Керівні принципи Режиму Контролю за ракетними технологіями (РКРТ)

Керівні принципи Режиму Контролю за ракетними технологіями (РКРТ) – це по суті своїй вимоги до держав-учасницьРКРТ щодо здійснення на добровільній та незалежній основі національних та міжнародних заходів з обмеження ризику розповсюдження засобів доставки зброї масового знищення, в першу чергу, ракетно-космічних систем та їх складових.

Україна проголосила про свою підтримку Керівних принципів РКРТще вберезні 1993 року, але в той самий час зобов’язання нашої держави щодо сумлінного виконання Вимог РКРТпов’язувалось з умовою справедливого ставлення до України, як до рівноправного партнера на світовому космічному ринку.

Конструктивні ініціативи української дипломатії були сприйняті з розумінням, і в травні 1994 року під час робочого візиту української урядової делегації до США було підписано пакет документів, серед яких Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки щодо передачі ракетного обладнання та технологій 1994 р.Укладення двосторонньої Угоди (Меморандуму) обидві держави розцінювали як проміжний крок до повноправного членства України в РКРТ. Цей перший для України міжнародно-правовий акт започаткував процес формування правового поля з питань РКРТ, що передувало відповідним наступним крокам у напрямку створення спеціального національного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року в Україні було розпочато створення національної системи контролю за експортом та імпортом продукції, що має відношення до ракетних технологій, а також обладнання, матеріалів і технологій, які використовуються у виробництві ракетно-космічних озброєнь. Цим підзаконним нормативним актом встановлюється порядок такого контролю (затверджується Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом виробів ракетної техніки, а також обладнання, матеріалів і технологій, що використовуються у створенні ракетної зброї), а також визначається спеціальне державне відомство, на яке покладається забезпечення організації цього контролю – Урядова комісія з експортного контролю.

Приєднання України до РКРТ, яке формально відбулось у травні 1998 року, передбачало законодавче закріплення в національному праві норм і принципів згідно ізВимогами РКРТ, а вся наступна зовнішньоекономічна діяльність в космічній галузі повинна провадитись в суворій відповідності до чинного законодавства України.

Ухваленням останнім часом нормативно-правових актів процес імплементації міжнародно-правових норм в національному космічному законодавстві було продовжено: Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20.02.03 р. № 549-IV, Указом Президента України № 117/98 «Про розмежування повноважень органів виконавчої влади у сфері військово-технічного співробітництва з іноземними державами» від 20.03.02 р. № 276/2002 і Постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення» від 20.11.03 р. № 1807 і «Про затвердження порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» від 28.01.04 р. № 86 удосконалюються як концептуальні, нормативно-правові, так і організаційні засади здійснення експортного контролю, реформуються державні органи експортного контролю України, причому при розробці цих нормативних документів враховувались і новітні світові тенденції в цій галузі регулювання контролю за експортом (Вассенаарські домовленості), і останні законодавчі акти провідних космічних країн (закон США про управління експортом).

Одже, існуюча система правового забезпечення Режиму в Україні зазнає подальшого вдосконалення, насамперед, свого законодавчого закріплення в національному праві, що повністю узгоджується з положеннями Основного Закону щодо рівня правового регулювання.