2015-05-27
1318Готовность майбутніх педагогів до використання ЗОТ у професійній діяльності (інтегроване, стійке утворення особистості, яке характеризує її дітей у навчально-виховному процесі – запобігання виникнення факторів ризику здоров’я дитини, забезпечення адекватного відновлення її сил; стимулювання вихованця до діяльності творчого характеру, до формування мотивації досягнень успіхів) та її структурні складники (спрямованість майбутнього вихователя ДНЗ на використання технологій здоров’язбереження; оволодіння сукупністю загальних психолого-педагогічних і спеціальних знань про збереження здоров’я вихованців у навчально-виховному процесі; сформованість проектувальних, організаторських, комунікативних і рефлексивних умінь, якість оволодіння якими дозволяють в умовах навчання у ВНЗ належно виконувати дії, спрямовані на ефективне використання ЗЗТ); критерії (мотиваційний, гносеологічний, операційний), показники та рівні сформованості готовності студентів до використання ЗОТ. Основним завданням процесу навчання є не тільки навчити, сформувати повні вміння та навички, розвинути творчий потенціал, а й максимально зберегти здоров'я студентів. Цьому допомагає використання в навчально-виховному процесі здоров'язбережувальних технологій, що допомагають вирішенню завданнь раціональної організації навчально-виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям студента.
Моніторинг здоров'язберігаючого освітнього середовища вивчає: стан здоров’я студентів; комфортність та безпечність освітнього середовища; обсяг рухової активності; ефективність корекційних та оздоровчих заходів.
Для збереження та зміцнення здоров’я студентської молоді сформульовано наступні завдання:
1. Включення студентів у реальну фізкультурно–спортивну практику по творчому освоєнню цінностей фізичної культури, її активного використання у всебічному розвитку особистості.
2. Сприяння різнобічному розвитку організму, збереженню й зміненню здоров’я, підвищенню рівня загальної фізичної підготовленості, розвитку професійно важливих фізичних якостей і психомоторних здатностей майбутніх фахівців.
3. Оволодіння системно впорядкованим комплексом знань, що охоплюють філософську, соціальну, природничо–наукову й психолого–педагогічну тематику, тісно пов’язану з теоретичними, методичними й організаційними основами фізичної культури.
4. Формування потреби студентів у фізичному самовдосконаленні й підтримці високого рівня здоров’я через свідоме використання всіх організаційно-методичних форм занять фізкультурно-спортивною діяльністю.
5. Формування навичок самостійної організації дозвілля з використанням засобів здоров'язберігаючих технологій.
Організація фізкультурно-оздоровчої, профілактично-лікувальної, виховної та просвітницької роботи спрямована на виконання наступних завдань:
• створення сприятливих умов для фізичного, психічного, емоційного розвитку та соціального благополуччя студента;
• формування здоров'язберігаючої компетентності, виховання підростаючої особистості в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я та до здоров'я оточуючих;
• реалізація оздоровчої функції навчального закладу, забезпечення у максимально можливій мірі здоров'язберігаючого простору, збереження ендоекології студентської молоді;
• профілактика захворюваності та забезпечення студентів найбільш досконалими видами медичної допомоги, засобами лікування і відновлення здоров'я;
• проведення радикальних засобів щодо запобігання різним захворюванням;
• здійснення валеологічної освіти;
• реалізація наукових розробок, здоров'язберігаючих технологій, спрямованих на вирішення актуальних проблем збереження та зміцнення здоров'я.
Ключові питання реалізації оздоровчої функції освіти:
- суть здоров'язберігаючої компетентності особистості;
- «пусковий механізм» для формування у майбутніх педагогів позитивного ставлення до реалізації оздоровчої функції освіти;
- сучасна концепція здоров'язберігаючих освітніх технологій;
- управлінські стратегії реалізації оздоровчої функції освіти.
Досягнення педагогічного ефекту в екологічній освіті та вихованні можливе за умови залучення студентів до інтегративного світорозуміння; формування стійкої мотивації на здоровий спосіб життя; формування потреби в турботі про майбутнє; формування особистісних якостей (інтелектуальність, воля, самовдосконалення, прагнення до самоосвіти тощо) [4, с.12].
Принципи організації здоров'язберігаючої діяльності:
· гуманізації;
· виховання ціннісних настанов, орієнтацій і потреб студентів;
· врахування індивідуальних особливостей;
· цілісності і міждисциплінарності;
· професійної спрямованості;
· оздоровчої спрямованості;
· попереджувального розвитку;
безперервності формування здоров'язберігаючих компетентностей
Організація здоров'язберігаючого освітнього середовища буде ефективною за умови:
- опанування педагогом обраної технології;
- створення відповідного здоров′язбережувального середовища;
- єдності підходів до певної технології, контролю за станом здоров′я студентів при використанні технологій;
- індивідуального підходу при застосуванні імунозбережувальних засобів та психопрофілактичної роботи, оптимізації рухового режиму, системного підходу до формування в студентів ціннісного ставлення до власного здоров’я, дотримання гармонійних, доброзичливих взаємин між педагогами та студентами, самими студентами.
Виокремлюються два напрями щодо оновлення змісту навчально-виховного процесу - відхід (відмова) від авторитарного стилю, реґламентованого повчання "від підручника", заборон, примусів; функціонування нерепресивної педагогіки, "коли кожна дитина, усе цінне для себе має відшукати сама".
ВИСНОВКИ
Аналіз науково-методичної літератури дозволив зробити ряд висновків, найважливішими з яких є:
1. Суть поняття „здоров’язбережувальна компетентність” досліджена недостатньо, а також немає одностайності в його небагаточисельних трактуваннях, що пояснюється поліфункціональним характером даного терміну. Серед складових ключових компетентностей, що мають стосунок до проблеми збереження та зміцнення здоров’я людини, науковці Д.Воронін, І.Зімняя, В.Сергієнко виділяють компетентність здоров’язбереження.
2. Висвітлючи проблему здоров’язбереження в галузі дошкільної освіти, акцентується увага на окремих особистісних характеристиках вихователя, особливостях професійної діяльності, зокрема педагогічної техніки, яка проявляється передовсім у турботі про здоров’я дітей дошкільного віку. Беручи до уваги дослідження науковців з цієї проблеми, можна зазначити, що на здоров’я дітей дошкільного віку, впливає цілісний образ здорового вихователя, який опосередкований у його професійно-особистісному іміджі
3. Майбутній вихователь дошкільного навчального закладу має виконувати здоров’язбережувальну функцію:
– внутрішній компонент: загальнопрофесійні знання: поняття «здоров’я», його складові, засоби збереження, методи роботи з дітьми, особливості функціонування органів і систем; вміння (методичні, психотехніки, діагностико-оцінні: вміння визначати стан здоров’я дітей, ступінь втоми тощо); орієнтація на постійне самовдосконалення в галузі збереження та зміцнення здоров’я;
– зовнішній компонент: який проявляється у зовнішньому вигляді вихователя: струнка постава, легкість, граційність і пластичність рухів, підтягнутість; характеризує його мову; виражений у міміці, жестах, позах.
Дані компоненти як разом, так і окремо здійснюють вплив на психологічне, соціальне, моральне, духовне і фізичне здоров’я вихованців і вихователя.
Отже, майбутній вихователь – це складний багатоструктурний, багатофункіональний феномен. На його формування впливає багато чинників, одним з яких, на нашу думку, є якісне виконання вихователем функції збереження і зміцнення здоров’я дітей.
Не дивлячись на значну кількість робіт у галузі здоров’язбереження проблема впливу майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу на власне здоров’я та здоров’я вихованців залишається недостатньо вивченою.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Амосов М.М. Здоров’я. – К., КП «Дім, сад, город», 2011. – 148 с.
2. Базарный В.Ф., Гуров В.А., Оладо Э.Я. Методология оздоровления подростков. - Сборник научно – методических и информационных материалов для медицинских работников службы формирования здорового образа жизни.- М.: Наука, 1994. – С. 46-55.
3. Богініч О.Л, Левінець Н.В., Лохвицька Л.В. Сварковська Л.А. Фізичне виховання, основи здоров’я та безпеки життєдіяльності дітей старшого дошкільного віку. – Київ: Генеза, 2013.
4. Бойченко Т. Валеологія – мистецтво бути здоровим /Т.Бойченко // Здоров’я та фізична культура. — 2005. — №2. — С. 1—4.
5. Гельфман Э.Г., Холодная М.А. Психодидактика школьного учебника. Интеллектуальное воспитание учащихся. – СПб.: Питер, 2006. – 384 с.
6. Горяна Л.Г. Організація навчально-пізнавальної діяльності на екологічних стежках, як здоров’язбережувальна технологія.//Науково-методичний посібник.- К.: ФОСПД Кущ В.М. – 2012р.-120с.
7. Воронін Д. Є. Здоров’язберігаюча компетентність студента в соціально-педагогічному аспекті / Д. Є. Воронін //Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. — 2006. — № 2. — С. 25—28.
8. Воронін Д.Є. Формування здоров’язберігаючої компетентності студентів вищих навчальних закладів засобами фізичного виховання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. педаг. наук: спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Д.Є. Воронін. – Херсон, 2006. – 20 с.
9. Глебова Е.И. Здоровьесбережение как средство повышения эффективности обучения студентов вуза: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. педаг. наук: спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Е.И.Глебова. – Екатеринбург, 2005. – 28 с.
10. Енциклопедія для фахівців соціальної сфери. – 2-ге видання / За заг. ред.проф. І.Д. Звєрєвої. – Київ, Сімферополь: Універсум, 2013. – 536с.
11. Єфімова В.М. Здоров’язбережувальні технології у контексті педагогічних досліджень // Педагогіка, психологія та медико-бiологiчнi проблеми фізичного виховання і спорту. – 2010. – № 1. – С.57–60.
12. Зайцев В.П. Валеология: формирование и укрепление здоровья. -М., 1998.-88 с.
13. Зязюн І. А. Філософія поступу і прогнозу освітньої системи [текст] // Педагогічна майстерність: проблеми, пошуки, перспективи: [монографія] / І. А. Зязюн. – К.; Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. – С. 10–18.
14. Овчарук О.В. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи [Бібліотека з освітньої політики]. - К.: К.І.С., 2004. – 112 с.
15. Подгорная О.Е. Проектирование здоровьесберегающего пространства общеобразовательной школы средствами личностно-ориентированного образования: дис.... канд. пед. наук: 13.00.01 / Подгорная Ольга Ефимовна. — Тирасполь, 2005. — 211 с.
16. Самсонов, В. В. Методи та засоби Інтернет-технологій: навч. посібник / В. В. Самсонов, А. Л. Єрохін. - Х.: Компанія СМІТ, 2008. - 264 с.
17. Анохина И. 1. А. Приобщение дошкольников к здоровому образу жизни: методические рекомендации / И. А. Анохина. —Ульяновск: УИПК-ПРО, 2007. — 80 с. — (Серия «Здоровый ребенок»; вып. 2).
18. Тамарская Н. В. Управление учебно-воспитательным поцессом в классе (здоровьесберегающий аспект): Учебно-методическое пособие для учителя / Тамарская Н. В. Русакова С. В., Гагина М. Б. — Калининград: Изд-во КГУ, 2002. — 31 с.
19. Московченко О.Н. Оптимизация физических нагрузок на основе индивидуальной диагностики адаптивного состояния у занимающихся физической культурой и спортом (с применением компьютерных технологий): автореф. на соискание учен. степени докт. пед. наук: спец. 13.00.04 “Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки, оздоровительной и адаптивной физической культуры” /О. Н. Московченко. — Москва, 2008. — 62 с.
20. Химинець В. Компетентнісний підхід до професійного розвитку вчителя [текст] / В. Химинець // Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakinppo.org.ua/2010-01-18-13-44-15/233-2010-08-25-07-10-49.
21. Шапар В.Б. Психологічний тлумачний словник. – Х.: Прапор, 2004. – 640 с.
