Мотиви і потреби

Потреба - це стан деякої нестачі в чомусь, яку організм прагне компенсувати, це внутрішнє напруження, яке динамізує і спрямо­вує активність на отримання того, що необхідно для нормального функціонування організму.

Потреби конкретизуються в мотивах і реалізуються через них. Однак з цього не випливає, що існує взаємно однозначна відповід­ність між системою потреб і системою мотивів. Як потреби, так і мо­тиви мають свою якісну специфіку, і їх не можна ототожнювати. По-перше, та сама потреба може реалізовуватися через різні мотиви, а той самий мотив може реалізовувати різні потреби. Таким чином, потребі відповідає цілий клас мотивів, а мотив може входити в різні потребові класи. Сам мотив не є одномірним утворенням, а має складну внутрішню структуру. Так, «узагальнені мотиви» диферен­ціюються в ряді конкретних мотивів. Коли відношення між потре­бою і мотивом розглядається не стільки в генетичному, скільки у функціональному плані, то рух від потреби до мотиву є рухом від можливості до дійсності, від загального до конкретного, від потен­ційного до актуального, від генотипічного до фенотипічного.

Діагностика мотивів і потреб не тотожна, хоча тісно взаємоза­лежна. Психодіагностика мотивів необхідна для діагностики потреб, але вона недостатня. Кожному мотиву відповідає своя «мотиваційна вага», що характеризує ступінь внеску, який даний мотив вносить у реалізацію тієї чи іншої потреби. З іншого боку, мотиви, пов'язані з визначеною потребою — це не просто сума мотивів, а ієрархічна система, в якій маються визначені рівні домінування мотивів. Визна­чення «мотиваційних переваг» мотивів дає можливість знайти за­гальні характеристики предмета потреби. Виявлення ж рівня домі­нування мотивів дає можливість уточнити конкретну специфіку предметного змісту потреб. Індикатори мотивації.

Мотивація не тільки детермінує діяльність людини, але і бук­вально пронизує більшість сфер психічної діяльності. Це виявля­ється, зокрема, у великій кількості тих операціональних критеріїв, що використовуються в психодіагностиці мотивації. Аналіз літера­тури дозволяє назвати низку індикаторів, за допомогою яких вино­сяться судження про якісні чи кількісні характеристики мотивації.

1. Пряма оцінка уявлень людини про причини чи особливості поведінки, інтереси і т.ін. (когнітивна репрезентація).

2. Перекручування об'єкта перцепції під впливом мотиваційних

тенденцій.

3. Підвищена апперцептивна сприйнятливість до об'єкта акту­альної мотивації (сенситивізація, принцип резонансу).

4. Вплив мотивів на когнітивні оцінки і тим самим на структу-рування, класифікацію й організацію визначеного стимульного ма­теріалу.

5. Виявлення зони цілей, релевантних мотиву.

6. Валентність об'єкта (через виявлення системи спонукальних цінностей, релевантних мотивам).

7. Прояв мотивів в уяві і фантазії (тест тематичної апперцеп­ції й ін.).

8. Вибірковість уваги до аспектів ситуації, релевантних мотивів.

9. Ефект Зейгарник (через оцінку нереалізованих дій, намірів мож­на опосередковано судити про мотиви, що покладені в їхню основу).

10. Наполегливість при зіткненні з перешкодою (величина зу­силь, які виявляє людина для подолання перешкоди, може харак­теризувати силу мотиваційної тенденції, що детермінує її дії).

11. Виявлення сукупності внутрішніх чи зовнішніх перешкод, релевантних мотивам.

12. Час ухвалення рішення при мотиваційному конфлікті вибору альтернатив (наближення — наближення, уникнення — уникнення).

13. Тимчасові параметри:

а) кількість часу, що людина реально присвячує визначеній ак­тивності (реальний розподіл часу);

б) кількість часу, що людина бажала б присвятити визначеній активності (бажаний розподіл часу);

в) кількість часу, що людина витрачає на обговорення, розмови тощо за темами, релевантними актуальній мотивації.

14. Вільний вибір активності в лабораторній ситуації.

15. Оцінка ефективності виконання діяльності (за інших рівних умов у визначених межах більш сильній мотиваційній тенденції відповідає більший рівень ефективності відповідної діяльності, по­ведінки).

16. Експериментальне створення мотиваційного конфлікту між різними мотиваційними тенденціями.

17. Виявлення особистісного смислу різних характеристик по­ведінки, діяльності, ситуації тощо.

18. Типові захисні механізми, що можуть бути пов'язані з моти­вами, потребами (мотиваційні тенденції, реалізація яких блокована зовнішніми чи внутрішніми перешкодами, виявляються в захисній мотивації).

19. Вільні асоціації (детермінація характеру і кількості асоціа­цій актуальною мотиваційною тенденцією).

20. Виявлення тактик каузальної атрибуції, релевантних визна­ченим мотивам (мотивам можуть відповідати типові тактики припи­сування причин, що організуються у визначені атрибутивні стилі).

21. Спостереження за поведінкою інших:

а) у лабораторних умовах;

б) у природній обстановці.

22. Спостереження за своєю поведінкою.

23. Динаміка поведінки окремої людини протягом тривалого пе­ріоду (монографічний метод).

24. Формування і трансформація мотивів в експерименті.

25. Продукти діяльності.

26. Характер та інтенсивність емоційних реакцій, детермінова­них актуальною мотивацією.

Методи діагно­стики мотива­ційної сфери особистості

Діагностика мотиваційної сфери особис­тості, характеру потреб і мотивів найбільш успішно здійснюється за допомогою проектив­ного методу в поєднанні з опитувальниками і методиками суб'єктивного шкалування. Зазначены методики, як правило, за своїм змістом і структурою реалізують один або декілька можливих індикаторів мотивації, які виступають в ролі емпіричних критеріїв оцінки. Для прикладу нижче наведемо окремі з них.