Хімізація народного господарства

План

1. Біосфера – потужна саморегулююча система.

2. Складові біосфери.

3. Забруднення водних ресурсів.

4. Сміття та тверді відходи.

5. Хімізація народного господарства.

6. Фізичні негативні впливи.

1. Біосфера – потужна саморегулююча система.

Біосфера -саморегулююча система, для якої, як зазначав в. І. Вернадський, характернаорганізованість.В даний час це властивість називають гомеостазом, розуміючи під ним здатність повертатися у вихідне стан, гасити виникаючі обурення включенням ряду механізмів. Біосфера за свою історію пережила ряд таких обурень, багато з яких були найзначнішими за масштабами, і справлялася з ними (виверження вулканів, зустрічі з астероїдами, землетрусу, утворення гір тощо) завдяки дії гомеостатичних механізмів і, зокрема, принципу, який в даний час носить назву Ле Шательє-Брауна: дії на систему сил, що виводять її зі стану стійкої рівноваги, останнє зміщується в тому напрямку, при якому ефект цього впливу послаблюється.

Небезпека сучасної екологічної ситуації пов'язана насамперед з тим, що порушуються багато механізмів гомеостазу і принцип Ле Шательє-Брауна, якщо не в планетарному, то у великих регіональних планах. Наслідок цього - регіональні кризи. У стадію глобальної кризи біосфера, на щастя, ще, мабуть, не вступила. Але окремі великі збурення вона вже гасити не в силах. Результатом цього є розпад екосистем (наприклад, розширюються площі опустиненних земель), або поява нестійких, практично позбавлених властивостей гомеостазу систем типу агроценозів або урбанізованих (міських) комплексів. Людству, на жаль, відпущений вкрай малий проміжок часу для того, щоб не стався глобальний криза і наступні за ним катастрофи і колапс (повний і безповоротній розпад системи).

1. Складові біосфери.

На відміну від інших оболонок Землі біосфера не має власних меж, а розміщується в межах інших оболонок

Значному поширенню організмів сприяє їх здатність пристосовуватися до різноманітних умов. Так, мікроорганізми було виявлено в ісландських гейзерах з температурою води +93°С. Спори окремих бактерій зберігають життєздатність за температури — 253 °С.

Верхня межа біосфери проходить в атмосфері на висоті 20–30 км – висоті озонового шару, який захищає все живе від згубної дії ультрафіолетового випромінювання. Приземний повітряний простір – середовище існування птахів, а до верхніх меж тропосфери життя розсіяне у вигляді мікроорганізмів і пилку рослин. В гідросфері істоти є в усій товщі води. Нижня межа біосфери проходить в літосфері на глибині близько 5 км, де в умовах високих температур пластів земної кори і відсутності кисню можуть існувати знову ж таки тільки мікроорганізми.

З освоєнням космічного простору людиною межі біосфери розширилися. Зокрема, на космічних кораблях проводять досліди з різними організмами. Дедалі глибше проникають у надра Землі бурові інструменти геологів, а з ними — і мікроорганізми. Це вже штучні межі біосфери, яку людство називає техносферою. З діяльністю людини та її подальшим проникненням у космос і глибини Землі межі техносфери невпинно розширюватимуться.

Біосфера перебуває у взаємодії з усіма оболонками Землі. Сучасний склад атмосферного повітря, води гідросфери, утворення осадових гірських порід уламкового та органічного походження — наслідки взаємодії оболонки життя з атмосферою, гідросферою, літосферою.

1. Забруднення водних ресурсів.

Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Водні ресурси є одним з життєво важливих компонентів гідросфери земної кулі та необхідною підвалиною соціально-економічного розвитку в цілому, задоволення основних потреб людей, діяльності у галузі виробництва продовольства, збереження екосистем. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.

Незважаючи на неухильне зростання споживання води внаслідок швидкого збільшення чисельності народонаселення, головною проблемою став не брак питної води в більшості країн світу, а прогресуюче забруднення річок, озер і підземних вод. Значне зростання промисловості призвело до різкого збільшення обсягів технічних відходів, що скидаються, у вигляді неочищених або недостатньо очищених стічних вод у водоймища. Нині забруднення води в басейнах великих рік практично на всій території України досягло критичних показників. Деякі річки практично перетворені на стічні канави. Виносами річок забруднені прибережні зони Азовського та Чорного морів.

Отже, предметом мого дослідження є стан водних ресурсів – найбільш розповсюдженої сполуки на нашій планеті, встановлення їх проблем та забруднення, шляхи їх очищення, та охорона водних ресурсів. Я вважаю, цю проблему досить актуальною в наш час. Оскільки вода – основа всіх живих процесів. Адже з неї все і зароджувалось, розвивалося на Землі. В минулі роки проблема чистої прісної води не була настільки поширеною, як зараз. В наш час вона стала глобальною. Метою моєї роботи є з`ясування в результаті чого забруднюються водоймища. Що сприяє цьому. Чому в наш час досить поширеним став такий процес як «цвітіння води». Як впливають сучасні підприємства та сільське господарство на стан водоймищ.

4. Сміття та тверді відходи

Фахівці вважають, що в Україні з приблизно 2 млрд т щорічних твердих промислових відходів лише половина закладається під землю у шахтні виробки чи в борти кар'єрів, а половина "навантажує" поверхню, займаючи тисячі гектарів грунтів. В окремих областях Придніпров'я і Донбасу це навантаження досягає 10-18 тис. т на 1 км кв їхньої поверхні, а в середньому по всій Україні – 3 тис. т щороку. Нагадаємо, що частина цих (переважно природних) речовин все ж забруднює довкілля шкідливими елементами чи вторинними сполуками. Типовим прикладом таких звалищ-забруднювачів є шахтні терикони.
Загалом місця зберігання відходів є більш-менш шкідливими для довкілля, бо пилоутворення зі шлакосховищ, горіння териконів, проникнення мінералізованих (на жаль, не лікувальних) вод у водотоки і підземні горизонти погіршують здоров'я людей, завдають шкоди грунту і запасам питної води.
Неприпустимість дальшого нагромадження шкідливих речовин усвідомлено вже давно. Оскільки повністю припинити гірничорудні розробки ми не могли раніше і не зможемо у майбутньому, то найкраще діяти за гаслом: "Відходи – у доходи!" Вчені України мають чималий досвід з переробки промислових твердих відходів і використання їх як сировини у будівельній та в інших галузях промисловості. Перед розвалом Радянського Союзу саме в Україні перероблялася рекордна для регіонів СРСР частина промислового "сміття" – понад 20%. Окремі ж види (як бентонітові глини, які пристосували для виробництва керамзиту) – майже на 100%.
Дев'яності роки минулого століття характерні зменшенням як абсолютного обсягу самих відходів, так і їх переробки. Втім, тенденція до кращого господарського використання відходів зберігається.
Наприклад, у Донецькій області у скрутні части промислового спаду помітно збільшилося використання вугільних відходів (хоч більшу частину вугілля отримують все-таки з-під землі, а не зі старих звалищ). Можливо, життя примусить розширити корисну з усякого погляду практику розробки і ліквідації старих звалищ відходів.
Чимраз більше господарське значення має повторне використання багатьох речовин, які узагальнюються поняттям вторинної сировини. Воно не всюди точне, бо чимало європейських країн отримують більшу частину потрібного їм скла, паперу, деяких металів саме через повторну переробку твердих відходів усіх типів. Для них саме така сировина є первинною. Не дивно, що вони віддають перевагу терміну "повторне використання" (рециклування).
Україна порівняно з іншими екс-радянськими країнами має непоганий досвід повторного використання багатьох речовин і матеріалів: паперу, деревини, зношених шин, полімерів тощо. Уявлення про наші досягнення і хиби дає табл. 30, де показано, яку частку з усієї спожитої країною сировини становила у 1992 р. вторинна.
На жаль, надто мало переробляється дуже великих за масою і обсягами відходів будівництва, металургії, шахт і кар'єрів. І це тоді, коли більшість з них використанням електророзрядів у воді можна розділити на арматуру, грубий пісок, цементний пил. Фахівці зазначають активізацію зв'язків українських виробників з колегами за кордоном, які покликані поглибити повторне використання і переробку відходів.

Хімізація народного господарства.

ХИМИЗАЦИЯ НАРОДНОГО ХОЗЯЙСТВА — одно из ключевых направлений научно-технического прогресса, предусматривающее широкое использование химических процессов и методов переработки природного, промышленного, сельскохозяйственного и вторичного сырья, ускоренное развитие отраслей химического комплекса в целях значительного увеличения выпуска химической продукции, расширения ее ассортимента, масштабов и сфер применения.
Химизация народного хозяйства осуществляется в соответствии с принятой в 1985 г. ЦК КПСС и Советом Министров СССР Комплексной программой химизации народного хозяйства СССР на период до 2000 года. Комплексная X. н. х. является необходимым условием ускорения технического прогресса и социально-экономического развития страны, повышения эффективности общественного производства, улучшения условий жизни советского народа, укрепления оборонной мощи страны. Комплексная программа химизации определяет принципы, основные задачи, направления и важнейшие мероприятия по химизации народного хозяйства СССР и предусматривает удовлетворение потребностей народного хозяйства в химической продукции, соответствующей требованиям научно-технического прогресса.
Комплексная программа рассчитана на два этапа. На первом этапе (1986—1990 гг.) приоритет отдан химизации сельского хозяйства и отраслей промышленности группы «Б», обеспечению химической продукцией потребностей, связанных с выполнением других народнохозяйственных программ: Продовольственной, Энергетической, Комплексной программы развития производства товаров народного потребления и сферы услуг на 1986—2000 годы.
На втором этапе (1991—2000 гг.) будет обеспечена рациональная структура химического комплекса, в максимальной степени удовлетворена потребность всех отраслей народного хозяйства и населения в химических продуктах.
Химизация народного хозяйства обеспечивает значительный экономический эффект. Так, освоение производства и применение современных химических конструкционных материалов позволяет сэкономить более одного млн т стали а цветных металлов, что равнозначно уменьшению затрат на 1,5 млрд руб. в год.
В целом за 15 лет экономический эффект от осуществления программы химизации народного хозяйства превысит 450 млрд руб. Комплексная программа химизации народного хозяйства осуществляется при строгом соблюдении требований экологии, реализации системы мер по охране окружающей среды.