2015-06-28
555
Мал. 2.1. Зразок гістограми.
У лінійчатій діаграмі смуги розміщені горизонтально, паралельно до осі X. Довжина смуги відповідає величині числового значення. Вибравши відповідний формат, кожен ряд даних можна подати як частки загальної суми значень категорій. В об'ємній лінійчатій діаграмі (мал. 2.2) значення відображається як паралелепіпед, розміщений паралельно осі X. Ширина паралелепіпеда відповідає величині значення. Діаграму такого типу можна побачити лише спереду.
Мал. 2.2. Зразок лінійчатої діаграми.
Таблиця 2.2
Курси валют у банках
Таблиця 2.3
Обсяги продажу магазинів протягом 1999 року
| Магазин | Січень | Лютий | Березень | Квітень | Травень | Червень | Липень | Серпень | Вересень | Жовтень | Листопад | Грудень |
На графіку (мал. 2.3) маркери даних являють собою лінії, які інтерпретують відповідні значення. Не рекомендується застосовувати графік, якщо абсолютні величини не пов'язані між собою. В об'ємних графіках лінії приймають форму стрічок.
Мал. 2.З. Зразок графіка.
Кругова діаграма (мал. 2.4) подає дані у вигляді кругу, розбитого на декілька сегментів, кожен з яких відповідає певному значенню, що входить у сумарний результат. При цьому сума всіх значень становить 100%. Для побудови кругової діаграми використовують лише один ряд даних. Такі діаграми найкраще використовувати для підведення підсумків, особливо, якщо потрібно відобразити співвідношення величин між собою. Кут перегляду трьохмірної кругової діаграми є обмеженим: можна показати лише фронтальну проекцію цієї діаграми.
Кільцева діаграма (мал. 2.5) – різновид кругової. Тут сума всіх значень також приймається за 100%, а ряди даних подаються як вкладені кільця, поділені на сегменти у процентному співвідношенні. Перевага кільцевої діаграми над круговою полягає в тому, що вона дозволяє відображати декілька рядів даних одночасно. Проте слід пам'ятати, що збільшення кількості рядів даних веде до зменшення розміру області, яка відводиться для кожного ряду.
Maл. 2.4. Приклад кругової діаграми
Мал. 2.5. Зразок кільцевої діаграми
У випадку точковій діаграми (мал. 2.6) маркерами виступають точки декартової системи координат. Діаграми такого типу найкраще представляють взаємозв'язок двох або декількох значень між собою. Якщо до точкової діаграми додати з'єднувальні лінії між точками, то одержимо графік.
Maл. 2.6. Зразок точкової діаграми
Бульбашкова діаграма нагадує точкову. Відмінність полягає в тому, що маркери характеризуються двома значеннями: розміщенням маркера на площині та його розміром.
При побудові діаграми з областями у ролі маркерів використовуються зафарбовані різними кольорами області, а окремі значення таблиці розглядаються як вибірка з деякої множини значень, яке отримується шляхом інтерполяції. Діаграми з областями не варто застосовувати, якщо дані не пов'язані між собою. При застосування таких діаграм необхідно ряди даних з меншими значеннями перенести на передній план, оскільки вони будуть заховані за рядами даних з більшими значеннями. Ряди даних на діаграмі з областями можна подавати як частину цілого. Об'ємна діаграма з областями використовує тримірну систему координат.
Маркери на пелюстковій діаграмі являють собою промені, які виходять з однієї точки. Кожен маркер ряду даних виділений на осі та з'єднаний з іншими замкнутою лінією.
Принцип побудови поверхневих діаграм (мал. 2.7) нагадує спосіб представлення рельєфу на картах. Сукупність усіх значень відображається на діаграмі у вигляді поверхні, області якої представляють собою ряди даних.
Мал. 2.7. Поверхня z = х3 + у2 – 2ху
Будь-яка діаграма, з одного боку, є окремим монолітним об'єктом, а з іншого – вона складається з багатьох більш простих об'єктів, причому деякі з них мають також складну будову. Основним елементом будь-якої діаграми є, звичайно, об'єкти, які графічно відображають дані електронної таблиці, тобто власне діаграма. Вигляд графічних об'єктів діаграми залежить від її типу. Окремі відкладені значення (окремі об'єкти) називають вузлами діаграми. Якщо курсор миші помістити на один з вузлів діаграми, то виводиться контекстна підказка до цього вузла.
Діаграма та інші її елементи розміщуються в робочому полі. Воно забезпечує цілісність діаграми і відокремлює її від решти частини аркуша електронної таблиці.
На осях відкладаються числові значення відповідних даних електронної таблиці, за якими потрібно побудувати діаграму. Для того щоб орієнтуватись в місцезнаходженні відкладених значень, на осях зроблено засічки. Біля засічок можуть вказуватись назви категорій, рядів значень, їх ще називають мітками на осях. На одній з осей відкладаються числові значення, за якими будується діаграма. Кожна з осей може мати власні назви, тобто заголовки осей. Назву має і сама діаграма – заголовок діаграм.
Осі діаграми перетинаючись утворюють площини, які називаються площинами осей. Вони поділяються на вертикальні, або стіни діаграми та горизонтальні, або основу. Площини осей можуть бути покриті спеціальною координатною сіткою. Додатково в діаграму часто поміщають так звану легенду. В легенді, як правило, вказуються типи заливки, кольори і візерунки, які використовуються для позначення даних на діаграмі. Ці елементи ще називають ключами легенди.
На кожному з вузлів діаграми можуть бути додаткові мітки - мітки на вузлах діаграми. У них можуть виводитись числові значення у вузлах діаграми, назви категорій, або процентне відношення числового значення у вузлі до суми значень у всіх вузлах діаграми разом взятих. Тут можуть також додатково показуватись ключі легенди. Створену діаграму можна досить легко редагувати.
У діаграму також можна помістити таблицю даних, в якій відображаються дані, за якими побудовано діаграму.
