2015-05-30
606
Меліора́ція (лат. melioratio поліпшення, від лат. melior кращий) — цілеспрямоване поліпшення властивостей природно-територіальних комлексів з метою оптимального використання потенціалу ґрунтів, вод, клімату, рельєфу та рослинності. Меліорація відрізняється від звичайних агротехнічних прийомів тривалим і більш інтенсивним впливом на об'єкти меліорації.До меліорації належать осушення й зрошення земель, регулювання річок і поверхневого стоку вод, закріплення пісків і ярів тощо. Меліорація — комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних, інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь.Меліорація складається з двох етапів — будівельного і етапу експлуатації. Будівельний етап полягає в проектуванні і будівництві меліоративної мережі з використанням спеціалізованих меліоративних машин. На етапі експлуатації проводиться постійна оцінка стану меліоративних споруд і їхньої відповідності умовам експлуатації, що постійно змінюються, а також підтримка меліоративних систем в працездатному стані, їхня адаптації до умов, що змінюються. Агролісомеліорація
|
|
|
- протиерозійна — захист земель від ерозії шляхом створення лісових насаджень на ярах, балках, пісках, берегах річок та інших територіях;
- полезахисна — захист земель від впливу несприятливих явищ природного, антропогенного і техногенного походження шляхом створення захисних лісових насаджень по межах земель сільськогосподарського призначення;
пасовищезахисна — запобігання деградації земель пасовищ шляхом створення захисних лісових насаджень На основании технико-экономических сравнений вариантов должны быть обоснованы: границы и размеры мелиорируемой площади и полей севооборота; земельный фонд хозяйств, изменения в составе сельскохозяйственных угодий в результате осуществления мелиоративных мероприятий, площади трансформированных в пашни современных пастбищ или других угодий; размеры хозяйств, осваивающих мелиорируемые земли; изменение и упорядочение границ существующих хозяйств, в том числе смежных с территорией системы; сельскохозяйственное использование мелиорируемых земель; требуемый водно-солевой режим почв; проектная урожайность сельскохозяйственных культур; способы орошения и осушения; создание новых или расширение существующих эксплуатационных водохозяйственных организаций; строительство производственных, жилых и культурно-бытовых зданий, сооружений, инженерных коммуникаций, необходимых для службы эксплуатации мелиоративных систем.
|
|
|
1.5. Технические решения по схемам подачи и сброса воды, конструкциям основных сооружений следует принимать на основе сравнения технико-экономических показателей вариантов. При этом должны быть обеспечены:
получение проектной продукции растениеводства;
экономное использование водных, земельных и топливно-энергетических ресурсов;
использование высокопроизводительной сельскохозяйственной техники при обработке мелиорируемых земель;
высокая производительность труда при эксплуатации сооружений и мелиоративной системы в целом;
комплексная автоматизация технологических процессов, при этом степень автоматизации должна быть обоснована технико-экономическими расчетами;
соблюдение требований охраны окружающей природной среды, санитарно-гигиенических требований;
возможность внесения удобрений, химмелиорантов и гербицидов с оросительной водой
46)Основні методи і засоби очистки води для господарсько-питного призначення
Механічні способи очищення – застосовується для очищення води твердих та масляних забруднень. Механічне очищення здійснюється за одним із таких методів:
а) потрібнення великих за розміром забруднень у меньші за допомогою механічних пристроїв;
б) відстоювання забруднень зі стоків за допомогою нафтовловлювачів, пісковловлювачей та інших відстійників;
в) розділення води та забруднювачів за допомогою цинтрефуг та гідроциклонів;
г) усередненя стоків чистою водою з метою зниження концентрації шкідливих речовин та домішок до рівня, при котрому стоки можна скидати у водойми або каналізацію;
д) влучення механічних домішок за допомогою елеваторів, решіток, скребків та інших пристроїв;
є) фільтрування стоків через сітки,сита, спеціальні фільтри, а найчастіше - шляхом пропускання їх через пісок;
ж) освітлення води шляхом пропускання її через пісок або спеціальні пристрої,наповнені композиціями або мінералами, здатними поглинати завислі частки.
Вибір схеми очищення води від завислих часток та нафтопродуктів залежить від виду та кількості забруднень, необхідного ступення очищення.
Фізико – механічні способи очищення стоків та води базуються на флотації, мембранних методах очищення, азотропній відгонці. Флотація – процес малекулярного прилипання частинок забруднень до поверхні розподілу двох фаз (вода – повітря, вода - тверда речовина). Процес очищення СПАР, нафтопродуктів, волокнистих матеріалів флотацією полягає в утворенні системи „частинки забруднень – бульбашки повітря”, що спливає на поверхню та утилізується. За принципом дії флотаційні установки класифікуються таким чином:
Флотація з мехнічним диспергуванням повітря; Флотація з подачею повітря через пористі матеріали;Електрофлотація;Біологічна флотація. Зворотний осмос (гіперфільтрація) – процес фільтрування питної води через напівпроникні мембрани під тиском. Ультрафільтрація – мембраний процес розподілу розчинів, осмотичний тиск котрих малий. Застосовується для очи -шення питної води від високомалекулярних речовин, завислих частинок та колоїдів. Електродіаліз - процес сепарації іонів солей в мембранному апараті, котрий здійснюється під впливом постійного електричного чтруму. Електродіаліз застосовується для демінералізації питної води. Основним обладнанням є електродіалізатори, що складаються з катіонітових та аніонітових мембран. Хімічне очищення вікористовується як самостійний метод або як попередній фізико – хімічним та біологічним очищенням. Його використовують для зниження корозійної активності питної води, видалення з них важких металів, очищення стоків гальванічних дільниць, для окисненя сірководню та органічних речовин, для дизинфекції води та її знебарвлення.
Нейтралізація застосовується для очищення стоків гальванічних, травильних та інших виробництв, де застосовуються кислоти та луги.
Окислення застосовується для знезараження питної від токсичних домішок (мідь, цинк, сірководень, сульфіди), а також від органічних сполук. Окиснювачами є хлор, азот кисень, хлорне вапно, гіпохлорид кальцію тощо.
Фізико – хімічні методи:
Коагуляція - процес з’єднання дрібних частинок забруднювачів в більші за допомогою коагулянтів. Дляпозитивно заряджаних частинок коаголюючими іонами є аніони, а для негативно заряджених – катіони. Коагулянтами є вапняне молоко, солі алюмінію, заліза, магнію, цинку, сірчанокислого газу тощо. Коагулююча здатність солей тривалентних металів в десятки разів вища, ніж двовалентих і в тисячу разів більша, ніж одновалентних.
Флокуляція – процес агригації дрібних частинок забруднювачів у воді за рахунок утворення містків між ними та малекулами флокулянтів. Флокулянтами є активна кремнієва кислота, ефіри, крохмаль, целюлоза, синтетичні органічні полімери.
|
|
|
Для освітлення води одночасно використовуються кроагулянти та флокулянти, наприклад, сірчанокислий алюміній та поліакриламід. Коагуляція та флокуляція здіснюється у спеціальних ємностях та камерах.
При очищенні води використовується і електрокоагуляція – процес укрупнення частинок забруднювачів під дією постійного електричного струму.
- Сорбція - процес поглинання забруднень твердими та рідкими сорбентами (активованим вугілям, золою, дрібним коксом, торфом, селікагелем, активною глиною тощо).
Адсорбційні властивості сорбентів залежить від структури пор, їхньої велечини, розподілу за розмірами, природи утворення.
Активність сорбентів характерізується кількістю забруднень, що поглинаються на одиницю їхнього
об’єму або маси (кг/м кубічний).
Після механічних, хімічних та фізико – хімічних методів очищення у питної води можуть знаходитись різноманітні віруси та бактерії (дизентирійні бактерії, холерний вібріон, збудники черевного тифу, вірус поліоміеліту, вірус гепатиту, цитпатогенний вірус, аденовірус, віруси, що викликають захворювання очей). Тому з метою запобігання захворюванням питну воду перед повторним використанням для побутових потреб підлягають біологічному очищенню.
|
|
|
47)Характеристика сучасного грунтового покриву міста
Грунт - це верхній шар земної кори, видозмінений почвообразующімі чинниками. До числа цих факторів відносять материнську породу, вік грунту, рельєфні поверхні, клімат, грунтові організми. Грунт, як один з основних елементів біосфери, відіграє важливу роль в процесі життя на Землі, має великий вплив на інші її компоненти - атмосферне повітря, підземні та поверхневі водні джерела. Від типу грунту, її хімічного складу залежать врожайність, хімічний склад харчових продуктів рослинного, а, отже, і тваринного походження. Грунт є одним з климатообразующих факторів. Фізико-хімічний склад грунту впливає на тепловий режим її приземного шару повітря. Активізація небезпечних геологічних процесів в містах України, обумовлена техногенною діяльністю людини, призвела до ряду катастрофічних наслідків. Величезний економічний збиток, пов'язаний з цим і супутні їм людські жертви говорять про необхідність особливої уваги до еколого-геологічним факторам при господарському освоєнні територій. Забруднення грунту На території міст грунти піддаються забрудненню, яке можна підрозділити на механічне, хімічне та біологічне.
Механічне забруднення полягає в засміченні грунтів великоуламковим матеріалом у вигляді будівельного сміття, битого скла, кераміки та інших щодо інертних відходів. Це справляє негативний вплив на механічні властивості грунтів.
Хімічне забруднення грунтів пов'язано з проникненням у них речовин, що змінюють природну концентрацію хімічних елементів до рівня, що перевищує норму, наслідком чого є зміна фізико-хімічних властивостей грунтів. Цей вид їхнього забруднення є найбільш поширеним, довготривалим і небезпечним.
Біологічне забруднення пов'язане з привнесенням у грунтове середовище і розмноженням у ній небезпечних для людини організмів. Бактеріологічні, гельмінтологічні та ентомологічні показники стану грунтів міських територій визначають рівень їхньої епідеміологічної небезпеки. Ці види забруднення підлягають контролю насамперед на території селітебних і рекреаційних зон. [2, с83-86]
Основні забруднювачі грунту: 1) пестициди (отрутохімікати), 2) мінеральні добрива; 3) відходи і покидьки виробництва; 4) газодимового викиди забруднюючих речовин в атмосферу; 5) нафту і нафтопродукти.
Однією з серйозних екологічних проблем стає забруднення земель нафтою і нафтопродуктами
Здоров'ю людей загрожує забруднення грунтів різними патогенами, здатними проникати в організм людини наступним чином: по-перше, через ланцюг «людина - грунт - людина». Патогенні організми виділяються зараженою людиною і через грунт передаються іншому, або через вирощені на зараженій грунті овочі та фрукти. У такий спосіб людина може захворіти на холеру, бацилярних дизентерію, черевний тиф, паратиф і ін Аналогічним шляхом в організм людини можуть потрапляти і черв'яки-паразити, по-друге, через ланцюг «тварини - грунт - людина». впливи.
Статичні навантаження. Це найбільш поширений вид антропогенного впливу на гірські породи. Під дією статичних навантажень від будівель і споруд, що сягають 2 МПа і більше, утворюється зона активного зміни гірських порід приблизно на глибині 70-100 м. При цьому найбільші зміни спостерігаються: 1) у вічній льодистих породах, на ділянках залягання яких часто спостерігаються відтавання, пучение та інші несприятливі процеси, 2) у сільносжімаемих породах, наприклад, заторфованих, мулистих та ін
Динамічні навантаження. Вібрації, удари, поштовхи і інші динамічні навантаження типові при роботі транспорту, ударних і вібраційних будівельних машин, заводських механізмів і т.д. Найбільш чутливі до струсу пухкі недоуплотненние породи (піски, водонасичені леси, торф тощо) - Міцність цих порід помітно знижується, вони ущільнюються (рівномірно або нерівномірно), структурні зв'язки порушуються, можливо раптове розрідження і утворення зсувів, відвалів, пливунів та інших ущербообразующіх процесів.
\Іншим видом динамічних навантажень є вибухи, дія яких подібно з сейсмічними. Гірські породи руйнують вибуховим способом при будівництві доріг, гідротехнічних дамб, видобутку корисних копалин і т.д. Дуже часто вибухи супроводжуються порушенням природної рівноваги - виникають зсуви, обвали, осов і т.п. Так, за даними А.А. Махоріна (1985), в результаті вибуху багатотонного заряду в одному з районів Киргизстану, при будівництві кам'яно-накидних греблі, на схилах утворилася зона порушених порід з тріщинами від 0,2 до 1 м в ширину і до 200 м в довжину. За ним відбулися зсуву гірських порід обсягом до 30 тис. м 3.
Тепловий вплив. Підвищення температури гірських порід спостерігається при підземній газифікації вугілля, в основі доменних і мартенівських печей та ін У ряді випадків температура порід підвищується до 40-50 ° С, а іноді і до 100 ° Сі більше (в основі доменних печей). У зоні підземної газифікації вугілля при температурі 1000-1600 ° С породи спікаються, «каменеют», втрачають свої первинні властивості. Як і інші види впливу, теплової антропогенний потік впливає не тільки на стан гірських порід, але і на інші компоненти навколишнього природного середовища: грунту, підземні води, рослинність.
Електричне вплив. Створюване в гірських породах штучне електричне поле (електрифікований транспорт, ЛЕП та ін) породжує блукаючі струми і поля. Найбільш помітно вони проявляються на міських територіях, де є найбільша щільність джерел електроенергії. При цьому змінюються електропровідність, електросопротівляемость та інші електричні властивості порід.
Динамічне, теплове та електричне вплив на гірські породи створює фізичне «забруднення» навколишнього природного середовища.
Масиви гірських порід у ході інженерно-господарського освоєння піддаються потужному антропогенного впливу. При цьому розвиваються такі небезпечні геологічні процеси, як зсуви, карст, підтоплення, просідання та ін Всі ці процеси, якщо вони викликані діяльністю людини і порушують природну рівновагу, називають ущербообразующімі і такими, що завдають екологічний (а, як правило, ще й економічний) шкоди навколишньому природному середовищу.
Зсуви. Зсуви представляють собою ковзання гірських порід вниз по схилу під дією власної ваги грунту і навантаження: фільтраційної, сейсмічної або вібраційної. Зсуви - явище часте на схилах долин річок, ярів, берегів морів, штучних виїмок. Основними антропогенними чинниками, часто накладаються на природні, є: додаткове навантаження на схил від споруд, вібраційне навантаження від рухомого транспорту і сейсмічна від вибухів, обводнення схилу, зміна його форми.
Карст. Геологічна явище, пов'язане з розчиненням водою гірських порід (вапняків, доломіту, гіпсу або кам'яної
48)Методи вимірювання еколого-геохімічних параметрів середовища Исследование техногенного загрязнения окружающей среды является одним из основных направлений экологических работ. Практически любой вид техногенеза связан с поступлением в окружающую среду разнообразных отходов, меняющих ее химические характеристики. Известное высказывание В. И. Вернадского о том, что человечество становится реальной геологической силой, во многом подтверждается фактом поступления в окружающую среду большого количества химических веществ. Техногенное загрязнение проявляется на различных уровнях - от локального до глобального - и представляет опасность для живых организмов, включая человека.
Анализ химического состава почв имеет большое значение в разработке программ оптимизации природопользования. Общеизвестна биологическая значимость микроэлементов, которые играют важную роль в процессах роста и развития растений. Микроэлементы участвуют в синтезе хлорофилла, в построении ферментов, оказывают влияние на ассимиляцию растениями азота. С этой точки зрения необходим контроль за содержанием микроэлементов в почвах и обеспечение их оптимального содержания на тех участках, где проходит биологическая рекультивация. С другой стороны, некоторые микроэлементы являются одними из наиболее опасных загрязнителей окружающей среды. Среди них следует выделить тяжелые металлы Pb, Hg, Cd, а также Си, Ni, Co, Mo, Cr, Zn, V. Анализ микроэлементного состава почв на фоновых и техногеннотрансформированных участках позволяет оценить интенсивность загрязнения окружающей среды [Методические рекомендации...,1982а, б]. Характеристика территориальных и внутрипрофильных закономерностей распределения микроэлементов в почвах и определение особенностей их миграции и аккумуляции являются основой для оценки фоновой геохимической структуры и устойчивости ландшафтов к загрязнению. Кроме того, химический состав почв отражает характер литологического строения территории и особенности техногенного и биологического круговорота веществ. Все это определяет большое научное и практическое значение изучения химического состава почв как индикатора процессов загрязнения.
Геохимическая оценка состояния природной среды базируется на данных специализированных эколого-геохимических исследований, направленных на выявление источников загрязнения, путей миграции загрязняющих веществ и территорий, на которых концентрации становятся опасными для живых организмов Учитывая комплексный характер почвенного покрова, для установления фоновых геохимических характеристик были отобраны пробы из различных типов почв, находящихся в условиях ненарушенных ландшафтов на расстоянии не менее 1,5 км от города. Затем были подсчитаны усредненные параметры содержания микроэлементов в почвах
Пространственный анализ загрязнения. Анализ химического состава почв проведен для участков с различным типом техногенного воздействия. На трассах газопроводов почвенный покров в значительной мере нарушен, растительность представлена вторично-производными злаковыми группировками, часто с подростом березы. Механические нарушения органогенного горизонта почв обуславливают пониженные по сравнению с фоном содержания марганца. Удаление подстилки и гумусового горизонта приводит к изменению состава поверхностного горизонта почв, а именно к уменьшению концентраций элементов с высокими показателями биологического накопления.
49 .Дати характеристику методам захоронення промислових відходів.
Згідно сучасних вимог розміщення не утилізованих промислових відходів повинно здійснюватися в межах спеціальних полігонів, забезпечуючи їх ізоляцію і екологічну безпечність на такий термін доки вони не стануть безпечними для людини чи не будуть розроблені економічні прийнятні технології їх переробки і наступного використання.
1. до підземних сховищ промислових відходів відносяться такі, які розташовуються в віддалених від земної поверхні геологічних формаціях, забезпечуючи довгострокову ізоляцію відходів від біосфери;
2. підземні сховища є природоохоронними спорудами і призначені для централізованого збору і розміщенню відходів (також і токсичні), науково-дослідних організаціях і установах. Розміщення промислових відходів в сховищах може мати дві цілі – їх наступне використання і вічне захоронення;
3. в загальному вигляді підземне сховище представляє собою складне спорудження, яке складається з наземного і підземного комплексів і з’єднує їх виробіток назначених для доставки відходів до сховища, провітрювання і проведення необхідних спостережень за станом виробіток і самих відходів;
4.для захоронення відходів доцільно використовувати резервуари в геологічних формаціях: граніт, вулканічні породи, туфи, базальт, соляні товщі, гіпс, ангідрид, доломіт, глини.
Такого роду сховища можуть існувати самостійно і спільно з гірничодобувними підприємствами на його шахтних полях.
5.при розміщенні відходів необхідно дотримуватися ряд відповідних умов і обмежень:
- водонепроникність товщ і наявність над під ними рясних водоносних товщ;
- повне виключення виникнення деформацій спроможних зробити товщу водопроводящу;
- розміщення віддалік від населених пунктів, території можливих появ наводнень, прориву дамб, зсуву земної поверхні;
- наявність способів і засобів, які дозволили при необхідності оперативно і з повною гарантією на вічно перекрити виробки через які відходи будуть подаватися в вироблений простір.
