Характеристика загальних принципів та основ банківської гарантії

У практиці проведення міжнародних розрахунків ефективно використовується такий інструмент, як банківська гарантія. Вона кваліфікується як зобов'язання банку сплатити відповідну грошову суму у разі невиконання або порушення контрагентами умов контракту..

При тлумаченні терміна «гарантія» різні джерела неоднаково визначають її сутність. Одні розуміють під цим тільки самостійне, незалежне від стану і реалізованості інших правових стосун­ків між боржником і кредитором, гарантійне зобов'язання. Інші називають гарантією різного роду гарантійні операції — від мо­рально зобов'язуючої заяви про патронат до поручительства і зо­бов'язання платежу.

Загальним для всіх таких операцій є поручительство гаранта сплатити борг або виконати послуги, якщо сторона, котра взяла на себе зобов'язання це зробити, не в змозі його виконати. Хара­ктерною ознакою гарантії є функція забезпечення, яка саме і по­лягає у забезпеченні платежу.

Відповідно до загального права іноземних держав поручительство є однією з форм гарантії і являє собою договір, згідно з яким одна особа (поручитель) бере на себе перед кредитором відповідальність за виконання боржником зобов'язання у повно­му обсязі або тільки частково

Платіжне зобов'язання є формою гарантії, яка створює не-акцесорне, абстрактне зобов'язання щодо бенефіціара. Гарант залишається зобов'язаним навіть тоді, коли зобов'язання, яке становить основу договору, з якихось причин утрачено. Він повинен без заперечення здійснити платіж на першу вимогу. Тому він може і буде тільки перевіряти, чи правильно запитана га­рантія, тобто чи виконані формальні умови згідно з текстом гара­нтії. Він не буде перевіряти матеріальну правомірність пред'яв­лення вимог за гарантією.