Поняття контроль, перевірка, оцінка. Контроль за навчальною діяльністю учнів

Процес навчання в школі спрямований на вирішення навчально–виховних завдань, кожен з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов¢язковим компонентом цього процесу є контроль ЗУН, т.т. перевірка його результативності.

Головна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням – забезпечення його ефективності, приведенням до системи ЗУН учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Контроль ЗУН учнів складається з:

перевірки – виявлення рівня ЗУН; констатує результат.

оцінки – вимірювання рівня ЗУН,

обліку – фіксування результатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику

учня, відомостях.

За допомогою контролю в процесі навчання розв¢язують низку завдань:

- виявлення готовності учнів до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань;

- отримання інформації про характер самостійної роботи у процесі навчання;

- визначення ефективності організаційних форм, методів і засобів навчання;

- виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєння учнями ЗУН.

Завдання визначають зміст контролю.

Контроль виконує такі функції:

- освітню (навчальну);

- виховну;

- розливальну;

- діагностичну;

- стимулюючу;

- оцінювальну;

- управлінську.

В сучасній теорії немає єдиного підходу до визначення понять «оцінка», «контроль», «перевірка», «облік».

Загальним є поняттям «контроль» – вияв, вимір і оцінка знань, умінь, навичок учнів.

Перевірка – вияв і вимірювання результатів діяльності; складовий компонент контролю, що забезпечує зворотній зв’язок між вчителем і учнями в процесі навчання, при опрацюванні навчального матеріалу, своєчасне виявлення і усунення недоліків в ЗУН; визначення рівня, якості, об’єму навчальної праці.

Контроль вміщує в себе оцінювання (як процес) і оцінка ( як результат) перевірки. Оцінка фіксується у вигляді оцінки (бал, відмітка – умовне позначення, кодовий сигнал, пам’ятний знак, зарубка).

Основою для оцінювання успішності учнів є підсумки (результат) контролю. Враховуються

якісні і кількісні показники роботи учнів.

оціночне бал, %,%

Контроль, перевірка і оцінка результатів навчання - невід¢ємні елементи навчально–виховного процесу без яких неможливий повний цикл педагогічної взаємодії між учнем і вчителем.

Якщо контроль і перевірка побудовані правильно, вони сприяють:

- своєчасному виявленню прогалин у знаннях і вміннях учнів;

- повторенню і систематизації матеріалу;

- встановленню рівня готовності до засвоєння нового матеріалу;

- формуванню вміння відповідально й зосереджено працювати, користуватися прийомами самоперевірки і самоконтролю;

- стимулюванню відповідальності й змагальності учнів.

В дидактиці і методичній літературі термін перевірка вживається у вузькому значенні як методичний прийом у зав’язку з оцінкою результатів того чи іншого завдання.

Перевірка виконує переважно навчальні функції ; контроль спрямований на виявлення рівня засвоєння учнями вже вивченою матеріалу т.т. контролююча функція.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ.

“ Від кульки до бала”

Перегорнемо сторінки історії системи оцінювання знань.

В братських школах на Україні робоче місце учня в класі визначалося відповідно до його успішності: хто більше знав, той вище і сидів, незалежно від його станового походження, а хто менше знав, той сидів на нижчих місцях.

Правила обліку шкільних знань уперше зустрічається в праці Я. Коменського «Закони впорядкованої школи»: На уроці вчитель повинен перевіряти знання учнів, добиваючись твердого і ґрунтовного засвоєння їх усіма. Для закріплення знань слід вдаватися до повторень і вправ. А щоб обліковувати їх, треба влаштовувати наприкінці року прилюдні екзамени з участю шкільних ревізорів.

М.В.Ломоносов: «Регламент для гімназій при Академії наук та гімназії Московського університету: Для щомісячних підсумкових знань у ректора гімназії повинен бути узагальнений табель, у якому записувати старанність, дотепність учнів, поділяючи їх на три групи: кращих, посередніх і крайніх.

Через півроку проводилися перевідні екзамени з нижчого класу у вищий, а по закінченні навчального року – випускні.

Перед екзаменами оформлялися узагальнюючі табелі з відомостями про щомісячну успішність протягом півроку, а після іспиту це звірялося із наслідками екзамену з кожного предмета, і учнів переводили відповідно з нижчого класу у вищий, з вищого – у студенти.

Не переводилися в наступний клас ті, хто ґрунтовно не оволодів усіма науками, що вивчалися в даному класі.

У гімназії проводилися перевідні екзамени. За тиждень до них учителі подавали директору звіт про конкретні успіхи учнів з різних розділів наук. З кожної науки директор визначав певне число кульок для з¢ясування рівня знань вихованців.

Наприклад, давалося 90 кульок, що характеризували найвищу успішність з алгебри. Їх учитель розділяв таким чином: знання учня, що розв¢язав початкові дії з простими і складними числами, позначав число 20. Потім тим, які засвоїли рівняння І ступеня, додавав 10 кульок, ІІ – 15, ІІІ – 20,

IV – 25. Загальна кількість кульок, яку одержав учень, свідчила про його знання з алгебри. У такий спосіб визначалися успішність і з інших предметів.

1818 р. – Статут: рівень знань учнів визначався чотирма балами і позначався цифрами 4,3,2,1.

1837 р. – вводиться цифрова п¢ятибальна система оцінювання.

Визначено критерії якості знань: «5» – «все пройденное в учебном предмете знает весьма основательно, на все вопросы отвечают весьма удовлетворительно и притом в систематическом порядке, все возражения опровергают, встречаются ясно, точно и свободно; «4» - «предмет свой знает основательно, на важные вопросы отвечает удовлетворительно, но не последовательно, делает выводы из главных понятий, не все возражения отвергает, выражается не совсем определительно, иногда сбивчиво и не свободно; «3» - «знает пройденное, на все вопросы отвечает, но не отчётливо, не последовательно, возражений не разрешает, выражается не совсем ясно; «2» - «пройденное понимают порядочно, отвечают на вопросы посредственно, не в надлежащем порядке, и на иные с помощью испытателя, выражаются неопределённо»; «1» - «много из пройденного предмета не понимают, отвечают сбивчиво, пересказывают лишь вытверженное наизусть, притом со многими ошибками и неясно».

Кінець XIX – XX ст. – слова «відмінно» – 7, «вельми добре» - 6, «дуже добре» - 5, «добре» – 4,

«досить добре» - 3, «посередньо» – 2, «слабо» – 1 – в дипломах і атестатах.

Використовувалася 5-бальна, 12-бальна, 7-бальна системи.

12-бальна = 12 – відмінно, 11 - вельми добре, 10 – дуже добре, 9-8 - добре, 7 - досить добре, 6-5 – посередньо, 4-3 - слабо, 2-1 - погано.

5-бальна = 5 - відмінно, 4 - добре, 3 - досить добре (задовільно), 2 - посередньо, 1 - слабо.

Критерії близькі до сучасних.

1918 р. – бальна система оцінювання знань, поведінки учнів постановою наркома освіти А.В.Луначарського була відмінена в усіх школах без винятку. Переведення учнів з класу в клас відбувалося на основі успішності за відгуками педагогічної ради.

1935 – повернуто 5–ступеневе словесне оцінювання успішності: відміно, добре, посередньо, погано, дуже погано.

1944 – було словесне оцінювання замінено на цифрову 5-бальну систему оцінювання успішності і поведінки учнів (5,4,3,2,1).

2000 – 2001 н/р. – рішення про 12 –бальне оцінювання ЗУН учнів.