Прямі та портфельні інвестиції в міжнародних інвестиційних процесах

Міжнар інвестиції –довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.2 основних форми інозем інвестицій:

-прямі інозем інвестиції;

-портфельні інозем інвестиції.

ПІІ – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнар нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американ – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. ПІІ здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств. Сьогодні найчастіше створ змішані компанії за участю місцевого капіталу.

Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.

ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на:

а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);

б) реінвестування прибутку;

в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або ЦП, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підпр. Такими ЦП можуть бути акціонерні або боргові ЦП (прості векселі; боргові зобовязання; інструменти грошового ринку).

Чіткої межі прямими і портфельними інвестиціями немає. Характерною рисою останніх років є переважання портфельних інвестицій. Якщо у 80-х роках прямі іноземні інвестиції складали приблизно 50% всього міжнародного руху капіталу, зраз – вже 25%. Частка є портфельних інвестицій зросла з 20% до 60%: Випереджаюче зростання портфельних інвестицій пояснюється тим, що, з одного боку, організацію і розміщення їх за кордоном дедалі частіше здійснюють інститути, які не володіють значними грошовими ресурсами й широкою інформацією про стан світ ринку ЦП (трастові й страхові компанії, пенсійні фонди, банки та інші фінансові установи), а з іншого – тим, що портфельні вкладення часто використовують не тільки як додаткове джерело прибутку, скільки для проникнення у високомонополізовані галузі, великі й найбільші корпорації.

У 2009р обсяг світових ПІІ скоротивля до 1,2трлн дол., порівняно з 1,7 трлн дол. у 2008р. У 2010р очікується пожвавлення їх притоку, але в цілому перспективи ПІІ несприятливі. У 2008р вивіз ПІІ з розвинених країн скоротився знано менш різко ніж приток інвестицій в ці страни. США зберегли свій статус наймаштабнішого джерела ПІІ. На 2-ому місці Франція. Далі Японія. В 2008р приплив ПІІ у країни, що розвиваються виріс на 17% до 621млрд (Пд та Сх Азія), а найбільший приплив до Африки 27%. Найменш розвинені країни залучили рекордну к-сть ПІІ на суму 33млрд дол. Приплив ПІІ у розвинені країни у 2009р зменшився до 962млрд дол., тобто на 29%. Незважаючи на це найбільш привабливі для інвесторів все одно США, Франція. Потім Китай, Англія, Росія – що свідчить про зміну ха-ру потоків ПІІ,