Інтелектуальний монтаж

Цю форму монтажу розробив і найбільш виразно втілив у фільмі «Жовтень» С.М. Ейзенштейн.

Наприклад: меншовик на трибуні монтується зі солодкими арфами, Керенський – з маленькою статуеткою Наполеона, або – в іншому епізоді – з павліном, що розпустив хвоста. Тобто, це форма монтажу, яка дозволяє передати пластичне народження і хід думок автора, авторське ставлення, оцінку. І дати її у невербальній формі.

Інтелектуальний монтаж створює поняття-образ, розрахований на активне глядачеве домислення. В інтелектуальному монтажі монтуються кадри, які, здавалося б, не мають між собою спільного, однак вони створюють зримі метафори. Як варіант – беруться кадри-приклади із середовища, у якому діє герой. Наприклад, у сцені на фермі набундюченого героя можна легко порівняти з биком, свинею чи півнем, або двох людей, що занадто гаряче полемізують, можна порівняти з двома задирикуватими півнями.

155. Класифікація видів, методів і форм монтажу Існує два головні види монтажу, які називаються оповідний і акцентний. Завдання оповідного монтажу – організація з окремих кадрів цілісної екранної подоби реальної дії, а акцентного – у вияві емоційно-психологічних станів екранних подій і побудові суб´єктивного авторського бачення світу. Оповідний монтаж має два головні методи побудови: послідовний і паралельний. Послідовний, який ще іноді називають інформаційним – коли події розгортаються перед глядачем у їхній реальній послідовності з дотриманням єдності місця, дійових осіб чи об´єктів.

Паралельний – коли на екрані поперемінно розгортаються події, які проходять одночасно, але в різних місцях, поєднані між собою певним драматургічним змістом.

Технічною формою оповідного монтажу є монтаж комфортний, тобто такий, який дозволяє глядачу психологічно не помічати монтажних переходів. Акцентний монтаж також розподіляється на два методи: емоційно-психологічний та образний, який ще називають асоціативним, метафоричним, або поетичним. Ефектний приклад акцентного емоційно-психологічного монтажу – поєднання один за одним кількох однотипних кадрів-наїздів в епізоді конспіративної зустрічі Штірліца з дружиною з телефільму «Сімнадцять миттєвостей весни». Абсолютно неприйнятний з погляду комфортності монтаж у даному випадку емоційно передавав максимальне емоційне зосередження героїв на взаємному мовчазному спілкуванні.

Але коли мова йдеться про суб´єктивну авторську організацію монтажного простору, використовується інший метод монтажу – образний (асоціативний, метафоричний).

Логіка образного монтажу – логіка поетичного образу, через який режисер розкриває глядачу глибинний сенс екранних дій, знаходить зв´язки загального і часткового, малого з великим, проводить вільні паралелі між різними явищами дійсності.

Обидва методи можуть реалізовуватись у різних монтажних формах – метричною – за хронометражем кадрів; ритмічною – за темпом і ритмом внутрішньокадрової дії; тональною – за характером освітлення, колориту, атмосфери кадрів; інтелектуальною – за виразом авторської думки.

На практиці існує окремий різновид образного монтажу – монтаж дистанційний, за якого метафоричні монтажні акценти ставляться не в межах цілісних монтажних фраз, а як певний емоційно-змістовний розподіл, або об´єднання окремих епізодів екранного твору.

Є і такий засіб монтажної драматургії, як «монтаж атракціонів» - включення до монтажної тканин екранного твору епізодів, які начебто не маючи прямої причетності до головної дії, створюють цікавий реалістичний фон для її подальшого розгортання. Своєрідною формою монтажу є монтаж внутрішньокадровий, за яким різні елементи дії співіснують усередині окремого кадру.