Із маніфесту царя Кіра про взяття Вавилону

“Набонид удалил древние идолы богов… Он отменил враждебным образам ежедневные жертвы. Он совершенно предал забвению почитание Мардука, царя богов. Он всегда творил зло своему городу… Правил он жестоко… Мардук, великий владыка, защитник своего народа, будучи доволен добрыми делами Кураша [Кира], велел ему выступить против своего города Вавилона… Он передал в его руки Набонида, который не почитал его. Все жители Вавилона и всей страны Шумер и Аккад, князья и наместники склонились перед ним в поклоне… Они с радостью приветствовали его как владыку мира…

Когда я вступил в Вавилон дружелюбно и установил место правления во дворце… Мардук, великий владыка, побудил прекраснодушных жителей Вавилона любить меня… Я вернул на свои места в священные города на той стороне Тигра, в святилища, которые в течении долгого времени были в руинах, богов, которые прежде жили там”.[3]

Це була перемога, якої ще не знала історія: взяття Вавилону не супроводжувалось ні руйнуванням ні вбивствами. Навіть цар Набонід був помилуваний і відправлений у почесне заслання. Лише одна подія стала винятком на фоні загального спокою. За вавилонською хронікою, через вісім днів після від’їзду Кіра до столиці Гобрій вночі “умертвив сина царя”. Книга пророка Даниїла дещо детальніше говорить про це. Вона оповідає про те, як Валтасар бенкетував у царських палатах і при цьому наливав вино в священний посуд з Єрусалимського храму. Несподівано на стіні з’явились загадкові знаки. Пророк Даниїл прочитав їх і витлумачив, як пророцтво про падіння Вавилонського царства. В ту же ніч Валтасар був убитий (Дан. V).

Історики припускають, що Валтасар, не визнавши владу Кіра, зачинився в одній із фортець міста, котру Гобрій взяв силою. Але ні хроніки, ні Біблія нічого не згадують про битву. Вірогідно, Гобрій вбив Валтасара дізнавшись, що він готує заколот проти Кіра.

Ассирійська і Вавилонська Імперії були відомі своєю політикою переселення, асиміляції підкорених народів. Відмова від такої політики зробила Кіра бажаним визволителем. Він сприяв поверненню полонених народів на їх рідні землі. Євреї, чия столиця і храм ще лежали в руїнах, були серед тих, хто скористався цією милістю Кіра.

Таким чином, Кір в усій точності виконав слова пророка Ісайї, який за двісті років до Кіра назвав його визволителем юдейського народу:

“Так говорить Господь до Свого помазанця Кіра: Я міцно тримаю тебе за правицю, щоб перед обличчям твоїм повалити народи… двері мідні зламаю і порозбиваю залізні засуви. І дам тобі скарби, що в темряві, та багатства заховані, щоб пізнав ти, що Я – то Господь, Який кличе тебе за йменням твоїм, Бог Ізраїля, ради раба Мого Якова та ради вибранця Мого ”Ізраїля кличу тебе твоїм йменням, тебе називаю, хоч ти не знаєш Мене”. (Іс. ILV, 1-4)

Вавилон, за провіщенням пророків, з часом був залишений царями і поступово занепадав:

“Стане руїною цей Вавилон, мешканням шакалів, страхіттям і посміхом, - і в ньому мешканця не буде.” (Єрем. LI, 37)

На цілі тисячоліття було забуте навіть місце його розташування, і лише на початку ХХ ст. почались розкопки, котрі виявили як велич його минулої слави, так і суворий Божий присуд над ним.

Запитання до теми:

Назвіть причини падіння Вавилонської імперії.

Чому становлення Персидської імперії історики називають переломним періодом в світовій історії?

До яких тактичних кроків вдавався Кір для здобуття прихильності населення Вавилону і всієї імперії?

Якими біблійними пророцтвами супроводжувались всі ці події?

Відстежте на карті Давнього Сходу завойовні походи Кіра.

Рекомендована література:

Лопухин А. Библейская история Ветхого Завета. –М., 1990.

Крижанівський О. Історія Стародавнього Сходу. –К., 2000.