Відмінності між прямими й портфельними інвестиціями

Ознаки	ПІІ	Портфельні інвестиції
Головна мета вивозу	Контроль іноземною фірмою	Отримання високих прибутків
Шляхи досягнення мети	Організація ведення виробництва за кордоном	Придбання зарубіжних цінних паперів
Методи досягнення мети	- повне володіння зарубіжною фірмою; - придбання контрольного пакету акцій.	Придбання такої кількості акцій, які не дають права контролю над фірмою
Форми доходу	Підприємницький прибуток, дивіденди	Проценти, дивіденди

Специфічними формами іноземних капіталовкладень є лізинг, інжиніринг, франчайзинг та деякі інші.

Причини зростання вивозу капіталу в сучасних умовах:

1. НТП прискорює економічне зростання, що обумовлює підвищення попиту на капітал.

2. Міждержавний перелив (переміщення) капіталу стимулюється розвитком МЕІ (міжнародні економічні інтеграції).

3. У міжнародну інвестиційну діяльність включилися постсоціалістичні країни, які перейшли до ринкових відносин.

4. Посилення екологічного законодавства у розвинутих країнах обумовлює переміщення виробництва у країни, що розвиваються.

В останні роки міграція капіталів набула таких особливостей:

- зростає роль держави у вивозі капіталу (все частіше держави стають активними фінансовими експортерами);

- посилюється міграція приватного капіталу між промислово розвинутими країнами, (пов’язано це з структурними змінами в економіці, які відбуваються завдяки розвитку капітало– та наукомістких технологій);

- зростає частка прямих іноземних інвестицій (тобто таких капіталовкладень у зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль інвестора над ними).

Цікава динаміка галузевої структури вивозу капіталу. До середини 50-х років XX ст. капітал вкладався переважно в добувні галузі, з другої половини 50-х до середини 60-х років – в обробну промисловість і торгівлю, з середини 60-х років – переважною сферою вкладання іноземного капіталу стали новітні технології і сфера послуг.

Міжнародне переміщення капіталу має суперечливі наслідки. Приміром, для країн-експортерів позитивним є те, що розширюються ринки збуту, зростають надходження у вигляді прибутків. Одночасно погіршується платіжний баланс країни (на початковому етапі), а також звужується ринок праці, адже виведений капітал створює нові робочі місця за кордоном.

Для країн-імпортерів капіталу позитивними моментами є приплив валюти, зростання зайнятості, впровадження нових технологій, розвиток експортного виробництва, включення в інформаційний простір світового ринку.

У той же час підвищується ризик втрати контролю з боку держави над частиною національної економіки.

Головна причина вивозу капіталу – різниця в нормах прибутку в різних країнах. Потенційних інвесторів цікавить рівень процентної ставки у власній країні й за кордоном.

Міграція капіталу триває до моменту, коли норми прибутку в обох країнах зрівняються.

До інших причин міжнародної інвестиційної діяльності відносять:

- відмінності в обсязі отриманого прибутку;

- доступ до нових технологій;

- бажання перемогти конкурентів за кордоном, закріпитися на міжнародному ринку (для цього йдуть на збитковість закордонного виробництва).

4.2. Прямими інвестиціями називають підприємницький капітал за кордоном, що забезпечує контроль над підприємствами, в які він вкладений. Це може бути 25% іноземної участі в акціонерному капіталі фірми (за міжнародною статистикою), або 10% (за американською статистикою), або 50% (за австралійською і канадською статистикою).

Це можуть бути зарубіжні фірми у вигляді дочірньої компанії, або асоційованої компанії, або відділення компанії.

Дочірня компанія – реєструється за кордоном як юридична особа з власним балансом (але контролює її батьківська компанія).

Асоційована, або змішана компанія користується більшою незалежністю від батьківської фірми.

Відділення – повністю належить батьківській фірмі.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) поділяють на такі різновиди:

а) акційний капітал (тобто вкладання компаніями за кордон власного капіталу);

б) реінвестування прибутку (тобто частка доходів інвестора не розподіляється як дивіденди фірми і не переказуються батьківській фірмі);

в) внутрішньофірмові позики, або заборгованість – що надаються один одному прямими інвесторами (батьківськими компаніями та їхніми філіями).

Перше місце в світі за привабливістю для іноземних інвесторів займає Китай (вже 4-й рік поспіль). Китай має величезний внутрішній ринок. У 2005 р. Китай залучив у свою економіку 60,6 млрд. доларів прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Для порівняння наведемо таку цифру: глобальний потік ПІІ у 2004 р. становив 648 млрд. доларів.

На другому місці після Китаю йде Індія. У 2005 р. вона залучила 5,3 млрд. доларів ПІІ, або 0,8% від глобальних потоків ПІІ. Індія приваблива для іноземного інвестора через високий освітній рівень працівників галузей, в які вкладає гроші іноземний бізнес, а також завдяки дешевій робочій силі (40% населення Індії, а це 400 млн. чоловік, перебиваються сьогодні менш ніж на 1 долар за день (трохи більше 5 гривень)).

Наступні місця за обсягами залучення прямих інвестицій зайняли США, Велика Британія, Польща, Росія, Німеччина, Угорщина, Чехія, Туреччина, Франція, Іспанія, Італія та ін.

4.3. МВФ співпрацював з Україною за трьома програмами:

· трансформації економіки;

· короткострокового фінансування (програма “стенд-бай”), спрямованого на забезпечення макроекономічної стабілізації;

· розширеного фінансування.

На жаль в Україні виявляється недостатня привабливість для іноземного інвестування. Сьогодні у нас існує законодавча невизначеність умов інвестування; саме законодавство – нестабільне, включаючи Конституцію, яку збираються деякі політичні сили переглядати.

Існує хиткість політичної ситуації, свідченням чого можуть бути сьогоднішні передвиборчі перегони, проголошення реприватизації об’єктів за часи уряду Тимошенко, непрозорість процедур приватизації за участю іноземців і т.д.

В Україні не розвинута інфраструктура, особливо транспорт, дуже погані шляхи, слабкість телекомунікаційних мереж («Дергачі? – Не чую! Кажіть голосніше! Не чую… А Лос-Анджелес… Чую…Добре чую!»).

Визначимо інші перешкоди підвищенню інвестиційної привабливості нашої держави:

- незбалансованість економіки, проблеми з газопостачанням тощо.

- неспроможність влади дотримуватися власних зобов’язань.

- невідповідність організаційно-управлінських форм світовим;

- значна залежність економіки України від колишніх республік СРСР, особливо від Росії;

- корупція …

Україна за рівнем глобальної конкурентоспроможності перебуває на 78 місці з 125 можливих, випередивши Сальвадор, Зімбабве, Нікарагуа і Гондурас.

Україна значно відстає від європейських країн за обсягом ВВП на душу населення, за якістю менеджменту на мікро – і, особливо, на макрорівнях. Тому актуальним є досвід співробітництва з транснаціональними компаніями (ТНК). ТНК виступають сьогодні організаційною формою економічної та фінансової глобалізації. Вони працюють у різних країнах, а контролюються з єдиного центру. Ними виробляється 40% світової продукції на них припадає 90% світового експорту капіталу.

Російський “Газпром” увійшов в 2005 р. в десятку найбільших у світі ТНК. Активи компанії сягнули 200 млрд. дол., що більш як удвічі перевищує рівень ВВП України).

Візьмемо для порівняння відому американську компанію “Форд”: загальна сума її активів 219,4 млрд. дол., в тому числі зарубіжних – 60,6 млрд. дол.. Серед великих ТНК є вихідні з країн Латинської Америки і Азії. В Україні формування ТНК тільки започатковується. Частка іноземних інвестицій в розрахунку на душу населення становить в Україні 9 доларів (у цей же час в Угорщині – 1882 дол.).

За такої ситуації українським банкам важко закріпитися на міжнародних фінансових ринках. Між тим відомо, що потребу в значних кредитах можуть задовольнити тільки великі банки. В Україні їх немає. Тому зростає частка іноземного банківського капіталу, що підвищує кредитні рейтинги нашої країни.

Статистичні дані останнього часу свідчать про переорієнтацію фінансової політики України на використання фінансів підприємств і домогосподарств, підвищення капіталізації комерційних банків. Відмічається стабільний приплив ПІІ в харчовій, деревообробній галузях, внутрішній торгівлі й галузі зв’язку. Суттєвим приводом для стрибка іноземних вкладень повинне стати проведення у 2012 р. фінальної частини чемпіонату Європи з футболу в Україні й Польщі.

Наша держава поступово нарощує фінансові ресурси для впровадження нових технологій, розвитку науково-технічного та інтелектуального потенціалу з тим, щоб забезпечити інтеграцію до світової економічної системи.