Принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель

У 2009 році набрав чинності ДБН В.1.2-14-2008 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ», розроблений з урахуванням положень відповідних міжнародних документів:

- ISO 2394: 1994 «Загальні принципи забезпечення надійності конструкцій» («General principles of reliability for structures»);

- EN 1990:2002 «Основи проектування конструкцій» («Eurocode – Basis of structural design»);

- ГОСТ 27751-88 (СТ СЭВ 384-87) «Надежность строительных конструкций и оснований. Основные положения по расчету».

ДБН В.1.2-14-2008 регламентує принципи безпеки та надійності будинків і споруд шляхом забезпечення міцності, надійності, експлуатаційної придатності їх складових частин: конструкцій, елементів та основ, а також необхідність забезпечення безпеки та надійності на всіх етапах життєвого циклу будівлі (споруди): вишукування та проектування; виготовлення, транспортування, зберігання будівельних виробів, зведення (монтаж); експлуатація та ліквідація об’єкту.

Основною вимогою до надійності будівельного об,єкту є його відповідність функціональному призначенню та здатність зберігати свої властивості протягом встановленого (проектного) терміну експлуатації.

З метою диференційованої реалізації принципів забезпечення надійності та безпеки, нормами вводяться класи наслідків (відповідальності) будівель і споруд, а також категорії відповідальності їх конструкцій та елементів.

Для всіх будівель і споруд встановлені три класи наслідків (ступеня відповідальності), які характеризуються рівнем можливих соціальних втрат і майнових збитків, тобто можливими наслідками, пов’язаними з припиненням експлуатації або втратою цілісності об’єкту:

- СС3 – значні наслідки;

- СС2 – середні наслідки;

- СС1 – незначні наслідки.

(Позначення «СС» - англійська абревіатура виразу «класи наслідків» – Consequences classes).

Класи наслідків (відповідальності) визначаються відповідно до характеристик можливих наслідків через відмови будівель і споруд:

- небезпека для здоров’я і життя людей, які постійно перебувають на об’єкті;

- небезпека для життя і здоров,я людей, які періодично перебувають на об’єкті;

- небезпека для життя і здоров,я людей (або можливе порушення нормальної життєдіяльності людей), які перебувають за межами об’єкта;

- обсяг економічного збитку;

- втрата об’єктів культурної спадщини;

- припинення функціонування комунікацій (споруд) транспорту, зв’язку, енергетики, інших інженерних мереж.

Прийняті значення характеристик можливих наслідків максимально наближені до критеріїв, що визначають рівень надзвичайних ситуацій в Україні.

До кожного класу (наслідків) відповідальності будівель введені три категорії відповідальності їх конструкцій та елементів:

Категорія А -конструкції та елементи, відмова яких може привести до повної неможливості експлуатації будівлі (споруди) в цілому, або значної її частини.

Категорія Б – конструкції та елементи, відмова яких може призвести до порушення нормальної експлуатації будівлі (споруди), або до відмови інших конструкцій, які не належать до категорії А.

Категорія В – конструкції та елементи, відмова яких не призводить до порушення функціонування інших конструкцій та їх елементів.

При проектуванні будинків і споруд тієї чи іншої категорії наслідків, для кожної категорії відповідальності їх конструкцій, кожної розрахункової ситуації і кожної групи граничних станів конструкцій, введені коефіцієнти надійності щодо відповідальності в діапазоні від 0,9 до 1,25 (коефіцієнт відповідальності).

Таким чином, в Україні вибудовується механізм технічного регулювання, утворений на принципах безпеки та надійності будівель (споруд), що дозволяє реалізувати диференційований підхід до об’єктів різного рівня відповідальності.