Види випробувань

Тема №1

Визначення випробувань та їх класифікація

Техніка, яка підлягає розробці і постановці на виробництво, повинна задовольняти вимогам замовника, викладеним у технічному завданні і іншій нормативній документації, і забезпечувати можливість ефективного застосування споживачем.

Основною формою контролю відповідності нового виробу запропонованим вимогам є випробування, у процесі яких експериментально визначаються кількісні і якісні характеристики нових зразків техніки.

Після виготовлення дослідних зразків виробів необхідно перевірити, якою мірою вони відповідають задуму по створенню нової техніки.

Таку перевірку виконують за допомогою випробувань.

Випробуваннями називають е кспериментальне визначення кількісних і (чи) якісних характеристик властивостей об'єкта випробування як результату впливу на нього при його функціонуванні, при моделюванні об'єкта і (чи) впливів.

У зв'язку з тим, що умови застосування техніки різноманітні і недостатньо вивчені, значення параметрів середовищ змінюються у великих межах, аналітичні методи розрахунків багатьох типів робочих органів ще далекі від досконалості, то випробування знову виготовлених зразків сільськогосподарської техніки в даний час є складовою частиною (стадією) процесу відпрацьовування нових конструкцій.

Основною метою випробувань техніки є одержання об'єктивної, достовірної інформації про фактичні значення показників якості виробів (техніки) і відповідності їх нормативної документації.

Показники якості нової техніки при випробуваннях визначаються для прийняття рішень:

про готовність дослідного зразка виробу до передачі на приймальні випробування (по попередніх випробувань);

про доцільність постановки нового виробу на виробництво (по приймальним випробуванням). Порівняння отриманих значень показників відбувається, як правило, з вимогами технічного завдання на розробку проекту технічних умов чи на виготовлення, а також зі значеннями показників машини-аналога, визначеними в ідентичних умовах;

про готовність підприємства до серійного випуску виробів (по кваліфікаційним випробуванням);

про можливість продовження серійного випуску виробу (по періодичним випробуванням);

про ефективність і доцільність внесених у конструкцію змін (по типовим випробуванням);

про відповідність виробу національним і (чи) міжнародним нормативно-технічним документам (по сертифікаційним випробуванням).

Види випробувань

На різних стадіях життєвого циклу зразка техніки, як і іншої продукції виробничо-технічного призначення, проводяться наступні види випробування:

на стадії розробки технічної документації — дослідницькі;

на стадії виготовлення дослідних зразків — доводочні, попередні, приймальні;

на стадії виробництва, включаючи підготовку, — кваліфікаційні, пред'явницькі, приймально-здавальні, періодичні, типові, сертифікаційні, інспекційні;

на стадії експлуатації — підконтрольна експлуатація, експлуатаційні періодичні, інспекційні.

Дослідницькі випробування при необхідності проводять на будь-яких стадіях життєвого циклу продукції, у тому числі при дослідницьких роботах, проектуванні, виборі оптимальних способів збереження, транспортування, ремонту і технічного обслуговування. Дослідницькі випробування проводяться для вивчення характеристик об'єкта, формування вихідних вимог до продукції, вибору технічних рішень, визначення характеристик продукції і її складових частин.

Доводочні випробування проводять на стадії науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт для оцінки впливу внесених у технічну документацію змін, щоб забезпечити досягнення заданих значень показників якості продукції. Необхідність випробувань визначає розроблювач або при складанні технічного завдання на розробку, або в процесі розробки; він же складає програму і методику випробування. Випробуванням піддають дослідні чи головні зразки продукції і її складові частини.

Мета попередніх випробувань — визначення можливості пред'явлення зразків на приймальні випробування. Випробування проводять у відповідності з чи стандартом організаційно-методичним документом міністерства, відомства, підприємства. При їхній відсутності необхідність випробування визначає розроблювач. Програма попередніх випробувань повинна передбачати перевірку виробу в умовах експлуатації. Організація проведення випробування така ж, як і при доводочних випробуваннях. За результатами випробувань оформляють протокол (акт, звіт) і визначають можливість пред'явлення виробу на приймальні випробування.

Приймальні випробування проводять для визначення доцільності і можливості постановки продукції на виробництво.

При приймальних випробуваннях контролюють усі встановлені в технічному завданні значення показників і вимог, як правило, у порівнянні з машинами-аналогами, що випробують в ідентичних умовах.

Кваліфікаційні випробування проводять у наступних випадках: при оцінці готовності підприємства до випуску конкретної серійної продукції, якщо виробники дослідних зразків і серійної продукції різні, а також при постановці па виробництво продукції по ліцензіях і продукції, освоєної на іншім підприємстві. В інших випадках необхідність проведення кваліфікаційних випробувань установлює приймальна комісія. Випробуванням піддають зразки з настановної серії (першої промислової партії), а також перші зразки продукції, що випускається по ліцензіях і освоєної на іншім підприємстві.

Приймально-здавальні випробування проводять для ухвалення рішення про готовність продукції до чи постачання її використанні. Випробуванням піддають кожну виготовлену одиницю чи продукції вибірку з партії. Випробування проводить служба технічного контролю виробника за участю (у встановлених випадках) представника замовника. При випробуваннях контролюють значення основних параметрів і працездатність виробів. При цьому контроль встановлених у нормативній документації показників надійності виробів може здійснюватися непрямими методами. Порядок випробувань встановлюється в державному стандарті, загальних технічних чи вимогах у технічних умовах, а для продукції одиничного виробництва — у технічному завданні.

Періодичні випробування проводять з метою:

періодичного контролю якості продукції;

контролю стабільності технологічного процесу в період між попередніми і черговими випробуваннями;

підтвердження можливості продовження виготовлення виробів по діючій документації і їхнього приймання;

підтвердження рівня якості продукції, випущеної протягом контрольованого періоду;

підтвердження ефективності методів контролю, застосовуваних при приймальному контролі.

Періодичним випробуванням піддають продукцію серійного (масового) виробництва. При їхньому проведенні контролюють значення показників технічних умов на виготовлення. Для випробувань представляють зразки продукції, відібрані відповідно до державних стандартів, технічними умовами і минулі приймально-здавальні випробування.

Типові випробування продукції проводять для оцінки ефективності і доцільності змін, внесених у чи конструкцію технологічний процес. Випробуванням піддають зразки продукції, що випускається, у чи конструкцію технологічний процес виготовлення яких внесені зміни. Проводить ці випробування, як правило, виробник. Програму випробувань встановлюють у залежності від характеру внесених змін.

Інспекційні випробування проводять вибірково для контролю стабільності якості зразків готової продукції і продукції, що знаходиться в експлуатації. Їх проводять спеціально уповноважені організації (органи нагляду, відомчого контролю, організації, що здійснюють зовнішньоторговельні операції й ін.) відповідно до нормативної документації на цю продукцію по програмі, встановленою випробуваннями чи організацією погодженої з нею.

Сертифікаційним випробуванням повинні піддаватися серійні зразки виробів і зразки виробів, підготовлені до виробництва, для визначення відповідності фактичних значень показників якості вимогам, встановленим у національних стандартах, технічних умовах на конкретні вироби, міжнародних стандартах, а також в іншій нормативній документації, передбаченої договорами про розробку і (чи) постачанню продукції, і рішення питання видачі сертифіката відповідності.

Підконтрольну експлуатацію проводять для підтвердження відповідності продукції вимогам нормативної документації в умовах її застосування, одержання додаткових зведень про надійність, рекомендацій з усунення недоліків, підвищенню ефективності застосування, а також для одержання даних, що враховуються при наступних розробках.

Допускається поєднувати наступні категорії випробувань: попередні з доводочними;

приймальні з приймально-здавальні — для продукції одиничного виробництва;

приймальні з для приймальних випробувань головних чи дослідних зразків (дослідних партій) з підготовленим технологічним процесом для серійного виробництва на цьому етапі;

періодичні з типовими — при згоді замовника (основного споживача), крім продукції, що підлягає державному прийманню;

сертифікаційні з приймальними, періодичними і кваліфікаційними (при дотриманні визначених умов).

Ціль поєднання випробувань — економія засобів і часу. Причому сполучені випробування повинні забезпечувати сукупність усіх перевірок, передбачених для окремих категорій випробувань. Але результатам сполучених випробувань, як правило, оформляють громад документ, віднесений до першого з зазначених категорій випробувань. У необхідних випадках оформляють окремі документи по кожній категорії випробувань.

Випробування проводяться на наступних рівнях:

державному — для приймальних, кваліфікаційних, інспекційних, сертифікаційних і періодичних;

міжвідомчому — для приймальних, кваліфікаційних і інспекційних випробування;

відомчому —для приймальних, кваліфікаційних і інспекційних.

Випробування найважливіших видів продукції виробничо-технічного призначення, проведені в головних організаціях по випробуваннях саме цих видів продукції, називаються державними. Таким чином, поряд із приймальними випробуваннями, тобто випробуваннями для видачі дозволу на серійне виробництво, до державних випробувань можуть відноситися кваліфікаційні, періодичні, інспекційні і сертифікаційні.

Міжвідомчі випробування проводять, як правило, при приймальних випробуваннях, коли в комісії беруть участь представники декількох міністерств (відомств).

Відомчі випробування — це випробування, проведені комісією з представників зацікавленого міністерства (відомства).

За умовами і місцем проведення випробування можуть бути: лабораторні — проведені в лабораторних умовах; лабораторно-польовим — проведені при спеціальних досвідах у польових умовах;

стендові — випробування проведені на дослідницькому устаткуванні в науково-дослідних підрозділах. Причому дослідницьке устаткування може серійно випускатися, наприклад вібраційні стенди для випробувань на вібрацію, ударні стенди й інші, а може спеціально створюватися (проектуватися і виготовлятися) у процесі створення нового виробу для проведення його випробувань з метою одержання яких-небудь характеристик (показників);

полігонні — проведені на випробувальному полігоні;

експлуатаційні випробування в умовах, що відповідають умовам використання виробу по прямому призначенню. Характеристики властивостей виробу при таких випробуваннях визначаються безпосередньо, без використання аналітичних залежностей, що відбивають фізичну структуру об'єкта чи випробування його частин.

По тривалості, по тимчасовій повноті проведення, випробування можуть бути:

нормальні, коли методи й умови проведення забезпечують одержання необхідного обсягу інформації про характеристики властивостей продукції (об'єкта) у такий же інтервал часу, як і в передбачених умовах експлуатації;

прискорені, коли методи й умови проведення забезпечують одержання необхідної інформації про характеристики властивостей об'єкта в більш короткий термін, чим при нормальних випробуваннях. Проведення прискорених випробувань дозволяє скорочувати витрати засобів і часу на створення продукції. Прискорення одержання результатів випробуванняів може бути досягнуте за рахунок застосування підвищених навантажень і т.п.;

скорочені проводяться по скороченій програмі. Випробування можуть класифікуватися також як спеціальні, по обумовлених характеристиках об'єкта, наприклад:

функціональні — проведені з метою визначення значень показників призначення об'єкта;

на надійність — проведені для визначення показників надійності в заданих умовах;

на стійкість — проведені для контролю здатності «виробу виконувати свої функції і зберігати значення параметрів у межах норм, установлених нормативною документацією під час впливу на нього визначених факторів (агресивних середовищ, радіаційних випромінювань я т.п.):

на безпеку — проведені з метою підтвердження, установлення фактора безпеки для обслуговуючого чи персоналу облич, що мають відношення до об'єкта випробувань.

Общие условия проведения испытаний. Топливо и смазочные материалы, используемые при испытаниях, должны соответствовать маркам, указанным в инструкции по эксплуатации автомобиля. Их качество проверяют контрольными анализами.

Техническое обслуживание автомобиля в течение всего периода испытаний проводится согласно заводской инструкции по эксплуатации и действующему положению о техническом обслуживании и ремонте. При храпении автомобиля в период испытаний должны быть исключены изменение технического состояния, нарушение комплектности и регулировок, неучитываемый ремонт, бесконтрольная заправка топливом, слив топлива и масла и т. д. Условия хранения автомобиля определяют программой испытаний.

Метеорологические услолпл мкгпьшгипт существенное влияние ил гщГпимлюгп, |>1\чул1,тлтп11 дорожных испытаний. Определять Г» i./ii,ii in истин -жемду,п.щноппо технических спонств рекомендуется и i■ у.V \■ 11) погоду мри температуре тпдухи Г> 25" С. Скорость ветра in.1 должна пропитать.4 м/с. Померенную анемометром скорость петри и его направление фиксируют в протоколе испытаний.

Тепловые режимы агрегатов автомобиля в процессе испытаний |(<)М1|1о.|ц|ру[пт дистанционными термометрами. Тепловой режим jiiiiii л и'.'1ч при iiiin.iT.-niiuix так же, как и других агрегатов, должен M.NI. и npi'jie,pi;i,4, предусмотренных инструкцией по эксплуа-тлцпи iiitiuMiifiip-'iii, -mi исключением специальных экспериментов, мромидммш г iii-ii,to ||>е.челег1пя влияния теплового режима l>i'ifimu дшп шелк им К ИМ, |i;n\n'i топлива и другие показатели. 11еред немы пипишн ми oiijumc 'пчпмо иокл.ч.тгелейэксплуатационно-Texiiii'ieciutx nmfli in in |)i'i мн<1, HiMiunue состояние которых ока-

зывает влияние на эти свойства, должны быть прогреты при пробеге. Время и условия пробега указывают в методике испытаний.

При проведении испытаний строго обязательно соблюдение мер по обеспечению безопасности испытателей и сохранности автомобиля, а также установленных на нем измерительных приборов и устройств. Перед испытаниями автомобиль тщательно осматри-вают, проверяют агрегаты, оказывающие влияние на безопасность движения (тормоза, рулевое управление, шины, колеса). Во иремя выездов на автомобиле может находиться только водитель и испытатель, работающий с измерительной аппаратурой. Вместо пассажиров следует применять балласт, а в некоторых случаях манекены, надежно закрепленные в кузове автомобиля. Водитель it испытатель должны быть в шлемах и пристегнуты ремнями безопасности.

Скоростные испытания автомобилей проводят в дневное время е включенными фарами. При проведении испытаний, связанных е повышенной опасностью, вблизи места испытаний должны находиться пожарный автомобиль с командой, медицинский автомобиль с персоналом и представитель службы безопасности движения.

Условия проведения дорожных испытаний. Выбирают дорожные участки для проведения испытаний в соответствии с их задачами. Дорожные условия указывают в программе испытаний. Лучшие условия проведения испытаний (стабильность дорожных условий, необходимую безопасность и высокое качество испытаний) обеспечивают на полигоне.

В нашей стране работает полигон Центрального научно-исследовательского ордена Трудового Красного Знамени автомобильного и автомоторного института (НАМИ), расположенный недалеко от г. Дмитрова Московской области. На автополигоие НАМИ имеются следующие дороги.

1. Скоростная дорога, выполненная в виде кольца и имеющаяасфальтобетонное покрытие, уклоны, характерные для автомаги-< грали среднепересеченной местности, предназначена для дли-■М.1Ы1ЫХ скоростных пробеговых испытаний автомобилей.

2. Булыжная дорога, представляющая собой кольцевую трассу, предназначена для испытаний автомобилей всех типов на долго-

I i ЧПОСТЬ.

3. Одна грунтовая дорога имеет продольный профиль, соот-гетстпующий рельефу местности, на ней проводят длительныемробегоиые испмтапни. Другая — предназначена для испытанийпплиоприводных автомобилей в более тяжелых условиях.

4. Динамометрическая горизонтальная дорога (прямолинейная[! плане) имеет цементобетонное покрытие. Здесь проверяют тя-м ню-скоростные и тормозные свойства и топливную экономичность автомобилей. Дорога имеет на одном конце разворотнуюштлю, а на другом — круглую горизонтальную площадку, накоторой определяют маневренность, управляемость и устойчи-■оеть автомобилей.

б, Комплекс специальных испытательных дорог включает участки с короткими волнами типа «стиральная доска», «бельгийская мостовая», шумосоздающий участок, булыжную мостовую с покрытием специального профиля, булыжную мостовую с ровным замощением и два участка с асфальтобетонным покрытием. Па дороге типа «стиральная доска» определяют влияния резонансных колебаний и вибраций на работу и надежность различных узлои автомобиля, особенно амортизаторов и упругих элементов подвески, а также рулевого управления. На «бельгийской мостовой», воспроизводящей старинные мощеные дороги Европы, проводят испытания на усталостную прочность и надежность в условиях сильной тряски и вибраций. При движении по шумосоздающей дороге, полученной специальной укладкой камней в цементобетонное основание, создаются вибрации и шумы подрессоренных и неподрессоренных частей и шин автомобиля. Булыжная дорога с ровным замощением предназначена для испытаний па плавность хода автомобилей всех типов, а специального профили ■■- грузовых автомобилей всех типов и автомобилей iioin,iiiieniioii проходимости с максимальной осевой нагрузкой (до (КО ivll). Ila двух дорогах с асфальтобетонным покрытием про-иернют тлгово-екоростпые и тормозные свойства, управляемость, но ним могут двигаться вспомогательные автомобили с наблюдателями, аппаратурой или с устройствами для дистанционного управления при испытании автомобилей.

В комплекс специальных дорог входит трек со сменными препятствиями, па котором испытывают рамы и несущие системы пвтомобплей па прочность и долговечность при действующих знакопеременных скручивающих моментах.

(>. Комплекс, подъемов малой крутизны предназначен для определения тягоио-скоростпых свойств автомобилей всех типов, а также для испытаний на долговечность, надежность тормозных систем, трансмиссий и других агрегатов в условиях, имитирующих условия сильно пересеченной местности. В этот комплекс входят подъемы крутизной 4, (>, 8 и 10%. Па комплексе подъемов большой крутншм (.'!(), -10, Г»0 и 00%) определяют максимальные подъемы, преодолеваемые аиюмобплями, ^ффекгннмость тормозных систем, работоспособное!i, систем шгкншн и смазки двигателей на укло-п,'!Ч, испытывают лебедки и приводят ряд других экспериментов, Дв;| подъема крутизной 12 п 10''о предназначены для проверки:.л||фгкп1нпости стояночных тормозов автомобилей и автопоездов, <! по.'и.смамп объединена в общий испытательный маршрут так на iuie.ieM.ni еторилн дорог;)» замкнутого контура, состоящая из рндм крппо.чимелпы ч участком с различными раднус.чмп закруглении" ('.'И НО м>,

7. Г> комплект д.ми 11 ■ *п 1.г i;i]i nil aitiiiMiifiii'in n.i пассивнуюбезопасное! i. ннлючеиы ра и оии.щ полоса, ра онifunn;i>i п служебной площадки с асфа.'к.! оГи1 ioiiiii,!M пот.ры i нем и железобетонныйпараллелепипед дли iu in mill шмомопи.чен па столкновение.

Для разгона автомобиля перед столкновением используют буксирное тросовое устройство.

8. Дорожно-бункерный комплекс предназначен для испытанийавтомобилей-самосвалов путем многократно повторяющихся циклов «погрузка—движение на коротком участке—разгрузка-движение—погрузка».

9. Глубоководный бассейн максимальной глубиной 1,8 мслужит для испытаний автомобилей на преодоление брода; мелководный бассейн максимальной глубиной 20 см предназначен дляпроверки эффективности работы тормозов автомобиля в увлажненном состоянии, герметичности основания кузова и работыэлектрооборудования в случае забрызгивания его водой. Грязеваяпанна переменной глубины до 50 см со слоем грязи различнойконсистенции предназначена для имитации тяжелых дорожныхусловий. Пылевую камеру используют для оценки герметичностикабин, кузовов автомобилей и их агрегатов.

Автомобильный полигон, участок местности, оборудованный для испытания автомобилей. Первый А. п. был построен в 1924 в США фирмой "Дженерал моторс" в городе Милфорде. В последующие годы он пополнился новыми испытательными участками и сооружениями. Построены А. п. также многими автомобильными фирмами Европы: в 1924-25 - "Лина-Монлери" (Франция), в 1949-50 - "Майра" (Англия) и др. Несколько А. п. сооружено в Японии (в 1961-62 - "Мицубиси", "Ниссан мотор", "Тоёта" и др.), Австралии (1960 - "Холден"). В СССР в 1964 построен Центральный научно-исследовательский полигон НАМИ, который относится к числу крупнейших в мире (рис. 1).

А. п. - комплекс испытательных и служебных дорог, сооружений, зданий и устройств, дающий возможность проводить необходимые виды испытаний автомобилей различных типов в условиях, гарантирующих сопоставимость результатов, полученных в разное время и обеспечивающих отсутствие помех и безопасность испытаний. Для испытаний, связанных с длительным движением автомобилей на высокой скорости, на А. п. строятся кольцевые скоростные дороги или треки, для испытаний на топливную экономичность, тяговоскоростные качества, тормозные качества - "динамометрические" дороги; для пробеговых испытаний на усталостную прочность и надёжность (долговечность) - маршруты дорог с различными неровными твёрдыми покрытиями, а также грунтовые и грунтово-каменистые дороги; для испытания на плавность хода, управляемость и для определения усталостной прочности деталей и узлов - участки дорог с различными видами искусственных неровностей. Кроме дорог, на А. п. предусматриваются испытательные сооружения: водяные бассейны; подъёмы различной крутизны; площадки и устройства для испытаний автомобилей на безопасность конструкции (столкновение с неподвижным препятствием, опрокидывание и т. д.); горизонтальные площадки с твёрдым гладким покрытием для определения управляемости и устойчивости автомобилей и автопоездов; участки пересечённой местности, естественные и искусственные препятствия для испытаний автомобилей на проходимость; испытатательные камеры - пылевые, дождевальные, климатические (холодильные, тропические), аэродинамические трубы и др. На А. п. имеются также гаражи, профилактории, мастерские, склады, заправочные станции, метеорологические и диспетчерские пункты и другие лабораторные, служебные, производственные и вспомогательные помещения.

Кольцевые скоростные дороги с твёрдым гладким (цементнобетонным или асфальтированным) покрытием устраиваются длиной до 8 км (за рубежом), в СССР - до 14 км, ширина полотна до 10 м. Продольный профиль дороги, в отличие от треков, имеет подъёмы и спуски, типичные для магистральных дорог 1-й и 2-й категорий. "Динамометрическая" дорога - прямолинейная в плане горизонтальная дорога с твердым ровным покрытием (цементнобетонным, асфальтобетонным). Длина дороги на различных А. п. колеблется от 1,5 км ("Майра" в Англии, "Форд" в США) до 3,6-4,2 км ("Крайслер" и "Дженерал моторс" в США), НАМИ - 4,7 км, ширина полотна от 6 до 11 м, проезжая часть - одинарная или двойная (т. е. с разделительной полосой). На концах устраиваются разворотные петли или площадки, рассчитанные обычно на скорость до 40-60 км/ч. Бельгийская мостовая (рис. 2) - неровная брусчатка, воспроизводящая старинные мощёные дороги Европы, в частности Бельгии. Малые неровности покрытия создаются за счёт разности уровней соседних камней, достигающей 25 мм. Крупные неровности устраивают в виде нерегулярно расположенных выступов и впадин плавных очертаний глубиной до 75 мм. Камни заделываются (с большим зазором в плане) в песчано-цементный раствор, уложенный на бетонное основание. Пробег легкового автомобиля около 1600 км по "бельгийской мостовой" достаточен для выявления дефектов, которые могут встретиться на протяжении всего срока эксплуатации автомобиля в обычных дорожных условиях. Для грузовых автомобилей эта цифра обычно удваивается. Дорога с короткими волнами (типа "стиральная доска", рис. 3) воспроизводит волнистые неровности регулярного характера, вызывающие резонансные колебания автомобиля и его отдельных агрегатов и систем. Строится из бетона. Шаг волн 76?5 см, высота - 25 мм. Волны располагают перпендикулярно оси дороги на ширине 3,3 м, а на остальной части полотна (1,2 м) они направлены под углом 68? к оси дороги для того, чтобы осуществить сдвиг фаз возмущающих воздействий волн на колёса правой и левой сторон автомобиля. Дорога с синусоидальными волнами (рис. 4) имеет бетонное покрытие с плавными неровностями синусоидального профиля. Шаг волн от 1 до 15 м, амплитуда (размах) - до 400 мм (при максимальном шаге). Волны располагаются перпендикулярно оси дороги, а иногда имеют косое или "ёлочное" расположение. Дорога с выступами различной конфигурации (рис. 5) устраивается в виде шаровых сегментов, усечённых пирамид, параллелепипедов или "шпал" разной высоты и размеров в плане, размещенных различным образом на поверхности дорог. Покрытие дороги для испытаний на шумность выполняется из гранитной брусчатки, укладываемой (в отличие от "бельгийской мостовой") в одной плоскости. Микронеровности верхней плоскости камней, взаимодействуя с колёсами автомобиля, вызывают вибрацию и шумы. Для отражения шумов, создаваемых испытываемым автомобилем, вдоль "шумоизмерительной" дороги иногда устанавливают гладкие стенки определённой высоты. Для дорог с булыжным покрытием (рис. 6) применяется высокопрочный валунный булыжник. Замощение дорожного полотна выполняется с неровностями заданного профиля или ровным. Каменистые и грунтовые дороги включают также участки полного бездорожья (глубокий сыпучий песок, участки пашни, заболоченного луга и снежную целину). Используются для испытаний автомобилей в особенно тяжёлых условиях.

К испытательным сооружениям на А. п. относятся: испытательные подъёмы - искусственные (с твёрдым покрытием) или естественные (на пересечённой местности); водяные бассейны (глубиной от 0,1 до 4 м) для оценки водонепроницаемости и "бродоходимости" автомобилей; грязевые ванны - лоток, заполняемый грязью, уровень и консистенция которой регулируются; установки для определения устойчивости автомобилей при действии на них сильного бокового ветра (выполняются в виде ряда воздуходувок, расположенных вдоль испытательного отрезка дороги длиной в несколько десятков метров).