Отже, можна зробити наступні узагальнення:
У практичній діяльності страхових спеціалістів доцільно розрізняти страховий випадок і страхову подію. Під останньою слід розуміти потенційно можливе причинення збитку об'єкту страхування.
Страховий випадок означає реалізовану гіпотетичну можливість нанесення збитку об'єкту страхування. Наслідки страхового випадку виражаються в частковому пошкодженні або повному знищенні об'єкта страхування (тут не йдеться про страхування людей). Не відносяться до страхових випадків події, які хоча й викликали збиток, але не суперечать нормальному технологічному циклу в процесі виробництва. Тому, при занесенні в договір умов страхування, необхідно чітко формулювати події, що включаються в обсяг відповідальності страховика.
Ризикові обставини є умовами існування (реалізації) ризику. На основі аналізу ризикових обставин розраховується страхова премія, що виплачується в страховий фонд. Спеціалісти страхової організації повинні підбирати й вивчати необхідну інформацію, що характеризує суттєві ризикові обставини та їх динаміку. В результаті цього аналізу аргументуються висновки, що враховуються через систему скидок й надбавок (накидок) в процентах або твердо фіксованих сумах до обчисленої страхової премії для базової сукупності відповідних ризикових обставин.
Вивчення ризикових обставин дозволяє прогнозувати можливість настання даної події в майбутньому. Під ліцензуванням страхової діяльності розуміють видачу, переоформлення та анулювання ліцензій, видачу дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ, яке здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг Нині ліцензування здійснюється на підставі розпорядження Державної комісії ринків фінансових послуг “Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності” від 28 серпня 2003 р. № 40.