. Вона є поєднання кориспондентської і прагматичної. Істинне знання має не просто виправдати практичне, але і бути адекватним відображенням дійсності.

Конвенційна теорія. Істина - те, що вважається істинним у колах зацікавлених чи експертів, тобто є результатом домовленості сіж ними. Перевага – має раціональну підставу, бо значна частина наукового знання є результатом домовленості. Недолік – самої лише домовленості недостатньо аби певне твердження вважати істинним.

В некласичніих теоріях намагається окреслити істину через співвідношення будови і функціонування люд свідомості з соціальними потребами.

35. Критерії розмежування наукового та поза наукового пізнання. Поняття та різновиди ненаукового П.

За способом осягення світу наукове П орієнтується на теоретичне осягнення, а прзанаукове на практичне. Предметне знання наукове П надає перевагу знанню про об’єкт, а позанауково про суб’єкт.Наукове за типом мислення дискурсивне, позанаукове – недискурсивне.. За методологічним характером науков П орієнтуються на аналітичне розчленування, на ідеалізацію та абстракцію, а поза наукові на цілісність емпіричної дійсності. За характером знання наукові наявність тільки чистого знання, а поза наукові – знання є посередником між людиною та світом.

Поняття «ненаукове пізнання» - означає теоретичні способи осягнення світу, які близькі до наукового, але не є ним за іншими ознаками.

Різновиди ненаукового П:

- Донаукове – знання, яке виступає прототипом або ж підставою наукового (Прикладний х-р, З’ясування фактів, але без інтересу до причини, Приблизний х-р досліджень та результатів)

- Паранаукове – несумісне з відомими пізн стандартами у вузькому значенні – це супутні науки ідейно-теорет течії та вчення які знаходяться за межами науки, але які знаходяться за межами науки, але пов’язані з нею певною спільною проблема. В пара науковому П брак емпіричних доказів,рекомандаційно методологічний а не пояснювальний х-р, марність гіпотези. Предметом пара наукового знання має бути феномени які відсутні в реал.практиці; об’єкти які в практиці можуть існувати; явища що реально існують, але не отримали наук пояснення; альтернативні концепції до загальноприйнятних у науці

- Псевдонаукове знання – помилкове знання яке буд. На свідомому викор. Неякісно перевірених тверджень та на ігнор. доказів, що його заперечують.

- Спеціально наукове – відмінне від неспеціалізовано буденного, яке волод спеціальною оформленістю і має визначити носія соціальної групи.

36. Види наукового знання.

Наукове знання можна класифікувати за такими підставами:

- За способом відображення сутності знання феноменалістське знання характеризується якісним аналізом, есенціалістське будується з використанням кількісних методів

- За функціональним призначенням (фундаментальне, прикладне,розробки)

- За відношенням до діяльності суб’єктів (дискрептивне, прескрептивне)

- За групами предметних областей (природниче, соціальне, гуманітарне, технічне)

- За пріоритетним методом (лововетичні – наука про природу, ідіографічні).

Класифікація за Івіном. Він намагається класифікувати наук. за групами предметних областей у контурах 2х пар критеріїв розмежування:

- Тяжіння до використання абсолютних або порівняльних категорій

- Орієнтація на опис або оцінку

Найбільш повною класифікація наук за видами є наступна:

- Природничі

- Інженерно-технічні та технологічні

- Логіко-математичні (інструментальні, точні, формальні)

- Соц.-гуманітарні (соц. Та гуманітарні, гуманітарні та соц.-економічні)


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: