2015-06-04
477Оскільки юридичні норми мають стати відомими тим учасникам суспільного життя, поведінку, діяльність котрих покликані регулювати, вони повинні бути певним чином проявлені зовні, об'єктивовані, тобто виражені у певних матеріальних «джерелах». Ці джерела юридичних норм відображаються поняттям форми права (зовнішньої).
Відповідно розрізняють внутрішню форму норми права — спосіб внутрішньої організації змісту норми (тобто її структуру) і зовнішню — спосіб її об'єктивізації, зовнішнього прояву, матеріальної фіксації.
Види зовнішніх форм (джерел) права:
- правовий звичай - санкціоноване (забезпечуване) державою звичаєве правило поведінки загального характеру;
- правовий прецедент - об'єктивоване (виражене зовні) рішення органу держави в конкретній справі, якому надається формальна обов'язковість при вирішенні наступних аналогічних справ;
- нормативно-правовий договір - об'єктивоване формально обов'язкове правило поведінки загального характеру, яке встановлене за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою;
|
|
|
- нормативно-правовий акт - письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру.
МЕТОДОЛОГІЯ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА.
Методологія теорії держави і права — це система принципів, підходів і методів наукового дослідження свого предмета, теоретичні засади їх використання при вивченні державноправових явищ.
На відміну від предмета дослідження, який дає відповідь на питання, які саме проблеми вивчає та чи інша наука, метод розкриває, як саме, за допомогою яких прийомів, методів і на основі яких принципів відбувається це вивчення.
В основі методології (системи методів) загальної теорії права і держави лежить філософія, закони і категорії якої є загальними, універсальними і поширюються на всі явища навколишнього світу, включаючи право і держава.
Використовуються такы методи, зокрема: конкретно-соціологічний метод, порывняльний метод, моделювання, метод екстраполяції та ін.
