Якщо висновок експерта буде визначено неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам)

2. Якщо висновок експерта буде визначено необґрунтованим або
таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експерти­за, яка доручається іншому експертові (експертам).

1. Відповідно до ч. 1 ст. 85 Кодексу адміністративного судочинства України якщо висновок експерта буде визначено неповним або не­ясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам)..

В ухвалі адміністративного суду про призначення додаткової експертизи мають зазначатися мотиви й підстави їх призначення.

Висновок такої експертизи складається у письмовій формі і призначається тому самому експерту або іншому експерту (експертам).

Отже, додаткова експертиза може бути призначена, якщо суд ви­знав висновок експерта неясним або неповним, у зв'язку з чим суд повинен внести ухвалу про призначення додаткової експертизи для роз'яснення додаткових питань, пов'язаних з попереднім експертним дослідженням.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 85 Кодексу адміністративного судочинства України якщо висновок експерта буде визначено необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Для проведення повторної експертизи є передбачений законом процесуальний документ. В адміністративному судочинстві таким документом є ухвала суду. Відповідно до п. 18 Інструкції в разі призначення повторної експертизи, крім матеріалів, зазначених у п. 17 цієї Інструкції, експертові надсилаються також висновки поперед­ніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку.

В ухвалі адміністративного суду про призначення повторної експертизи зазначаються мотиви й підстави їх призначення.

Відповідно до п. 33 Інструкції під час проведення повторної експертизи у вступній частині висновку експертизи зазначаються відомості про первинні (попередні експертизи: прізвища, ініціали експертів, назва експертної установи чи місце роботи експертів, номер і дата висновку експертизи, висновки досліджень попередніх експертиз із питань, які були поставлені перед експертом на повторне вирішення, а також мотиви призначення повторної експертизи, які зазначені в ухвалі суду про її призначення).

У досліджувальній частині висновку повторної експертизи зазначаються причини розбіжностей з результатами попередніх експертиз, якщо такі розбіжності були наявні.

На повторні експертизи складаються контрольні картки, які надсилаються установі, в якій виконувалися попередні експертизи, та до Міністерства юстиції України, Один примірник картки залишається в експертній установі. Якщо висновки повторних і попередніх експертиз не збігаються, то до установи (служби), в якій виконувались попередня експертиза, надсилається також примірник висновку повторної експертизи з усіма додатками.

Література:

1. Конституція України (ВВР - 1996 - № 30).

2. Закон України «Про прокуратуру» // ВВР - 1991. -№ 53.

3. Законодавство України про адміністративну відповідальність. К.: Юрін-ком, 1997.

4. Коренев А.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел (милиции). - М., 1988.

5. Голосніченко І.П., Кондратьєв Я.Ю. Адміністративна діяльність ОВС. - К., 1995.

6. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України.-К., 1995.

7. Додін Є.В. Гарантії законності адміністративної відповідальності. - К., 1976.

8. Додин Е.В., Клюшниченко А.П. Административная юрисдикция органов внутренних дел. - К., 1981.

9. Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел Украины. - Одесса, 1999.

10. Колпаков В.К. Адміністративне право України. - К., 1999.

11. Клюшниченко А.П. Административная ответственность за правонарушения, подведомственные органам внутренних дел. - К., 1975.

[1] Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. - М., 1982. - Т. 2. - С. 336.

[2] Додин Е.В. Доказывание и доказательства в правоприменительной деятельности органов советского государственного управления. - К., 1976. - С. 88.

[3] Сорокин В.Д. Советское административно-процессуальное право. – Л., 1976. - С. 30.

[4] Веремеєнко И.И. Механизм административно-правового регулированная в сфере охраны

[5] Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. М, 1982. - Т. 2. - С. 334.

[6] Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. - Свердловск, 1989. - С. 131.

[7] Теория доказательств в советском уголовном процессе. - М, 1973. - С. 271.

[8] Голосниченко И. П. Отношения, возникающие при нарушении административного производства, и проблемы их регулирования (производство по делам про административные правонарушения в органах внутренних дел). – К., 1983. – С. 95.

[9] Про звернення громадян: Закон України // Від. ВР. - 1996.- № 47