Таким чином, і цей факт завдає мені великої моральної шкоди

Від себе особисто я зробив все, що міг, я запропонував суспільству Національну ідею у якій розписав все, що і як потрібно зробити до найменших деталей, аби протягом наступних 20 років Україна вийшла на рівень ВВП до декількох трильйонів доларів на рік. І все це реально. Там немає жодної цифри висмоктаної із пальця – тільки об’єктивні економічні розрахунки. Умови нашої країни дозволяють це зробити. Я десять років власного життя віддав тільки на це. Я голову свою положив на плаху, все майно своє роздав бідним та ближнім, щоб стали вони великодушними і щасливими. Взамін я отримав від Бога благодать істинного розуміння та прозріння. І я пропоную Віктору Андрійовичу Ющенку, Юлі Володимирівні Тимошенко, А.К. Кінаху, Л.Д. Кучмі, В.П. Пустовойтенку, Бойку, якщо хочете дійсно якнайкраще допомогти Україні та українцям, у вас завжди є така можливість – віддайте майно своє бідним. Я хотів би побачити якими впевненими у собі вони тоді були б. Бо вся їх впевненість у награбованих грошах, самі по собі ці люди нічого не варті – пустушки. До цього висновку мене спонукав той бардак, який я побачив у ДК “Газ України”.

Я приніс у відділ безпеки ДК “Газ України”, інформаційні масиви та бази даних, якими впродовж двох років, допоки я працював, користувалась вся компанія, на чотирьох СD-R дисках. Щоб придбати тільки ці інформаційні масиви, компанії потрібно було б заплатити за них не одну сотню тисяч гривень, у декілька десятків разів більше ніж мені виплатили зарплати за весь період моєї роботи. Я жодної копійки за них не попросив, надав просто так, від щирого серця: беріть люди, користуйтесь, процвітайте і хай Вам щастить у житті. А коли я раптово захворів, мене вишвирнули на вулицю як відпрацьований футбольний м’яч. Навіть не повернувши мені мої особисті CD-R диски, на одному із яких зберігався архівний файл, ємністю більш як 40 ГБайт пам’яті (Половину жорсткого диску займала 781 особиста науково-дослідна робота по проекту “УТК”), який мені заархівував Володимир Федяй, коли я замінював комп’ютер у комп’ютерній фірмі, а також деякі особисті речі та власні важливі документи. А коли я кинувся по них, мені відповіли: не знаємо, не має.