Непрямое – размер вычисляется за результатами прямых измерений (по формуле)

Натяжное устройство ленточного конвейера бывает трёх исполнений: винтовое, тележечное и рамное.

3. Инструмент для измерения геометрических размеров. Предназначение, приемы измерения.

Измерителные инструменты – специальные устройства, применяемые для точного определения размеров и других геометрических характеристик предметов. К таким устройствам относятся кронциркули, нутромеры и глубиномеры (в том числе соответствующие микрометрические приборы и штангенприборы), щупы, индикаторные приборы, уровни и отвесы, линейки и угольник.

Различают прямое измерение и непрямое.

Прямое измерение – размер определяется, непосредственно пользуясь инструментом.

Непрямое – размер вычисляется за результатами прямых измерений (по формуле).

Кронциркуль — циркуль с изогнутыми ножками, предназначен для измерения объёмных предметов.

Циркуль — инструмент для черчения окружностей и дуг окружностей, также может быть использован для измерения расстояний, в частности, на картах.

Штангенциркуль — универсальный инструмент, предназначенный для высокоточных измерений наружных и внутренних размеров, а также глубин отверстий.

Микрометр — универсальный инструмент (прибор), предназначенный для измерений линейных размеров абсолютным или относительным контактным методом в области малых размеров с низкой погрешностью (от 2 мкм до 50 мкм в зависимости от измеряемых диапазонов и класса точности), преобразовательным механизмом которого является микропара винт — гайка.

Уровень — измерительный инструмент прямоугольный формы из пластика, дерева или металла с установленными в нем прозрачными колбами (глазками), заполненными жидкостью. Уровень был разработан для оценки соответствия поверхностей вертикальной или горизонтальной плоскости, а также для измерения градуса отклонения поверхности от горизонтальной плоскости.

4. Смазочные материалы, и их основные характеристики.

Сма́зочные материа́лы —различного вида вещества, используемые в узлах трения автомобильной техники, индустриальных машин и механизмов, для снижения износа, вызванного трением.

Классифицируются:

• по типу базовых масел;
• по вязкости;
• по уровню качества.

Базовые масла подразделяют на три основных вида: минеральные, полусинтетические и синтетические.

По назначению жидкие масла бывают:

• Моторные масла — применяемые в двигателях внутреннего сгорания.
• Трансмиссионные и редукторные масла — применяемые в различных зубчатых передачах и коробках передач.
• Гидравлические масла — применяемые в качестве рабочей жидкости в гидравлических системах.
• Пищевые масла и жидкости — применяемые в оборудовании для производства пищи и упаковки, где возможен риск загрязнения продуктов смазывающим веществом.

Густые смазки незаменимы в узлах, в которых жидкое масло не может удержаться, а не­прерывная подача его невозможна или нецелесообразна. Иногда их используют в качестве уплот­няющего вещества в сальниках, резьбовых соединениях и др. Солидолы, в связи с тем, что они быстро приобретают жидкотекучесть, применяют в легконагруженных узлах, работающих при температуре не выше 85°С.

Натриевые мази имеют плохую водостойкость, однако сохраняют пластиче­ские свойства при температуре 100—130°С. Высокой теплостойкостью обладают литиевые мази, а также мази, загущенные графитом.

В отдельных случаях для смазки сильнонагруженных частей применяют графитную мазь, представляющую собой минеральное масло со значительным содержанием взвешенного коллоид­ного графита. Металлические поверхности, соприкасающиеся с графитной мазью, с течением вре­мени приобретают ценные свойства: графит заполняет все микроскопические поры, образуя зер­кальную гладкую поверхность, к. которой смазочные материалы прилипают в 7—10 раз лучше, чем к обыкновенным металлическим поверхностям. Благодаря низкому коэффициенту трения графоидные поверхности могут, не нагреваясь, долгое время работать без смазки.

5. Порядок учёта несчастных случаев и отчётность.

Якщо стався нещасний випадок очевидець, працівник який виявив його, або сам потерпілий повинні терміново надати першу долікарську допомогу потерпілому або самодопомогу, доповісти безпосередньому керівникові робіт (механіку, майстру, нач. дільниці, диспетчеру). Цей керівник зобов’язаний повідомити про те, що сталося керівникові цеху (нач. шахти). Зберегти обставини на робочому місці та устаткування в такому стані, якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю та здоров’ю інших працівників і не приведе до більш важких наслідків).

Керівник цеху повинен терміново організувати медичну допомогу потерпілому та його доставку до лікарні, а також повідомити власника підприємства.

Власник підприємства, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію з розслідування впродовж доби у такому складі:

Голова комісії: керівник служби охорони праці на підприємстві.

Члени комісії: керівник структурного підрозділу (нач. шахти), представник профспілкової організації.

Комісія зобов’язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення: скласти у п’яти примірниках акти за формою Н – 5 та Н – 1, коли нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом; у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) крім актів за формою Н – 5 та Н – 1, що складаються у п’ятьох примірниках складають картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П – 5.

Акти підписуються головою та всіма членами комісії. У разі не згоди із змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою Н – 5 як його невід’ємну частину.

У разі коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов’язаний з виробництвом складається акт за формою Н – 5.

Роботодавець повинен розглянути і затвердити примірники акта за формою Н – 5 та Н – 1 протягом години.

Голова комісії зобов’язаний ознайомити з матеріалами розслідування.

Нещасні випадки реєструються в журналі роботодавцем (Додаток 7).

Затверджені акти за формою Н – 5 та Н – 1 протягом доби надсилаються роботодавцем: керівникові (спеціалістові) служби охорони праці з матеріалами розслідування; фондові соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; держгірпромнагляду; профспілковій організації.

Копії актів за формою Н – 5 та Н – 1 надсилаються органові управляння підприємства, а у разі його відсутності – місцевій держ. адміністрації.

У разі гострого професійного захворювання (отруєння) копія акта за формою Н – 1 надсилається санстанції.

Примірники актів за формою Н – 5 та Н – 1 картки за формою П – 5 разом з матеріалами розслідування зберігаються на підприємстві 45 років, у разі реорганізації його передають правонаступникові, а в разі ліквідації – до держ. архіву.

У фонді соц. страху акти за формою Н – 5 та Н – 1 та картки за формою П – 5 зберігаються протягом 45 років.

Власник підприємства зобов’язаний аналізувати причини нещасних випадків, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання виробничого травматизму та професійним захворюванням.