Недисциплінованість спортсмена

Травми, причиною яких є порушення спортсменами встановлених у кожному виді спорту правил і прояв грубості, становлять від 4 до 6% спортивних травм. Так, ними іноді допускаються заборонені прийоми (в боксі, боротьбі, регбі, футбол, хокей, водному поло і інших видах спорту), які можуть нанести каліцтва спортсмену.

Аналіз показує, що в переважній більшості випадків це спостерігається при невисокому рівні володіння технікою(деякі спортсмени прагнуть відшкодувати недостатню технічну підготовленість застосуванням сили і грубих, недозволених прийомів), при недостатній вимогливості суддів на змаганнях, відсутності належної виховної роботи тренерів зі спортсменами.

У цьому напрямку чимала роль належить суддям, які повинні своєчасно припиняти будь-які спроби до здійснення грубих, небезпечних прийомів. Іноді травми у спортсменів виникають в результаті недостатньої пильності,нечіткого виконання вказівок тренера, поспішності у виконанні прийому і т. п.

Істотну роль у виникненні травм відіграє порушення режиму спортсменами (прийом їжі безпосередньо перед змаганнями, прихід на тренування у стомленому стані і ін). Отже, однією з важливих заходів попередження травм є висока вимогливість тренерів та викладачів, добре поставлена виховна робота зі спортсменами. Ряд дослідників вказують на внутрішні чинники, що викликають спортивні травми. Спортивному лікарю важливо враховувати їх у своїй практичній діяльності.

До цих факторів належать:

1) стану втоми, перевтоми і перетренованості, а також продромальний стану. Вони викликають розлад координації, зниження уваги захисних реакцій організму. У м'язах відбувається накопичення продуктів розпаду, що негативно відбивається на силі їх скорочення, розтяжності, розслабленні;

2) наявність в організмі спортсмена хронічних вогнищ інфекції

3) індивідуальні особливості організму спортсмена (наприклад, несприятливі реакції організму на фізичні навантаження, нейроендокринні реакції, нездатність до складно координованим вправам, схильність до спазмів судин і м'язів, зайва передстартова лихоманка);

4) перерви в заняттях спортом (відрядження, хвороба тощо), що веде до зниження функціональних можливостей організму і його фізичних якостей.

Різні види стрибків:стрибки в довжину, у висоту, з жердиною та потрійний стрибок одні із самих травматичних видів спорту.

При неправильному виконанні стрибків можуть бути:

- розтягнення зв'язок гомілковостопного суглоба;

- пошкодження зв'язок і менісків колінного суглоба;

- забої п'яткової кістки;

- переломи кісток передпліччя, виникаютьпри падінні на витягнуту руку.

При стрибках у висоту також можуть бути забиті місця, садна і рани нижніх кінцівок -при ударах про планку, а також шипами взуття.

При недостатньо засвоєної техніці стрибків з жердиною, крім зазначених травм, можутьстатися вивихи суглобів верхніх кінцівок, ушкодження хребта та голови при приземленні не на ноги, а.на спину або голову, особливо при поломці несправної жердини. Для розбігу при стрибках повинна бути така ж доріжка, як при бігу на короткідистанції. Перед заняттями треба перевірити справність планок, жердин. Дляпом'якшення ударів при приземленні слід в взуття під п'яти, підкладатигумові прокладки.

Треба стежити за ретельним розпушуванням піску в ямах для стрибків і систематичним утрамбуванням місць відштовхування.

Пристрибках у довжину з розбігу необхідно включити в підготовчу частину урокуспеціальні вправи для даного способу стрибка. При початковому навчаннівідштовхування робити не від планки, а від грунту. Стрибати треба пружно,приземляючись на пісок.

Необхіднопоступово вивчити техніку висоти зльоту і дальності польоту і тільки післяповного освоєння приступати до виконання всього стрибка.

Припотрійному стрибку з розбігу треба переходити до освоєння техніки цього стрибка післяпридбання навичок у бігу та стрибках у довжину з розбігу. При початковому навчанніне слід починати стрибки з далекого розбігу і з великою швидкістю. Притвердому грунті і нестачі техніки можливі удари області п'яти. Можливітакож розтягнення, розриви і відриви зв'язок і сухожиль.

В ціляхпрофілактики травм при стрибках з жердиною треба безпосередньо перед кожнимзаняттям перевіряти якість жердини. Тренування завжди слід проводити наспеціально приготованому грунті для приземлення (мати).

Спеціальному тренуванню повинна передувати достатня загальна фізична підготовка(Швидкісний біг, стрибки). У початковому періоді оволодіння окремим вправоюне слід займатися в взутті з шипами.

При тренуванні елемента В«перехід через планку» стійки повинні бути закріплені так,щоб виключити їх падіння при невдалих стрибках.

Пристрибках у висоту з розбігу в початковому періоді навчання слід користуватися взуттям без шипів, так як можливі поранення себе шипами, слід також уникатиприземлення на руки («нирок», «перекид»). Тренування на пухкої, нерівною іслизькій доріжці для розбігу і на не обладнаному для поштовху місці неприпустимі.

Неслід також стрибати під гострим кутом, в цьому випадку приземлення може бути наребро ящика, що може спричинити за собою забої тіла, частіше рук і ніг. Користуватися слід тільки цілими планками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1. Безверхня Г.В. Мотивація до занять фізичною культурою і спортом школярів 5-11-х класів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук із фізичного виховання і спорту: спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / Г.В.Безверхня. - Львів, 2004. - 23 с.

2. Іванченко Л.П. Формування мотивації у підлітків до систематичних занять фізичною культурою і спортом: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія та методика виховання» / Л.П.Іванченко. - Луганськ, 2007. - 20 с.

3.Лещенко Г.А. Формування позитивної мотивації школярів до систематичних занять фізичними вправами: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.09 «Теорія навчання» / Г. А. Лещенко. - Кривий Ріг, 2002. - 18 с.

4.Андреева Е.В. Мотивационные факторы учебной деятельности школьников // Фізичне вих., спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: 36. Наук. пр. -Луцьк, 1999. -С.771-774.

5.Антікова В.А., Єфімов А.О. Виховання у студентів інтересу до занять з фізичної культури // Роль ФК у здоровому способі життя: Матер. І наук.-практ. конф. - Львів. 1992. - С. 17!-172.

6.Апанасенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков. - К.: Здоровье, 1985. - С.3-8.4. Апанасенко Г.Л. Проблемы управления здоровьем человека // Наука в олимп. спорте. Спец, выпуск, 1999. - С.56-60.

7.Аросьев Д.А. Как увлечь физической культурой //Физическая культура в школе. 1987. - №4,5. - С.8-12.6. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирования личности. - М: Мысль, 1976. - 156с.

8.Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: Издательство МГУ, 1990.-368с.8. Балбенко С.Ю. Виховання в учнів інтересу до занять фізичною культурою // Фізичне виховання дітей і молоді. - К.: Здоров'я, 1982.-Вип. 9.-С. 7-9.

9.Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. - К.: Здоров'я, 1987. - 224с.

10. Божович Л.И., Благонадежина Л.В. Изучение мотивации поведения детей и подростков. - М.: Педагогика, 1972. - 350с.

11. Сингаевский С. Формирование позитивного отношения школьников к физическому воспитанию // Педагогическая пресса „Физическое воспитание в школе ". - 2001. -№1. - С.ЗЗ-36.