Форма біржових угод т їхня реєстрація

К.з

Біржове право

Розділ 5. Біржові угоди

заздалегідь визначені строки виконання. Так, на товарних біржах США, це 3 робочих дня після біржових торгів, на біржах Велико­британії — 7 робочих днів, у Японії до 15 днів. По такій угоді то­вар може перебувати під час торгів на території біржі, на її скла­дах, на складі продавця й бути готовим до відвантаження. Кон­кретне місце знаходження товару спричиняються правила торгівлі.

Метою угод з негайним строком поставки, є фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, передбаче­них у договорі купівлі-продажу.

Угоди з реальним товаром можна укладати на підставі попереднього огляду (за зовнішнім виглядом, за даними біржової або незалежної експертизи) або без попереднього ог­ляду (за зразками, стандартами).

Оплата товару може здійснюватися як у момент передачі товару, так й в інший строк відповідно до домовленості (пере­доплата або оплата після одержання товару).

Біржові угоди з реальним товаром уважаються більш надійними щодо термінових угод, оскільки виконання почи­нається з моменту їхнього укладення, що унеможливлює біржову гру на зміні цін.

Термінові угоди (ф'ючерснІ й опціонні угоди). У цей час загальна частка ф'ючерсних й опціонних угод у біржово­му обігу товарних бірж України залишається вкрай незнач­ною. Так, в 2003 році на товарних біржах Донецької області частка укладених ф'ючерсних угод склала 0,3%, а на умовах опціону — 0,1% від обласного біржового товарообігу. Відповідно за 9 місяців 2004 року така цифра становить усь­ого 0,4% [16]. Аналогічний стан й на інших товарних біржах України.

У той же час у практиці світової біржової торгівлі саме термінові угоди становлять основу біржової торгівлі (98 % біржового товарообігу). Більш того, у ряді країн (США, Вели­кобританія й ін.) законодавчо визначена, що великі виробники й переробники сільськогосподарської продукції зобов'язані

страхувати (хеджувати) свої цінові ризики по 10-15 товарних позиціях за допомогою ф'ючерсних контрактів.

Сьогодні у світі діє близько 50 найбільш великих товар­них бірж, де укладаються термінові угоди. Серед них самим великим ринком є США. На його частку доводиться до 60 % усього світового обороту термінового ринку. У цій країні діє дванадцять бірж, що займаються торгівлею ф'ючерсами й опціонами, у т.ч. п'ять із них розташовані в Нью-Йорку, чоти­ри в Чикаго, по одній в Канзас-Сіті, Мінеанаполісі й Філа­дельфії. У Великобританії діє три біржі: Лондонська біржа ме­талів, Міжнародна нафтова біржа й Лондонська біржа ф'ючерсів й опціонів. У Німеччині торгівля ф'ючерсами й опціонами здійснюється в основному на Німецькій біржі термінових контрактів. У Японії 95% обороту ф'ючерсів й опціонів припадає на дві біржі — Токійську міжнародну біржу фінансових ф'ючерсів і Токійську фондову біржу.

Як особливості термінових угод можна вказати: момент визначення ціни й строк виконання контракту. Певною особ­ливістю термінових угод є також те, що договір у більшості ви­падків виконується не реальною поставкою біржового активу, а взаєморозрахунком між сторонами, тобто договір вико­нується переважно виплатою різниці між договірною ціною й ціною, установленою біржовим котируванням у день виконан­ня зобов'язання. Як підкреслює В. Рясенцев, суть ф'ючерсно-го контракту полягає не в реальній поставці (передачі) назва­них у ньому товарів, а в одержанні або сплаті різниці в ринко­вих цінах на момент укладання угоди й виконання контракту. Якщо навіть вихідна (базисна) ціна не була зафіксована, то її легко встановити по біржових котируваннях [17, с. 8].

Опціони знаходять місце в різних зобов'язаннях, що но­сять назву альтернативних, і застосовуються не тільки в біржовій торгівлі, але й у різних сферах бізнесу, у тому числі в банківській практиці, оптовій торгівлі. Але особливе значення опціон придбав саме в біржовій торгівлі товарами й цінними паперами. Суть його полягає в тому, що в договорі одній сто-

10⁸'

Біржове право

Розділ 5- Біржові угоди

роні (часто покупцеві) надається право (опціон) зажадати по­ставки товару по обговореній курсовій ціні:

—у будь-який день після закінчення певного періоду (опціон американський);

—у строк виконання договору (опціон європейський);

—або в ці строки заявити про відмову від свого права, зі звільненням від відшкодування збитків іншій стороні, але зі сплатою їй установленої винагороди (премії).

Залежно від того, яка форма виконання обирається сто­ронами, у науковій літературі пропонується наступна кла­сифікація термінових угод:

розрахункові термінові угоди — угоди, виконання яких здійснюється винятково шляхом взаєморозрахунків між кон­трагентами. За такими угодами сторона договору зо­бов'язується виплатити різницю між договірною ціною й ко­тирувальною біржовою ціною, сформованою на момент вико­нання договору;

поставні термінові угоди — угоди, виконання яких здійснюється шляхом реальної поставки біржового активу че­рез певний строк, установлений біржею, за ціною обумовленої в момент укладання договору. Коло предметів такої угоди вужче, ніж угоди на різницю;

комбіновані термінові угоди — це сполучення двох попе­редніх термінових угод. У практиці біржової торгівлі допус­кається можливість укладання розрахункового ф'ючерсного контракту, по якому сторона може змінити умови поставки й перетворити розрахунковий ф'ючерсний контракт у постав­ний і навпаки — змінити поставний ф'ючерсний контракт на розрахунковий. Комбінована група термінових угод сполучає в собі елементи касових і термінових угод.

Крім традиційно розподілу біржових угод на дві зазна­чені групи (угоди з реальним товаром і термінові угоди) у на­уковій літературі пропонуються й інші критерії класифікації біржових угод. Так, з огляду на те, що при укладенні біржових угод на товарній біржі постійно має місце ризик, Е. Дудорова

146 ------------------------------------------------

пропонує розподіл біржових договорів на мінові й ризикові (алеаторні).

Алеаторними є ризикові договори, які містять у собі певні умови, через які на момент укладання сторони не мо­жуть точно визначити вигоду й збитки у випадку виконання •ними угоди. Специфіка алеаторних біржових угод полягає в тому, що залежно від настання або не настання встановленої обставини виграє одна сторона, а програє інша. Вся справа в тому, яка зі сторін виявиться в тій або іншій позиції. По своїй конструкції алеаторні договори це різновид умовних угод, коли виникнення прав й обов'язків поставлено тут у за­лежність від обставин, щодо якого невідомо — чи наступить воно. Тому такі договори традиційно зв'язують із тими уго­дами, кінцевий результат яких залежить від цінових коли­вань (форвардні, ф'ючерсні й опціонні угоди). У теж час, як вказує автор, під час укладання спотових біржових угод сто­рони можуть зрівняти цінність того, що відчужується, із цінністю того, що здобувається, і тому визначиться вигідна угода для них чи ні. Тому спотові біржові угоди необхідно визнати міновими [18, с. 8].

Таким чином, у практиці біржової торгівлі, а також у різних нормативно-правових актах національного законодав­ства й законодавства інших країн проводиться класифікація біржових угод на певні види, кожний з яких має свої особли­вості (предмет, строк виконання, момент визначення ціни й т.д.). Це об'єктивно викликає необхідність закріплення на рівні Закону таких видів біржових угод як спотові, форвардні, ф'ючерсні й опціонні угоди [19, с. 63].

3. Укладання біржових угод

Висновок господарського договору — це зустрічні дії двох або більше господарюючих суб'єктів щодо визначення умов договору, які відповідають їхнім реальним намірам й еко-

10*

Біржове право

Розділ 5. Біржові угоди

номічним інтересам, а також юридичне оформлення договору (додання цим умовам певної форми).

До укладання договорів на біржах застосовуються за­гальні правила укладання договорів на основі вільного воле­виявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж (ст. 185 ГК України). Аналіз ст. З Закону й ст. 281 ГК України показує, що виз­начення порядку укладання біржових угод на товарних біржах віднесений до компетенції органів управління біржі. При цьо­му основна роль у регулюванні укладання біржових угод на товарних біржах відведена такому нормативно-правовому ак­ту як Правила біржової торгівлі, затверджувані біржею.

Укладання біржових угод на товарній біржі припускає дотримання певного порядку, що має свої особливості й скла­дається з певних стадій.

Оскільки біржова угода є загальним юридичним актом двох або декількох осіб, узгодження ними умов договору про­ходить дві стадії: пропозиція однієї сторони укласти договір (оферта); прийняття пропозиції другою стороною (акцепт). Відповідно сторона, що зробила пропозицію, називається офе-рентом, а сторона, що прийняло неї, — акцептантом.

Механізм вираження біржової оферти й акцепт офер­ти підкоряється твердим стандартам ділових звичаїв, виз­начається переважно особливостями біржового товару й пе­редбачає дотримання формалізованої процедури, що має особливості, обумовлені тим, що процес укладання біржо­вих угод на товарній біржі відбувається в умовах конку­ренції продавців і покупців [5, с. 168]. Зазначена специфіка вимагає встановлення особливих вимог щодо порядку й способів вираження оферти й акцепту при укладанні біржо­вої угоди.

Перша стадія — вираження оферти. На товарних біржах України пропозицією до укладання договору (оферти) є ого­лошення ведучим біржових торгів (маклером) заявки члена товарної біржі на продаж або куплю товарів.

148

Оферта повинна містити всі істотні умови договору й виражати намір особи вважати себе зобов'язаною у випадку прийняття оферти (ст. 641 ГК України). При укладанні біржо­вої угоди на товарній біржі до оферті пред'являються досить строгі вимоги, встановлені як на рівні законодавства, так й у локальних нормативних актах товарних бірж.

Перша вимога - достатня визначеність оферти. Ця ви­мога припускає, що будь-який учасник біржової торгівлі здат­ний зробити правильний висновок про волю оферента. Це особливо важливо для біржової торгівлі, коли моменти акцеп­ту й оферти гранично зближаються. Будь-яка невизначеність, що стосується різних елементів майбутньої біржової угоди, викликає можливість різного розуміння змісту оферти, що мо­же викликати втрату офертою свого призначення.

Друга вимога належить до спрямованості оферти - во­на повинна виражати намір особи, що виступає із пропо­зицією, уважати себе такою, яка уклала договір на умовах за­значених у договорі з адресатом, у випадку, якщо останній прийме пропозицію. Зазначена вимога означає, що оферта по­винна бути складена таким чином, щоб дозволить адресатові зробити висновок: для укладання договору досить вираження співпадаючої з офертою волі.

Дана вимога, як і попереднє, дозволяє відмежувати оферту від звичайних переговорів, чинених усно або письмово й наміри, що мають на меті уточнити, контрагента або викли­кати його для того, щоб він, у свою чергу, виступив з контр­пропозицією.

Третя вимога — зміст оферти. Законодавство визначає, що оферта включає всі істотні умови договору (ст. 641 ГК Ук­раїни). Тому заявка члена товарної біржі, що має значення оферти, повинна містити всі істотні умови біржової угоди. У цьому контексті важливе значення має високий ступінь фор­малізації процесу торгівлі на товарної біржі, тому що практич­но всі умови біржових контрактів стандартизовані й тому торгівля ведеться фактично по двох змінних умовах, що ста-

______________________________________________________________ - 149

Біржове право

Розділ 5. Біржові угоди

виться до істотного: ціні й строкам поставки. Після того, як ад­ресат прийме пропозицію, не запропонувавши зі своєї сторони ніяких змін або доповнень, оферент не може змінювати набір умов, що втримуються в оферті (ст. 642 ГК України),

Четверта вимога — адресність оферти. Зміст адресності оферти при укладенні біржової угоди на товарній біржі поля­гає в тому, що ця пропозиція адресована конкретним особам — членам товарної біржі й брокерам, що є учасниками біржової торгівлі й знаходяться в операційному (торгівельному) залі біржі під час проведення біржових торгів. При цьому, перший хто з учасників біржової торгівлі відгукнеться на оферту, ак­цептує її й тим самим знімає пропозицію. Таким чином, мож­на зробити висновок про однократність оферти при укладенні біржового договору, і поглинанні її укладеним договором.

Разом з тим варто звернути увагу, що при укладенні біржової угоди має місце множинність адресатів оферти, що носить характер певної множинності. Це обумовлено тим, що процедура біржової торговки на товарних біржах припускає обмеження кола суб'єктів приймаючу участь у біржових тор­гах і біржових угодах мають, що право укладати, (члени товар­ної біржі й брокери, зареєстровані на біржі). Цим багато в чо­му обумовлений і специфічний механізм вираження оферти, тобто коли оферта виражається за допомогою голосу й про­фесійних жестів і звернена до певного кола учасників біржової торгівлі, що перебувають у біржовому залі.

З урахуванням вищевикладеного можна зробити висно­вок, що пропозиція на укладення біржової угоди на товарній біржі може бути визнане офертою тільки за умови відповідності всім вищевказаним вимогам.

Друга стадія - прийняття пропозиції другою стороною — акцепт. Коли ведучий торгів повідомляє оферту продавця або покупця, учасники торгів підтверджують свою готовність до укладання договору, шляхом підняття реєстраційного но­мера, що можна розглядати як відповідь про прийняття пропо­зиції - акцепт. У кожному разі відповідь особи, якій адресова-

на пропозиція про укладання договору, про її прийняття, по­винна бути повною й безумовною (ст. 642 ГК України).

Правила біржової торгівлі багатьох товарних бірж в Ук­раїні передбачають, що після оголошення оферти учасники торгів мають право, за допомогою голосу й професійних жестів, протягом певного часу, домовлятися про умови угоди. Такий підхід ураховує досвід біржової торгівлі в інших країнах і дозволяє виробити найбільш оптимальні умови дого­вору, які відповідають реальним намірам й економічним інте­ресам осіб. Однак варто мати на увазі, що нерідко, погоджую­чись у принципі укласти договір, друга сторона (акцептант) висуває свої умови. Тому в цьому випадку сторони міняються місцями: акцептант стає оферентом, а оферент — акцептантом (ст. 646 ГК України). При цьому на нову пропозицію не­обхідна згода колишнього оферента.

Звичайною практикою на товарних біржах інших країн є вираження оферти й акцепту при укладенні біржової угоди за допомогою конклюдентних дій, тобто коли має місце звичайне за даних обставин поводження особи, з якого ясно треба його намір (бажання) здійснити операцію на заздалегідь відомих умовах. Як указує М.И. Брагінський, конклюдентні дії вико­ристовуються в практиці біржовій торгівлі при укладенні угод, щодо яких законодавством допускається можливість ус­ної форми. Як приклад автор посилається на правила ф'ючерс-ної торгівлі на Московській товарній біржі. У розділі присвя­ченому технології відповідних угод передбачено, що на почат­ку брокер оголошує заявку вигуком по формулі «продам (куп­лю) — число контрактів — ціна». Брокер, що погоджується із пропозицією, підтверджує цю свою згоду голосним вигуком «куплю (продам) — число контрактів — ціна), одночасно вка­зуючи жестом на свого контрагента. При цьому договір ува-жається зробленим, якщо обидва брокера підняли руки й ви­мовили відповідні слова [20, с. 344].

Таким чином, конклюдентні дії в сполученні з елемента­ми усної угоди в процесі біржової торгівлі становлять

не

Біржове право

невід'ємну частину волевиявлень, що виражаються у вигляді оферти або підтверджують власний акцент і його одержання оферентом. З огляду на, що оферта й акцепт виражаються осо­бами, що безпосередньо перебувають у біржовому залі, часо­вий проміжок для відповіді практично відсутній, тобто біржові угоди укладаються в лічені хвилини або навіть секун­ду. У цьому укладається унікальність процедури укладення біржових угод, що напрацьовувалася протягом сторіч.

Разом з тим біржові угоди за допомогою конклюдентних дій можуть укладатися (відбуватися) лише у випадках, якщо це не суперечить їхній сутності й законом не встановлений інший спосіб вираження волі стосовно до даних угод. За за­гальним правилом зазначений спосіб укладення договорів можливий у випадках, коли закон допускає як усну, так і про­сту письмову форму, з обліком того, що при обов'язковій пись­мовій формі письмової неодмінно повинна бути й оферта.

Досягнення усної згоди по всіх істотних умовах договору фіксується ведучим торгів у порядку, установленому правилами біржової торгівлі конкретної біржі. Одночасно сторони, або їхні представники, підписують тікети, де відзначаються дані торгів, позиції бюлетеня: кількість, ціна, реєстраційний номер брокера.

Певні особливості має укладення біржової угоди з вико­ристанням електронних торгівельних систем (ЕТС). До мо­менту укладення угоди сторона, що подала заявку, може змінити умови оферти, але зміні підлягає тільки обсяг і ціна угоди. Решта умов стандартизовані й обговоренню не підляга­ють. Такі зміни можливі до моменту реєстрації заявки в реєстрі зроблених угод, тому що з моменту реєстрації угод оферта ставати безвідкличною.

Особливість прийняття пропозиції (акцепт) при вико­ристанні ЕТС полягає в тому, що по всіх біржових угодах дру­гою стороною виступає кліринговий центр товарної біржі, що діє на підставі договору з кожним з учасників біржової торгівлі. Кліринговий центр за допомогою ЕТС одночасно ак­цептує оферти-заявки двох учасників торгів, не створюючи

152

Розділ 5. Біржові угоди

при цьому двох самостійних договорів. У результаті акцепту обох оферт виникає тільки один контракт, тому що в одній за-явці-оферті пропонується купити біржовий товар, а в другий — продати. У результаті одночасного акцепту кліринговим центром обох оферт виходить єдиний договір, єдине волеви­явлення двох учасників торгів [21, с. 36].

Аналіз практики укладення біржових угод з використан­ням ЕТС дозволяє затверджувати, що для таких відносин ха­рактерні наступні риси:

—по-перше, укладення угод здійснюється особами фізично відсутніми в торгівельному залі біржі;

—по-друге, кожний із продавців і покупців, направляю­чи заявки, виступають із пропозицією про укладання договору, тобто в ролі оферента;

—по-третє, заявка розглядається як оферта й має стан­дартну форму, затверджену біржею (єдиною змінною величиною є ціна й кількість товару);

—по-четверте, акцепт відбувається кліринговим цент­ром відповідно до алгоритму ціна/час;

—по-п'яте, біржова угода вважається укладеною з мо­менту внесення запису до реєстру угод;

—по-шосте, всі зареєстровані біржею в торгівельній сис­темі біржові угоди мають юридичну чинність і не ви­магають із боку учасника торгів підписання додатко­вих документів;

—по-сьоме, укладення біржової угоди фіксується на ма­теріальному носії — твердому комп'ютерному диску, сервері й ін.

Зазначені особливості вираження оферти й акцепту при укладенні біржових угод з використанням ЕТС варто врахову­вати при розробці Правил біржової торгівлі.

Біржова угода вважається укладеною, якщо між сторо­нами в передбаченому законом порядку й формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, виз­нані такими за законом або необхідні для договорів даного ви-

— 153

Біржове право

ду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повин­на бути досягнута згода.

Відповідно до загальних положень ГК України зміст гос­подарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямовані на встановлення зміна або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторо­нами, так і ті, які приймаються ними як обов'язкові умови відповідно до законодавства. У відповідності зі ст. 180 ГК Ук­раїни, що визначає істотні умови господарського договору, сторони зобов'язані в кожному разі погодити предмет, ціну й термін дії договору, тому становить інтерес розгляд таких істотних умов щодо біржової угоди.

Предмет біржової угоди. Умови про предмет біржової угоди повинні включати найменування (номенклатуру, асор­тименти) і кількість продукції, а також вимоги до їхньої якості. Виходячи із загальних положень законодавства, що ре­гулює біржові угоди, а також практики біржової торгівлі мож­на дати наступне визначення біржового товару як предмета договору: це не вилучений з обороту товар певного роду і якості (у тому числі стандартний контракт), допущений у встановленому порядку біржею до біржової торгівлі.

Біржовий товар повинен бути масовим у вживанні й ви­пускатися в досить великому обсязі значним числом вироб­ників, що забезпечує високий попит та пропозицію, необхідні для встановлення ціни. Крім цього товар, що є предметом біржової угоди, повинен відповідати встановленим стандар­там якості, певним умовам зберігання, транспортування. Це необхідно для того, щоб його можна було продавати без попе­реднього огляду, по зразках або технічних описах.

Найбільші обсяги продажів на українських товарних біржах у цей час становить сільськогосподарська продукція й продукти переробки (зерно, соняшник, борошно, крупи й т.д.). Згідно зі статистичними даними за станом на 17 грудня 2003 року в Україні, через біржовий ринок по внутрішніх й екс­портних угодах реалізовано 3,4 млн. тонн зернових й олійних

154

Розділ 5. Біржові угоди

культур із урожаю 2003 року, у тому числі по спотовим угодам 2,4 млн. тонн і форвардних угод на 950,1 тис. тонн. При цьому для подальшого експорту зернових й олійних культур на біржовому ринку укладені угоди купівлі-продажу в обсязі 2,9 млн. тонн, з яких 2,01 млн. тонн по спотовим угодах й 937,3 тис. тонн по форвардних угодах. Співвідношення обсягів торгівлі зерновими й масляними культурами на біржовому

Зсрнопі іі масляні	Усього (тонн)	По внутрішніх угодах (томи)	По експортних контрактах (тонн)
Зернові культури		140738,9	6980510,1
Зернобобові культури		10283,9	156314,1
Зернофуражні культури
Масляні культури

ринку України в 2004/2005 маркетинговому році представле­но в наступній таблиці:

Однак далеко не завжди біржовий товар на товарних біржах України відповідає загальним вимогам, що є у світовій практиці (нерухомість, транспорт й інші товари, обумовлені індивідуальними ознаками). З урахуванням цього постає інте­рес до закордонного досвіду. Товари, які допущені до обороту на міжнародних товарних біржах, об'єднані в групи, які охоп­люють більше 70 найменувань товарних асортиментів на біржах реального товару й 148 на ф'ючерсних біржах. Сільськогосподарська продукція є основним біржовим това­ром у СІЛА й у Японії, хоча в останні роки зріс інтерес до енергоносіїв і дорогоцінних металів. На біржах Великобри­танії високо цінуються енергоносії й кольорові метали.

Фактично в цей час номенклатура об'єктів біржової торгівлі в закордонних країнах включає дві групи: товари й «нетоварні» цінності.

-------- /55

Біржове право

Розділ 5. Біржові угоди

У групі товарів традиційно виділяють дві підгрупи. До першої підгрупи належать продукція сільського господарст­ва: зернові (пшениця, кукурудза, ячмінь, жито, овес), масло-насіння й продукти їхньої переробки (шроти й масла), про­дукція тваринництва (худоба й м'ясні продукти), текстиль­на сировина (бавовна, шовк, вовна, пряжа), харчосмакові то­вари (цукор, кава, какао-боби), пиломатеріали, натуральний каучук, картопля. У світовій біржовій торгівлі операції із сільськогосподарською продукцією й оцінюються в 1,7 — 1,8 трлн. доларів СІНА. У той же час за деяким даними кількість біржових товарів цієї групи скорочується. До другої підгру­пи належать промислова сировина й напівфабрикати. Це, насамперед, енергоносії (нафта, бензин, дизельне паливо, мазут), кольорові метали й дорогоцінні метали (алюміній, мідь, нікель, цинк, свинець, олово, золото, срібло, платина, паладій).

Група нетоварних цінностей також може бути розділена на дві підгрупи: валюта й фінансові інструменти (процентні ставки, індекси акцій).

Становить інтерес класифікація Комісії по товарній ф'ючерсній торгівлі СІЛА (Согштюпаіг,у Риіигез Тгеа!іп§ Соттіззіоп, СРТС). У своїх річних звітах Комісія наводить статистику по всіх ф'ючерсних й опціонних ринках СІЛА з розбивкою по наступних групах:

1) зернові;

2) маслонасіння й продукти їхньої переробки;

3) жива худоба й м'ясні продукти;

4) інші сільськогосподарські продукти;

5) енергоносії й лісоматеріали;

6) кольорові й дорогоцінні метали;

7) фінансові інструменти;

8) валюти.

Варто підкреслити, що до кінця 70-х років минулого сторіччя на світових товарних біржах провідну роль відіграва­ли товарні ф'ючерси. Сьогодні можна говорити, про те, що на

перший план ф'ючерсної торгівлі вийшли валютно-фінансові інструменти.

З урахуванням досвіду інших країн доцільно в законо­давстві України визначити види біржового товару, визначив­ши на рівні Закону основні вимоги, які пред'являються до біржового товару, виключити зі сфери біржового товарообігу, такі як нерухомість і транспорт.

Кількість. Розглядаючи кількісні характеристики пред­мета біржової угоди, варто вказати наступне. На товарній біржі реальний товар пропонується в строго обговорених об­сягах. Кількісна стандартизація виражається в біржових оди­ницях — лотах, які відповідають певній мірі ваги в певній упа­ковці або формуються за обсягом місткості транспортних за­собів. Біржові одиниці встановлюються по всіх асортиментах товарів, які допускаються до біржової торгівлі.

У практичній діяльності товарних бірж України в основ­ному дотримуються класичні вимоги по біржових одиницях, що визначає кількісну стандартизацію. Так, наприклад, 1 лот пшениці має обсяг вагонної партії 60 тонн насипом, для масла соняшникового вмовляється 1 лот, що має обсяг 8-12 тонн під час перевезення автоцистерною або 60 тонн залізничною цис­терною. Однак в умовах формування біржового ринку Ук­раїни досить часто учасники біржових угод відходять від кла­сичних вимог щодо біржової одиниці (лот ділиться на кілька частин або взагалі обсяг не відповідає вимогам лота). Крім цього на торги виставляється товар, що не підлягає якій-не-будь біржової стандартизації (нерухомість, транспорт і т.д.) Це вимагає більш детальної регламентації умов біржових дого­ворів, що визначають кількісні показники предмета договору. З урахуванням цього становить інтерес досвід біржової торгівлі в інших країнах. Так, лот у зерновій торгівлі СІЛА становить 5000 бушелів, у торгівлі металами на Лондонській біржі металів 1 лот — це 25 тонн, для олова лот установлений у розмірі 5 тонн, для пиломатеріалів 150 000 бордсових футів, для дизельного палива - 42000 галонів.

157

Біржове право

Розділ. 5. Біржові угоди

Така практика дозволяє зробити висновок, що ні прода­вець, ні покупець як сторони біржового договору не встанов­люють довільно обсяг товарної партії, а співвідносять його з біржовою одиницею. Це необхідно враховувати в біржовій практиці товарних бірж України при регулюванні укладання біржових угод.

Якість. Вимоги щодо якості предмета біржового догово­ру визначаються, насамперед, у нормах обов'язкових для сторін нормативних документів, які мають загальний й обов'язковий характер (стандарти, норми, правила, технічні умови). Крім цього варто взяти до уваги загальні норми зако­нодавства (ст. 673; ст. 674 ГК України й ін.).

Згідно ст. З Закону товарна біржа має право розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти. Тому визначення вимог щодо якості біржового товару може здійснюватися на рівні Правил біржової торгівлі. У випадку відсутності відповідних положень у Правилах біржової торгівлі, сторони можуть визначати вимоги по якості в до­говірному порядку, з дотриманням вимог законодавства^-"!?" умов, які забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

На практиці по кожному з товарів, які пропонуються до торгівлі встановлюється базисний сорт як одиниця міри, що (максимально характеризує його властивості. Якісна стандарти­зація - предмета договору має на меті забезпечення умов для торгівлі товарами за описом їхніх властивостей або за зразками. За базисний сорт приймається найбільш типовий вид продукції даного ринку, відповідно до якого здійснюється якісна градація інших товарів у даній групі. Обов'язковою умовою якісної стан­дартизації біржового товару є взаємозамінність продукції в то­варній групі або підгрупі. Саме завдяки такій стандартизації то­варна біржа усереднює якісні характеристики товару, ліквідую­чи при його виході на ринок індивідуальні ознаки.

У той же час, як показує практика, при виході біржових товарів України на світовий ринок виникають проблеми

758 ------------------------------------

відповідності вітчизняного біржового стандарту із прийняти­ми у світовій торгівлі. У значній мірі саме цей фактор спричи­нює малі обсяги продажу реалізації товарів України на міжна­родних біржах. Тому відпрацьовування оптимального по всіх параметрах біржового стандарту вимагає особливих підходів при його формуванні й закріпленні в нормах права.

Ціна. Розглядаючи ціну як* істотну умову біржового до­говору, слід зазначити, що про необхідність виконання загаль­них вимог, установлених розділом 21 ГК України. Насампе­ред, варто мати на увазі, що ціна вказується в договорі в грив­нях, а в зовнішньоекономічних договорах ціна може визнача­тися в іноземній валюті за згодою сторін (ст. 189 ГК України)..—___у практиці біржової торгівлі існує певна класифікація (цін залежно від якості товару, місця поставки, стадії перероб­ки й ін. На біржі використовують такі поняття як ціна про­давця, ціна покупця, ціна біржових угод, котирувальні ціни. •^Відповідно ціною біржової угоди є остання з тих, які минуло­го названі продавцем (покупцем) і зафіксована біржовим [маклером. В умовах ф'ючерсного ринку мова йде про майбут­ню поставку товару в певний термін і відповідно визна­чається ф'ючерсна ціна. Відповідно ф'ючерсна ціна являє со­бою поточну точку зору ринку на те, скільки буде коштувати товар певної якості з певними умовами поставки в який-не-будь момент у майбутньому. У цих умовах ціна ф'ючерсної угоди абстрагується від товару й ставати самостійним пред­метом торгу.

За допомогою регулятивного котування цін біржею ви­являється біржова ціна, або усереднена якісна норма, на яку не має вплив випадкові відхилення в тенденції руху цін за трива­лий період часу. Способи котирування біржових цін визнача­ються традиціями й фізичними особливостями товару.

Законодавство передбачає можливість обмеження мінімальних і максимальних коливань біржових цін. Мінімальний розмір ціни визначає біржа (він називається ти­ком). Продавці й покупці називають ціну кратною до тику.

159

Біржове право

Розділ 5. Біржові угоди

Варто підкреслити, що ціна — це умова стандартного біржово­го контракту, що може бути змінена за згодою сторін.

Відповідно ст. З Закону передбачено право товарної біржі припиняти на якийсь час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом дня відхиляються більш ніж на пев­ний біржовим комітетом розмір. При цьому Закон прямо за­бороняє будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають на меті або можуть спричинити зміну або фіксацію поточних біржових цін.

Практика, що склалася при ціноутворенні при укла­денні біржових угод на товарних біржах в Україні, багато в чому відображає досвід у закордонних країнах. Так, напри­клад, зернові котируються на біржах США в центах, десятих і сотих частин центів за бушель, на біржах Великобританії в доларах США або євро за метричну тонну. Золото, платина — у доларах і сотих частинах долара США за троїцькую унцію; метали, м'ясо, кава в центах або сотих цента за англійський фунт.

Ціна угоди на реальний товар може бути:

—поточного біржового дня — зафіксована в момент ук­ладання угоди, вона або оголошена, або встанов­люється при аукціоні;

—заздалегідь заданою;

—лімітною — обговорена межа коливань (від — до);

—установленою на певну дату (час);

—довідково-зафіксованою на момент відкриття або за­криття біржі.

На закордонних біржах установлені правила відносно ціни товару: ціна пропозиції не може перевищувати ціну попи­ту більш ніж на встановлену біржею величину. Наприклад, на Лондонській біржі металів таке перевищення встановлене по міді — 0,5 — 1,0; по свинці — 1,0 — 2,0; по цинку — 0,25 — 0,5 фунта стерлінгів. У США встановлені максимальні денні ко­ливання цін, які можуть бути основою для призупинення торгівлі. Вони встановлені для того, щоб перешкоджати

7бС

ажіотажу, паніці, зробити процес розрахунків більш впорядко­ваним, попередити банкрутство.

Термін дії. За загальним правилом терміном дії госпо­дарського договору є час, протягом якого існують господарські зобов'язання сторін, які виникли на основі даного договору. Для активізації обороту й залучення максимальної кількості учасників біржі торгівлю концентрують так, щоб товар достав­лявся тільки в певні місяці. Місяці поставок називають по­зиціями, у які дозволяється укладення угод і поставка. Важли­вою характеристикою біржового контракту є строк його дії, тобто період від початку торгівлі на певний місяць до закінчення торгівлі за цим контрактом. Цей параметр назива­ють глибиною контракту. Типові Правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією визначають наступні строки виконання контрактів: для спотових — від 1 до ЗО днів, для форвардних — від ЗО до 360 днів.

Окрім вищевказаних істотних умов біржового догово­ру окремі нормативно-правові акти можуть передбачати спеціальні вимоги щодо включення в зміст договору додат­кової умови при торгівлі певним видом продукції. Так, на­приклад, згідно п. 10.1 Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією біржовий контракт по­винен включати положення відносно правий, обов'язків і відповідальності по митному оформленню експорту про­дукції, які не суперечать укладенному біржовим посередни­ком — членом біржі — договору на брокерське обслуговуван­ня продавця цієї продукції. Відзначені положення можуть викладатися окремим протоколом як доповнення до кон­тракту.

Як свідчить аналіз практики, крім зазначеної групи умов, що є обов'язковими в чинність вказівки закону, існує ряд умов, які включаються в зміст біржового договору на підставі угоди сторін. Перелік таких умов визначаються Пра­вилами біржової торгівлі, затверджуваними товарною біржею!

-------------------------------------------------------------------------- ₁₆₁

її⁸'

Біржове право

ВажМл 5. Біржвт щгоПш

До них, як правило, належать': умови поставки, порядок розра­хунків, відповідальність сторін і порядок розгляду споровши. Згідно ГК України, при укладенні господарських дого­ворів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

—вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, які не суперечать законодавству;

—зразкового договору, рекомендованого органом уп­равління суб'єктам господарювання для використан­ня при укладенні ними договорів, коли сторони мають право по взаємній згоді змінювати окремі умови, пе­редбачені зразковим договором або доповнювати його зміст;

—типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а у випадках, передбачених зако­ном, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Кожне із зазначених підстав визначає різний ступінь волі сторін у визначенні його змісту. При цьому варто врахо­вувати положення ст. 185 ГК України, що передбачає, що до укладення господарських договорів на біржах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного во­левиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, яки­ми регулюється діяльність бірж, У той же час Закон, визнача­ючи права товарної біржі, указує на можливість затвердження біржею типових договорів. Аналогічне право передбачає й ГК України (ст. 280). Це у свою чергу є підставою для обґрунто­ваного застосування нри укладенні біржових угод, як правил вільного волевиявлення, так і типового контракту, розробле­ного й затвердженого товарною біржею.

Аналіз біржового законодавства інших країн показує, що затвердження типового біржового контракту проводиться державним органом. Так, зокрема, у США затвердження типо­вих ф'ючерених контрактів здійснюється Державною

гбг -------------- —--------------------------------------- —---------------

комісією з ф'ючерєної торгівлі товарами на підставі Закону «Про товарні біржі» і Закону «Про Комісії з ф'ючерсної торгівлі товарами». Перше ніж буде схвалений для угоди но­вий контракт, комісія гамавша визначити чи відповідає він інтересам суспільства. Проводячи таку ошийку. Комісія оцінює контракти з комерційної точки зору для ціноутворення й хед-жування, для того, щоб вони служили економічним інтересам. Біржі зобов'язані представляти всі пропоновані для введення умови контрактів на затвердження Комісії, що має право ви­магати внести виправлення в пропонований варіант. Такий досвід може бути використаний й у наиіональному біржовому законодавстві

Форма біржових угод т їхня реєстрація

Досягнення усної згоди учасників біржових торгів пе­редбачає подальше юридичне оформлення угоди (додання цим умовам певної форми). Фактично це є останньою стадією укладання біржових угод на товарній біржі Дана стадія перед­бачає юридичне оформлення договору шляхом надання умо­вам біржової угоди письмової форми і Н реєстрації товарною біржею.

Форма угоди — не спосіб вираження волі сторін, що 'бе­руть участь в угоді. Необхідною умовою законності договору є укладення його у формі, що передбачена чинним законодавст­вом для даного виду договору.

Закон не передбачає спеціальних вимог щодо (форми біржових угод і визначає лише загальне положення яро те, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (ст. 15). Таким чином, щодо біржових договорів діє загальне правило, установлене для господарських дого­ворів, відповідно до якого він повинен бути укладений у пись­мовій формі, підписаний уповноваженими особами й скріпле­ний печатками (ст. 181 ГК України).

_______________________________________________ з£3

її*

Біржове право

Розділ 5. Біржові угоди

Письмова форма біржового договору дозволяє найбільш точно зафіксувати волю суб'єктів угоди й тим самим закріплює доказ про дійсну спрямованість намірів цих суб'єктів. Загальні для всіх угод вимоги до письмової форми біржового договору визнаються дотриманими, якщо складено документ, що виражає зміст угоди й має підпис осіб, що скла­ли угоду, або уповноважених ними осіб. Такий підхід повністю відповідає вимогам ГК України.

Варто звернути увагу, що воля сторін біржової угоди може бути виражена не тільки у формі, що традиційно сприймається як письмова, але й за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку, якими во­лодіє товарна біржа. Це можливо в тому випадку якщо біржова торгівля здійснюється з використанням електрон­них торгівельних систем. Загальні положення законодавст­ва й зокрема ГК України дозволяють уважати, що біржові договори, укладені з використанням електронних біржових систем в електронно-цифровій формі, являють собою пев­ний різновид письмової форми біржових угод. Однак варто підкреслити, що в цьому випадку форма біржового договору повинна відповідати загальним вимогам, установленим За­коном України «Про електронні документи й електронний документообіг» і Законом України «Про електронно-цифро­вий підпис».

З огляду на, що біржова угода укладається в простій письмовій формі, щодо юридичної кваліфікації усної угоди, укладеної між учасниками біржової торгівлі до оформлення біржового контракту, у науковій літературі мають місце різні точки зору. Так, пропонується вважати, що усна угода, укла­дена між учасниками біржової торгівлі попереднім догово­ром, сторони якого зобов'язані в певний строк укласти до­говір на умовах, передбачених попереднім договором. При та­кому підході варто визнати, що учасники біржових торгів фактично укладають дві угоди — попередній й основний до­говір [5, с. 167].

Треба підкреслити, що відповідно до Закону біржова угода вважається укладена з моменту реєстрації на біржі.

Правове значення реєстрації біржової угоди полягає в тому, що саме із цим юридичним фактом законодавство пов'язує виникнення прав й обов'язків сторін біржової угоди. Реєстрація біржової угоди передбачає взаємні дії не тільки сторін договору, але й товарної біржі в особі уповноважених осіб біржі, зокрема по внесенню інформації відносно укладе­ної біржової угоди з метою обліку укладених біржових угод. Особливістю реєстрації біржової угоди є те, що необхідні дії можуть бути проведені тільки в певний час (угода повинне бути представлена до реєстрації й зареєстрована на біржі не пізніше наступного дня). На стадії реєстрації відбувається перевірка біржею дотримання сторонами загальних вимог щодо укладення біржових угод при проведенні торгів. Відповідно при виявленні будь-яких порушень відносно Правил біржової торгівлі товарна біржа має право відмовити в реєстрації угоди.

Певні особливості щодо реєстрації біржових угод на то­варних біржах, які здійснюють торгівлю сільськогосподарської продукцію, установлюють Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Таким чином, реєстрація біржових угод є самостійним правоутворюючим юридичним фактом, що має конкретні правові наслідки [22, с. 117].

5. Виконання біржових угод

Розглядаючи питання про виконання біржових дого­ворів, фактично варто вести мову про виконання зобов'язань біржових угод, тобто про виконання сторонами обов'язків, що становлять зміст правовідносини, які виникли на підставі біржового договору. Під виконанням зобов'язань розуміють здійснення кредитором і боржником дій зі здійснення прав й обов'язків, які випливають із зобов'язання. Відповідно вико-

ібч

165

БЛрж&т трава

Розділ 5. Біржові угоди

нания біржового договору виражається в здійсненні або утри­манні вщ здійснення дій, які становлять його предмет.

Дії, що івдлягають виконанню сторонами біржового до­говору, різні й залежать від конкретного змісту зобов'язадько-го відношення.. Якщо єнотові й форвардні угоди, укладені на товарній біржі, нржпусжамипь, насамперед, поставку реального товару, ю виконання ф'ючерених угод відбувається, як прави­ло, шажком виждати різниці в ціні й тільки в деяких випадках відбувається поставка реального їовару.

До дій з виконання біржових договорів застосовуються ті самі правила,, які регулюють здійснення угод, і вони підко­ряються ряду загальних нриніргоів виконання зобов'язань, закріплених у ГЖ України й ГЖ України, зміст яких можна конкретизувати.

Серед таких принципів — нрввнин належного виконан­ня зобов'язань біржової угоди. Так, згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання й інших учасників, господарських відносин зобов'язані виковувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, іншими правовими ак­тами, договором, а при відсутності конкретних вимог відносно виконання зобов'язання — відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно встановлюються.

При оцінні яалежшжо виконання біржового договору враховується, чи була зроблена дія,, а якщо так, те яким чином. При цьому в першу чергу мова, йде про виконання як такому, а в другому — про його належний характер.

Належне виконання зобов'язання шо біржовій угоді при­пускає, насамперед, реалізацію права належним кредитором (уповноваженою особою) і виконання суб'єктивних обов'язків належним боржником (уповноваженим ним особою), тобто дії належних, суб'єктів у зобов'язанні Відповідно до Закону такими суб'єктами є тільки члени товарної біржі або брокери, що виконують доручення членів товарної біржі

Закон України «Про оподаткування прибутку підириємств» прямо передбачає можливість, заміни осіб у зо-

ґбб

бов'язаннях сторін біржового договору, при дотриманні пев­них обмежень. Згідно и. 1.5.1. цього Закону продавець фор­вардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвард­ного- контракту. У той же час Покупець форвардного- контрак­ту має право без узгодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення терміну дії (ліквідації) фор­вардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту. Відповідно покупець ф'ючерсного контракту має право прода­ти такий контракт протягом строку його дії іншим особам без узгодження умов такого продажу із продавцем контракту. Опиіон може бути проданий без обмежень іншим особам про­тягом строку його дй.

Із цього видно, що особливістю виконання вищевказа­них видів біржових контрактів, є можливість заміни: осіб у зо­бов'язанні шляхом продажу контракту. При цьому згоди первісного продавця контракту не потрібно. Це обумовлено тим, що в термінових угодах сам контракт є предметом угоди, а тому законодавство щодо ф'ючерсих, форвардних й опціон-них передбачає багаторазову заміну осіб у зобов'язанні. Разом з тим Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлює загальну вимогу, що учасниками біржової операції завжди є члени товарної біржі

Таким чином, розглядаючи виконання біржового дого­вору належними сторонами, вартої підкреслити, що зміна осіб у зобов'язанні, можлива тільки за умови, якщо- покупці біржо­вого контракту є членами товарної біржі Порушення зазначе­ної вимоги дозволяє говорити про порушення принципу на­лежного виконання.

Вимагає конкретизації й вимога про виконання біржо­вого договору належним предметом. Варто мати на увазі, що предмет виконання біржового контракту може являти собою різні види підлягаючій передачі майна (сільськогосподарська продукція, енергетичні ресурси, метал, ліс і т.д.) або здїйскєн-

167

Біржове право

ня дій по сплаті різниці в ціні шляхом укладання зворотної угоди через кліринговий центр. У всіх випадках мова йде про альтернативні зобов'язання, коли право вибору належать кре­диторові. Під альтернативними зобов'язаннями розуміються такі зобов'язання, по яких боржник зобов'язаний до здійснен­ня однієї з двох або декількох дій.

Таким чином, належне виконання біржового договору передбачає, що виконання зобов'язання може передбачати пе­редачу речі або виконання грошових зобов'язань. При цьому споконвічно при укладенні ф'ючерсних й опціонних угод ма­ють місце альтернативні зобов'язання, тому що кредитор може зажадати або поставки реального товару, або сплати грошової різниці. Якщо кредиторові повинна бути передана індивіду­ально певна річ, то зобов'язання може бути виконано тільки шляхом надання саме цієї речі. Це в першу чергу відноситься до ситуації, коли біржові торги проводяться по купівлі-прода-жу заставного майна, нерухомості або транспорту. Якщо ж зо­бов'язання стосуються майна, з певними родовими ознаками, то воно вважається виконаним при передачі боржником відповідної кількості предметів даного роду (сільськогоспо­дарська продукція, вугілля, метали й ін.).

Має значення й вимога щодо виконання в належному місці. Визначення місця виконання зобов'язання має значен­ня не тільки для вирішення питання про те, де боржник зо­бов'язаний виконати, але й для деяких інших питань, пов'язаних з виконанням зобов'язання. Зокрема від місця ви­конання залежить вирішення питання про розподіл витрат по доставці предмета виконання. Місце виконання може бу­ти прямо визначене в законі, іншому правовому акті або до­говорі. Крім цього місце виконання може випливати зі зви­чаїв ділового обороту.

Аналіз практичної діяльності товарних бірж в Україні й інших країнах СНД, а також Європи показує, що визначення місця виконання зобов'язань по біржових договорах, як прави­ло, стандартизовано відповідно до правил біржової торгівлі.

Розділ 5. Біржові угоди

Таким місцем може бути по угодах з реальним товаром -біржовий склад, по термінових угодах — кліринговий центр біржі.

Біржовим складом визнається будь-яка організація, що гарантує виконання зобов'язань по біржових угодах у натурі. Організація, що виступає в ролі біржового складу, діє на підставі письмового договору з організатором біржової торгівлі, за винятком випадків, коли функції біржового складу виконує сам організатор біржової торгівлі. Перелік біржових складів указується в правилах біржової торгівлі.

Товар може перебувати під час торгів на біржових скла­дах, на складі продавця й бути готовим до відвантаження. Місце знаходження товару спричиняються правила торгівлі й, як правило, визначаються звичаями ділового обороту, що склалися на даній біржі. Важливим моментом є те, що біржові контракти з реальним товаром укладаються на товарній біржі, але їхнє виконання завжди відбувається поза нею.

Виконання термінових біржових угод (ф'ючерсних й опціонних) відбувається безпосередньо на біржі шляхом взаєморозрахунків за участю спеціального структурного підрозділу товарної біржі — клірингового центра. У цьому випадку можна говорити, що місцем виконання є сама біржа. У теж час, якщо кліринговий центр є самостійною юридичною особою, або функції клірингового центра вико­нує банк, то виконання біржових договорів відбувається по­за біржею.

При уточненні вимоги про виконання в належний строк, варто відмітити, що строк виконання визначається настанням певного моменту або закінченням періоду часу, коли зо­бов'язання повинне бути виконане. Строк виконання, як пра­вило, визначається договором залежно від виду біржового до­говору. Так, наприклад, для спотових угод, укладених на то­варних біржах України відповідно до Типових правил біржо­вої торгівлі сільськогосподарською продукцією, такий строк становить від 1 до ЗО днів, для форвардних — від ЗО до 360

168

769

чржове право

Розділ 5. Біржові у-тдш

днів.. Строк виконання зобов'язання може бути визначений дато» або закінченням відповідного періоду часу.

При виконанні ф/ючерских біржових договорів товар дозволяється поставляти в певні місяці, які називають по­зиціями- Характерно, що час поставки: обирає продавець у ме­жах установленого біржею періоду поставки. Так,, наприклад, повідомлення про поставку (нотїє) виставляються на Чи­казькій товарній біржі в останній тергівельний день перед по­чатком місяця поставки. На інших біржах установлені свої правила. Після виставляння нотїеа продавцем й одержання його покупцем реальна поставка виконується за один — два дні При простроченні боржника кредитор має право або вима­гати виконання зобов'язання в натурі, або відмовитися від прийняття виконання.

Особливої уваги заслуговує вимога про належний спосіб виконання. Спосіб виконання зобов'язання по біржових уго­дах перебуває в прямії залежності від предмета виконання. Як­що предмет зобов'язання по біржовій угоді! являє собою реаль­ний товар,, виконання не може бути проведене інакше, як шля­хом передачі нього товару боржником кредиторові Спотові й форвардні угода,, укладені на товарній біржі, припускають, на­самперед, поставку реального товару. У теж час,, як було: зазна­чено раніше, виконання ф'ючерсних угод відбувається, як пра­вило, шляхом виплати різниці в ціні й тільки в деяких випад­ках відбувається поставка реального товару. Цей спосіб вико­нання привів; до появи клірингової системи розрахунків по уго­дах. Ще на початку XIX століття О. Штюлих, розглядаючи діяльність російських бірж, відзначає, що в товарній торгівлі є такий спосіб розрахунків через так називані ліквідаирйні каси. Вони служать не тільки для взаємних розрахунків своїх членів, але за відомий внесок приймають на себе виконання договорів про поставку. Походженням своїм вони забов'язаві бажанню великих торговців мати завжди надійних контрагентів, щоб не мати необхідності наперед з'ясовувати для кожного разу їхню кредитоспроможність і ризикувати протягом тривалого часу,

на яке поширюються біржові угоди на строк,, якщо обставини контрагента тим часом погіршаться. Член ліквідаційної каси зовсім не знає свого партнера. Каса приймає на себе ліквідацію. Як підкреслює автор, «коли я знаю, що каса має свій регламент, стягує таке-те внесок і. надає мені можливість укладати угоди

без рИЗИКу, НЄ З'ЯСОВУЮЧИ СОЛІДНОСТІ КОЖНОЇ ДаНОЇ фірми, ТО' В

цьому є щось досить приємне, хоча 6 з ним сполучене було значне обтяження справи (витрати)» |2, с. 54].

Кліринг у широкому його розумінні — це процес розра­хунків між сторонами, побудований на взаємозаліку зустрічних вимог і зобов'язань. Поняття «клірингу» зустрічається в декількох законах України. Так, відповідно до Закону України «Про платіжні системи й переказ грошей в Україні», кліринг розглядається як механізм, що включає збір, сортування, проведення взаємозаліку зустрічних вимог учас­ників платіжної системи, а також вирахування по кожному з них сумарного сальдо за певний період часу між загальними обсягами вимог і зобов'язань.

У Законі України «Про Національну депозитарну систе­му 1 особливості електронного обігу цінних паперів в Ук­раїні», кліринг — це одержання, звірення й поточне відновлен­ня інформації, підготовка бухгалтерських й облікових доку­ментів, необхідних для виконання угод щодо щінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, які передбачають взаємо-залїк, забезпечення" І гарантування розрахунків по угодах що­до цінних паперів.

Важливим моментом для виконання біржових угод є те, що по законодавству багатьох країн, у діяльності клірингових центрів використовується принцип субституції. Це означає, що кліринговий центр приймає на себе зобов'язання учасників клірингу в здобуває за них права вимоги. У результаті клірин­гова організація стає контрагентом учасників клірингу ио ук­ладених угодах, тобто покупцем для кожного продавця й про­давцем для кожного покупця. Вони виступають, третьою: сто­роною по всіх ф'ючерсних контрактах й угодам, будучи покуп-

37С

і?1

Біржове право

Розділ 5- Біржові угоди

цем для кожного продавця із числа членів клірингової палати, і продавцем для кожного покупця. Продавці й покупці не ма­ють один перед іншим фінансових зобов'язань, а відповідають перед розрахунковою палатою через свої фірми, що є її члена­ми [23, с. 321].

Клірингова (розрахункова) палата немов би перери­ває прямий зв'язок між продавцем і покупцем, у результаті чого кожний залишається вільним і не залежним друг від друга при купівлі та продажу. У результаті один продавець (покупець) може бути замінений іншим, що уклали угоду на біржі й мають контакти тільки з розрахунковою палатою. Така заміна відбувається без якого-небудь спеціального дозволу первісного партнера по угоді. Але важливіше всьо­го те, що істотно зростають фінансові гарантії виконання контрактів, тому що будучи учасником кожної торгівельної угоди, розрахункова палата несе відповідальність як гарант цих угод.

Таким чином, можна виділити кілька важливих харак­теристик клірингу:

—це діяльність з визначення взаємних зобов'язань, що передбачають взаємозалік між загальними обсягами вимог і зобов'язань;

—він припускає такі дії як одержання, сортування, звірення й відновлення інформації, підготовка обліко­вих і бухгалтерських документів необхідних для вико­нання угоди;

—його метою є забезпечення й гарантування розра­хунків по угодах.

Як правило, відносини, що виникають при кліринговому обслуговуванні виконання біржових угод, вимагають спеціальної правової регламентації. До таких нормативних актів можна віднести Положення про розрахунково-кліринго­ву діяльність, затверджене Державною комісією з коштовних паперів і фондового ринку № 11-а від 27 січня 1998 року; по­становою Кабінету Міністрів України й Національного Банку

772 --------------------------------------------------------------------------------------

України «Про порядок клірингових розрахунків» № 207 від 02 квітня 1994 р. й ін.

Разом з тим аналіз практики товарних бірж в Україні дозволяє зробити висновок, що становлення клірингу як сис­теми розрахунків учасників біржової торгівлі, за всі роки ре­форм практично не відбулося. Показовим фактом є практично повна відсутність клірингового обслуговування на товарних біржах України. Причиною сформованого положення є також ряд факторів, які носять як об'єктивний, так і суб'єктивний ха­рактер. До таких факторів можна віднести: відсутність достат­ньої правової бази, що регулює відносини, що виникають між товарною біржею, розрахунковою палатою й сторонами угоди при здійсненні клірингу; відсутність цілісної системи клірин­гу, що передбачає взаємодію різних клірингових установ й ор­ганізацій; недостатня державна підтримка клірингу.

У той же час на відміну від біржового законодавства Ук­раїни законодавство країн СНД й Європи містить норми, що прямо передбачають обов'язковість клірингового обслугову­вання виконання біржових угод на товарних біржах. Так, на­приклад Закон РФ «Про товарні біржі й біржову торгівлю» у ст. 28 закріплює положення, відповідно до яких біржа з метою забезпечення виконання чинених на ній форвардних, ф'ючерс-них й опціонних угод зобов'язана організувати розрахункове обслуговування шляхом створення розрахункових установ (клірингових центрів), створюваних у встановленому порядку або шляхом укладання договору з банком або кредитною уста­новою про організації розрахункового (клірингового) обслу­говування. Аналогічні положення щодо клірингового обслуго­вування виконання біржових угод містять: Закон Республіки Молдова «Про товарні біржі», Указ Президента Республіки Казахстан «Про товарні біржі», Закон Азербайджанської рес­публіки «Про товарну біржу» й ін.

У сучасних умовах біржової торгівлі наявність або відсутність механізму клірингового обслуговування є основ­ною відмінною ознакою товарної біржі від інформаційно-

Бірзк&те трат

Розділ 5. Біржам угюдм

торговельних систем. Завжди, будучи юридично сторож» по біржових угодах, клірингова нажата як уніфікована сторона відповідає всім своїм майном за їхнє виконання, а їнфор-маційно-торйвельнї системи лише надають послуги з передачі інформації іпро попит та пропозицію на ринку й допомагають своїм клієнтам укладати й підтверджувати угоди, не несучи ніякої відповідальності за їхнє виконання.

Клірингова палата може бути організована як структур­ний підрозділ, що входить до складу біржі, або як самостійна юридична особа. При організації клірингової палати в струк­турі біржі управління її повністю контролює біржа. Така пала­та здійснює клірингові операції в рамках однієї біржі, виступа­ючи гарантом по кожній біржовій угоді. У законодавстві за­кордонних країн відзначається різний підхід при виборі стату­су клірингового центра. Так, наприклад, законодавство Російської Федерації допускає можливість створення клірин­гового центра як структурного підрозділу товарної біржі або створення клірингового центра як незалежної організації біржових посередників.

Становить інтерес й іншу закордонну практику. Так, Лондонська міжнародна фінансова ф'ючергаа й ©нціонна біржа (ПРРЕ) є самою великою європейською біржею, що торгує онцїояними й ф'ючерснимн контрактами. Розрахунки по контрактах ув'язненим на ОРРЕ проводяться Лондонсь­кою кліринговою палатою (ЕСН), що належить кліринговим учасникам і біржі При цьому варто вказати, що у Великобри­танії вважається, що й біржа й клірингова палата ведуть Інвес­тиційний бізнес й, отже, їхня діяльність повинна бути ліцензо­вана. Відповідно й ЕІРРЕ, І ЕСН мають ліцензії Комісії з кош­товних паперів і ф'ючерсїв.

Ф'ючерсна біржа Гонконгу — одна Із ф'ючєрсних бірж,
що швидко розвиваються в Азії. Всі учасники, що торгують на
біржі, повинні користуються послугами клірингової корпо­
рації (НКСС), що є повністю самостійною філією біржі. Ос­
новними завданнями клірингової корпорації Гонконгу є про-
/?<? ------------------------------