Спроба державного перевороту в СРСР і Україна

Частина вищого керівництва СРСР. очолювана віце-президентом СРСР Г.Янаєвим. посилаючись на хворобу М.Горбачова. 19-21 серпня 1991р. спробувала здійснити державний переворот, намагаючись цим не тільки загальмувати хід демократичних перетворень у республіках, але й змусити останніх залишитися в складі Союзу.

Зберегти СРСР мав антиконституційний, так званий Державний Комітет з Надзвичайного Стану, відомий заросійською абревіатурою як ГКЧП – «Государственный Комитет по Чрезвычайному Положению», створений у Москві.

До його складу входили перші особи з вищого партійного та державного керівництва, а справся він на консервативні сили КПРС, правоохоронні органи та військову силу.

Комітет оголосив про зупинення діяльності політичних партій, громадських організацій і масових рухів, заборонив проведення мітингів, демонстрацій і страйків. У країні. згідно зрішеннями Комітету. встановлювався контроль і цензура над засобами масової інформації.

Прийняті ДКНС рішення загрожували суверенітету України, нищили паростки завойованої демократії.

Заколотники планували ввести до Києва, Львова, Харкова, Донецька та інших міст України війська. Уповноважений від «гекачепістів» генерал армії В.Варенніков 19 серпня в присутності командувача Київського військового округу пред'явив Голові Верховної Ради України Л.Кравчуку ультиматум: у разі неспокою в республіці, акцій протесту, страйків, не підтримки рішень, новоявленого комітету, військові підрозділи, які перебувають у бойовій готовності, вийдуть на площі міст республіки. Це означало б запровадження надзвичайного стану.

Події, що розпочалися в Москві, сколихнули громадськість у всіх республіках СРСР.

Змовники одразу наразилися на рішучий опір демократичних сил. Зокрема, у Києві, Львові, Тернополі, Донецьку, Івано-Франківську почалося створення депутатських штаб-квартир. Активно діяла в Києві штаб-квартира Руху, служби якої оперативно налагодили зв’язки з демократами в Москві, Прибалтиці. із зарубіжжям, іноземними кореспондентами.

Демократичні сили України розцінили дії гекачепістів як «військово-більшовицький переворот». Заява про те, що постанови Комітету не мають юридичної сили для України, з незначним запізненням була зроблена і Президією Верховної Ради України.

Під тиском опозиції було вирішено скликати надзвичайну сесію парламенту. Але у цей переломний час демократичним силам Росії не тільки вдалося вистояти, а й за підтримкою демократів усіх республік зірвати спробу державною перевороту.