Гострий холецистит (гострий холецистохолангіт)

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ ЗАПОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС ТЕОРЕТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Лекція

Тема: «Захворювання печінки, жовчних шляхів, підшлункової залози. Стоматити. Гельмінтози»

Кількість годин: 2

Навчальна дисципліна: «Медсестринство в педіатрії»

Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

План лекції:

1. Захворювання печінки та жовчних шляхів. Етіологія. Патогенез, клінічні прояви. Діагностика. Лікування, диспансерний нагляд. Профілактика.

2. Захворювання підшлункової залози. Етіологія, патогенез, клінічні прояви. Діагностика, лікування. Профілактика.

3. Стоматити. Етіологія, клінічні прояви, лікування, профілактика.

4. Гельмінтози. Ентеробіоз, аскаридоз. Шляхи зараження, клінічна картина, діагностика, лікування.

Література: Педіатрія / За ред.. С.К. Ткаченко, Р.І. Поцюрко. – К.: Здоров’я, 2003.

Педіатрія: навч. посіб. / За ред. О.В. Тяжкої. – К.: «Медицина», 2009.

Додаткова: Интенсивная терапия в педиатрии. Практическое руководство / Под ред. В.А. Михельсона. – М., 2003.

Майданник В.Г. Педиатрия: ученик. – К., 1999.

Петрушина А.Д. Неотложные состояния

у детей. – М., 2001.

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Дидактична: засвоїти поняття про захворювання печінки, жовчних шляхів, підшлункової залози, стоматити, гельмінтози.

Виховна: виховати у студентів відчуття поваги, співчуття, доброти до дітей з патологією.

Захворювання печінки та жовчних шляхів. Етіологія. Патогенез, клінічні прояви. Діагностика. Лікування, диспансерний нагляд. Профілактика

Гострий холецистит (гострий холецистохолангіт)

Гострий холецистит — запалення жовчного міхура, що виникає внаслі­док дії мікробів. Може виникати як на тлі жовчнокам'яної хвороби, так і за відсутності каменів. Частіше хворіють дівчатка. Гострий холецистит зазвичай почи­нається з дискінезії або обтурації міхурової протоки каменем, унаслідок застою жовчі, подразнення стінки жовчного міхура. Провокаційними чинниками можуть бути травма або опік.

Клінічна картина. Розрізняють такі форми гострого холециститу.

· Катаральна. Перебігає з невисокою температурою тіла, помірним болем тривалістю від 2 до 7 днів, незначними змінами в крові. Своєчасна медикаментоз­на терапія сприяє одужанню, за відсутності лікування може перейти у флегмоноз­ну форму.

· Флегмонозний холецистит. Перебіг тяжчий: потужний біль, блювання, що не полегшує стану, висока температура тіла (38—39 °С), озноб, загальна слаб­кість, втрата апетиту, в крові — лейкоцитоз.

· Гангренозний холецистит. Перебіг ще тяжчий, температура тіла вища

39 °С, часто приєднується перитоніт (запалення очеревини). Без своєчасної операції ди­тина може померти.

Можливі ускладнення гострого холециститу:

· перфорація — порушення цілості стінки жовчного міхура з наступним роз­витком гнійного або жовчного перитоніту;

· утворення нориць або абсцесів;

· гострий холангіт;

· закупорка шийки міхура або протоки, розтягнення жовчного міхура: якщо слизом — мукоцеле, якщо прозорим транссудатом Щ водянка, якщо гноєм — ем­пієма;

· супутнє запалення підшлункової залози — реактивний панкреатит.

Діагностика. Діагностичні критерії гострого холециститу:

· гарячка, нудота, блювання, анорексія, часом діарея;

· переймоподібний або постійний біль, частіше в мезогастрії, захисна напру­женість у правому верхньому квадранті живота;

· болючість у правому підребер'ї під час пальпації;

· ознаки інтоксикації: блідість шкіри, сухість слизових оболонок, обкладений язик, біль голови, відсутність апетиту, закреп, тахікардія;

· лейкоцитоз, підвищення ірівня лужної фосфатази і прямого білірубіну;

· УЗД — камені в жовчних протоках, набряк стінки жовчного міхура, збільшення його розмірів;

· позитивні симптоми Менделя, Мерфі, Ортнера, Кера.

Лікування. Хворих на гострий холецистит незалежно від їхнього стану по­трібно госпіталізувати в хірургічне відділення. Лікування хворих із катаральною формою гострого холециститу консервативне, гангренозною — оперативне (холецистектомія) після оперативної холангіографії.

Призначають ліжковий режим, голод, грілку з льодом на ділянку правого підребер'я. Питво не обмежують. Внутрішньовенно або внутрішньом'язово вводять спазмолітики: баралгін, анальгін, но-шпу. Проводять дезінтоксикаційну терапію: вводять 5—10 % розчин глюкози, ізотонічний розчин натрію хло­риду, реоглюман внутрішньовенно. Призначають антибіотики широкого спек­тра дії (амоксиклав — 30—50 мг/кг на добу, цефотаксим, цефантрал — 50 мг/кг на добу, ікзим — 400 мг на добу), антиферментні препарати (контрикал тощо). Якщо протягом 24 год інтенсивного лікування запальний процес не стихає, постає питання щодо оперативного втручання.