Засоби загартування хворих із захворюваннями органів дихання

Хворий 45 років два дні назад поступив до лікарні з гострою інтерстиційною пневмонією справа, дихальною недостатністю 2 ступеня. Температура тіла 37,4°, в крові – помірний лейкоцитоз із зсувом лейкоформули вліво, ШОЕ 20 мм/год. ЧСС спокою – 78/хв, АТ = 120/80 мм рт.ст., ЖЄЛ = 70%, ОФВ = 80% від належних значень.

1. За даними спірографії у хворого наявні наступні порушення функції зовнішнього дихання:

1. Відсутні вентиляційні порушення;
2. Значні обструктивні;
3. Значні рестриктивні;
4. Змішані вентиляційні;
5. Помірні рестриктивні;

2. Спеціальним завданням фізичної реабілітації хворого є:

1. Зниження альвеолярної вентиляції;
2. Компенсація порушеного газообміну;
3. Стимуляція крово- і лімфообігу для прискорення розсмоктування запальної інфільтрації;
4. Збільшення рухливості грудної клітини;
5. Збільшення залишкового об’єму легень.

3. Для нормалізації наявних порушень функції дихання у фізичній реабілітації хворого використовують:

1. Динамічні дихальні вправи, що активізують вдих;
2. Дихальні вправи на посилення видиху;
3. Форсоване дихання;
4. Вправи на розтягнення плеври;
5. Подовження видиху з вимовою звуків.

4. Дихальні вправи можна віднести до:

1. Активних фізичних вправ;
2. Пасивних фізичних вправ;
3. Ізометричних фізичних вправ;
4. Ідіомоторних фізичних вправ;
5. Аеробних фізичних вправ.

5. Позитивний кумулятивний ефект фізичної реабілітації визначається:

1. Зниженням альвеолярної вентиляції;
2. Збільшенням альвеолярної вентиляції;
3. Збільшенням резервного об’єму видиху;
4. Збільшенням резервного об’єму вдиху;
5. Збільшенням залишкового об’єму легень.

Білет №5