Способи творення термінологічної лексики

Термінологічна лексика, як частина словникового складу мови володіє ря-дом цікавих якостей. Саме вона перебуває в стані активного розвитку у порівнян-ні з іншими частинами словникового складу мови. Саме на матеріалі терміноло-гічної лексики найбільш явно проявляється дія законів мови, а головним чином – словотвірних. Для нових об’єктів номінації використовуються всі способи слово-твору, що є наявними у даній мові, будь-які, а особливо лексичні ресурси націо-нальної мови, ресурси міжнародного словникового фонду, лексика інших націо-нальних мов. При цьому термінологічне словотворення не повторює механічні прийоми загальнолітературного творення слів. Відбувається своєрідний «при-родній відбір» тих способів і конкретних засобів словотвору, які б відповідали вимогам щодо спеціальних найменувань та їх функцій у мові науки. А це в кін-цевому результаті призводить до відбору і формування деривативних морфем і цілих моделей, що спеціалізуються у вираженні певних значень.

Виявлення особливостей словотвору і продуктивних для даної сфери слово-творчих моделей значно б полегшило і активізувало засвоєння лексичного і гра-матичного матеріалу. Саме в області засвоєння словотворчих закономірностей і можливостей вивчення мови необхідний строгий і обґрунтований відбір всіх сло-вотвірних засобів, потрібно створити так звану систему вправ, яка б являлась обо-в’язковим компонентом роботи над лексикою.

Як уже було зазначено вище, існує багато визначень терміна, які відобра-жають різні підходи їх авторів до даного поняття. Більшість вчених підкреслюють функціонально-смислову сторону терміна і погоджуються на розумінні терміна, як слова чи словосполучення, пов’язаного з поняттям, що належить до певної області знань чи діяльності. Важливим моментом являється питання про розріз-нення понять «термінологія» і «номенклатура».

Спірним також залишається питання про те, якими граматичними катего-ріями може бути представлена термінологічна лексика, бо вона найчастіше пред-ставлена в основному іменниками та словосполученнями на їх основі.

Таким чином, будь-яка мовна система, яка представляє ту чи іншу область знань, включає в себе термінологію, представлену сукупністю іменників та імен-никових словосполучень (які називають поняття даної області), а також словофор-ми з термінізованими значеннями, такі як дієприслівники, прислівники, прикмет-ники, за допомогою яких і реалізуються наші знання про певну область науки чи техніки.

У лінгвістичній літературі встановилась міцна традиція вбачати в природі терміна певну кількість ознак. Серед таких ознак основними вважаються сис-темність (систематичність), однозначність, точність, стилістична нейтральність, лаконічність, відсутність емоційної чи експресивної вираженості.

З приводу наявності чи відсутності у термінів тих чи інших ознак серед лінгвістів не припиняються суперечки. Слід відмітити, що для правильного розу-міння особливостей функціонування термінів має висунута А. А. Реформатським ідея термінологічного поля. За визначенням А. А. Реформатського, поле для тер-міна – це дана термінологія, за межами якої слово втрачає свою характеристику терміна, термін пов'язаний не з контекстом, а з термінологічним полем, яке і за-міняє собою контекст. Саме виходячи з цього твердження слід розглядати всі ознаки терміна.

Визначаючи системність, як одну з основних ознак терміна, слід пам’ятати, що системні відносини термінів дійсні лише в межах термінології однієї області знань. Одним з найсуттєвіших лінгвістичних джерел системності в термінологіч-ній сфері виступає системність морфології і словотвору. Терміни у своїй більшос-ті, як і звичайні слова, утворюються на базі засобів загальної мови. Однак, взявши за основу уже існуючі в мові способи і моделі словотворення, мова науки і тех-ніки виробляє свою словотворчу підсистему, пристосувавши її до основних вимог і функцій термінологічної лексики і мови науки в цілому. Таким чином, слово-твірні засоби в термінології являють собою певну систему.

Наукові терміни української мови утворюються такими основними спосо-бами:

1. Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: гідрометричний равлик, споживчий кошик, гальмівний ба-рабан, відплив капіталу, миша комп’ютера, вексельний портфель, брівка тран-шеї, поливне крило, камера дробоструминна, підварювання кореня шва, струм зварювання. Це найдавніший спосіб термінотворення.

2. Словотвірний - утворення термінів за допомогою префіксів (над виробни-цтво, пере зволоженість, по глинач, без дефектний), суфіксів (підгорталь ник, обо-ротн ість, вал ик, жорстк ість, потужн ість), складанням слів і основ (вакуум-помпа, матеріаломісткість, сумішоутворювач, термообробка, тепловіддача, спектрометр), скороченням слів (СЕП (система електронних платежів), МК (магістральний ка-нал). Цей спосіб термінотворення - один із найпродуктивніших на всіх етапах становлення термінології, включаючи сучасний.

3. Синтаксичний - використання словосполучень для називання наукових по-нять: планування виробництва, капіталодефіцитні країни, керування дистанцій-но-масштабне.

Терміни-словосполучення становлять понад 70% сучасних термінів. Синтаксичний спосіб - найпродуктивніший спосіб творення термінів у наш

час.

4. Запозичення - називання наукового поняття іншомовним словом: контро-лінг, ліверидж, седиментація, картридж, бюргшафт.

Причини запозичання термінів різноманітні:

- запозичання терміна разом з новим поняттям: бонус “додаткова винагоро-да”, “додаткова цінова знижка”, “комісійна винагорода”;

- паралельне використання власного і запозиченого терміна в різних сферах (наприклад, науковій і навчальній): іригація - зрошення; рамбурсувати - повер-тати борг; процент – відсоток; суфозія – вимивання; імпорт - ввіз;

- пошук досконалішого терміна, внаслідок чого паралельно існують запози-чені і власні терміни: пролонгація - продовження терміну чинності угоди;

- відсутність досконалого власного терміна, який би відповідав вимогам до терміна: ліквідат - юридична особа - боржник, до якої висунуто фінансові вимо-ги у зв’язку з її ліквідацією.

Неоднозначним є і ставлення до запозичених термінів. Деякі термінознав-

ці - так звані пуристи - заперечують потребу запозичати терміни з інших мов, на-томість пропонуючи творити терміни з ресурсів власної мови (такі спроби були в німецькій, чеській, російській мовах, у 20-х роках ХХ століття - і в українській). Проте насправді це не завжди вдається. Інші науковці розглядають запозичення як об’єктивну реальність мовного життя, але вважають, що іншомовних слів у термі-нології не повинно бути більше 15%, оскільки наявність більшої кількості запози-чень призводить до втрати термінологією національного обличчя.

Проте слід негативно оцінювати вживання запозичених слів за наявності власних термінів (винагорода - диспач; водозбір – аквілегія; звуження - інфлю-вання (національної валюти) та паралельне вживання запозичень із тим самим значенням з кількох мов (акцептант (лат.) - тросант (нім.); жиро (італ.) - індосамет (нім.); ревалоризація (фр.)- ревальвація (лат.).

ПРАВИЛА ВЖИВАННЯ ТЕРМІНІВ

1. Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі

(діловодство, але не діловедення, справоведення, ділопроізводство та ін.).

2. Термін повинен вживатися з одним значенням (циркуляр – це розпоряджен-

ня, які повинні виконуватися всіма підвідомчими даній організації установа-

ми й підприємствами; а це означає, що циркуляр – це лише директивний лист,

а не лист будь-якого типу, і таким словом можна називати лише докумен-

ти цього типу).

3. Якщо термін – багатозначне слово, то вживати його в парі з означенням (зварю-

вання – автоматичне, газове, двобічне, імпульсне, контактне, під флюсом).

4. Не зловживати словами-термінами іншомовного походження, якщо є від-

повідники в українській мові (дебати – обговорення, прерогатива – пере-

вага).

5. При користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення

від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні форми,

то “утворювати” ще якісь слова для власного вжитку забороняється, напри-

клад: акт – Р. в. акта (а не акту, як у загальновживаному слові), мн. – акти.

6. При укладанні документа службова особа повинна звіритися за словником,

якщо певний термін викликає у неї сумніви, і не пускати в обіг слів, утворе-

них кимось на заміщення наявних у словнику загальнолітературних термінів.

Наприклад: є терміни позаштатний фонд і несписочний фонд, проте дехто,

порушуючи норми літературної мови, вживає неправильний вислів безлюдний

фонд.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

1. Погрупуйте слова-терміни за ґалузями знань. Значення незро­зумілих слів

з’ясуйте за тлумачним словником чи словником ін­шомовних слів.

Ринок, брокер, консенсус, система, конституція, диві­денд, арена, інтерлін-гвістика, апартеїд, рента, файл, до­тація, аудит, ліміт, біржа, меморандум, перце-пція, суфікс, арбітраж, флюс, папка, арена, узагальнення, феєрія, де-факто, ін-

вестиція, репатріація, субсидія, новація, регулятор, акредитив, пари­тет, шов, му-ніципалітет, інвестування, аванс, приріст, кредит, директива, викладання, різак, фонди, прецедент, девальвація, струм, бюджет, аренда, транзит, складування, аукціон, інстанція, пальник, ядро, юстиція, убезпечувати, шанобливість, матеріл, фінансист, внапуск, уварення.

2. Користуючись довідкою, вставте необхідні слова в речення.

1. Ідеальна діяльність людського мозку, яка полягає у відображенні, пізнанні і перетворенні об’єктивної дійсно­сті, — це....

2.... — це наука про кількісні відношення та просторо­ві форми діяльності.

3. Твердження про той чи інший об’єкт, істинність якого приймається без доведень, називають....

4. Твердження, істинність якого можна довести в даній аксіоматичній теорії, називають....

5.... — це сукупність наукових положень, які пояснюють певну групу нагро-маджених фактів і дають змогу відкривати і узагальнювати нові факти, утворюючи певну науку або розділ науки.

6. Логічну операцію, унаслідок якої відбувається мислене поєднання частин предмета, розчленованого в процесі аналізу, і пізнання його як єдиного цілого, називають....

7.... — це логічна операція переходу від загального до часткового.

8.... — це форма думки, в якій стверджується чи запе­речується щось відносно предметів або явищ, їх властиво­стей, зв’язків та відношень, і яка виражає або істину, або хибність.

9. Форму взаємозв’язку предметів і явищ називають....

Довідка: теорема, мислення, судження, синтез, аксіо­ма, математика, теорія,

дедукція, відношення.

3. Укажіть правильний варіант визначень понять «професія», «спеціальність»,

«фах»,.«ква­ліфікація», «ремесло», інші перекласифікуйте.

Професія — окрема ґалузь науки, техніки, мистецтва, сфера чиєїсь діяльності або вив­чення чого-небудь.

Спеціальність — рід занять, трудової діяльності, що вимагає знань і навичок; джерело існування.

Фах — вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є ос-новним засобом до існування.

Кваліфікація — яке-небудь заняття, справа, робота.

Ремесло — ступінь придатності, підготовленості до якого-небудь виду праці; визначен­ня, означення.

4. Оберіть єдино можливе в кожному випадку слово. Поясніть свій вибір.

1. Студенти успішно (склали, здали) семестрові екзамени.

2. Декан (відчинив, відкрив, розгорнув) чергове засідання ради факультету.

3. Я (рахую, вважаю, гадаю), що студенти Донецького національного уні-

верситету мають можливість (одержувати, здобувати, набувати) якісну

вищу освіту.

4. (Відношення, відносини, стосунки) колег складалися упродовж кількох

років.

5. У документах (зустрічаються, трапляються, стикаються) грубі граматичні

помилки.

6. Ця пропозиція студентської ради (варта, годиться, гожа) на увагу.

7. (Уздовж, на протязі, протягом) навчального року студенти плідно працю-

вали над науковим дослідженням.

8. Деканат підготував проект наказу про (відчислення, відрахування) сту-

дентів.

5. Прочитайте речення. Відредагуйте. Запишіть правильні варіанти.

І варіант

1. На протязі довгого часу мені відмовляли в розгляді моєї справи.

2. Щоб покращити якість навчання дисципліни, на кафедрі вважають потріб-

ним...

3. Прошу Вас розглянути мою просьбу і прийняти міри стосовно цих студен-

тів.

4. Я виходжу на слідуючій зупинці.

5. Абсолютна більшість цих наказів виконана.

6. Завдяки хворобі він став відставати від інших.

7. Переверніть сторінку книжки.

8. Він діяв згідно розпорядження.

9. Приймати участь у студентській конференції.

10. Люба речовина складається з дуже малих часток — так званих атомів.

11. Все, що є у природі, складається приблизно зі сто основних речовин, які

називаються елементами.

12. Атом — це сама дрібна доля елемента, яка ще залишається самим елемен-

том (зберігає всі його властивості).

ІІ варіант

1. Атоми різних елементів можуть з’єднуватися разом, утворюючи вщент нові речовини.

2. В ядрі урана, одного з самих важких елементів, 92 протона.

3. Для капітального ремонту нам підійде любий матеріал.

4. Ми діяли згідно законів України.

5. У відповідності з рішеннями у жовтні студенти технікумів проходять прак-

тику.

6. Відношення між студентами і вчителями мають бути доброзичливими.

7. Я згодився на її предложення.

8. Його усунули з цієї посади.

9. Студенти не зрозуміли смислу слова.

10. У цьому році я завершую школу.

11. Зустрінемося через пару днів.

12. Це можна зробити при всіх обставинах.