Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні

Дієслово – частина мови, яка називає дію або стан істоти, предмета. Основні граматичні ознаки дієслова – час, особа, число і спосіб, за ними дієслово в реченні відрізняється від інших слів. Наприклад: Заступник директора підписує угоду; Секретар складає відповідний документ.

Для ділових паперів характерна частовживана неозначена форма дієслова (інфінітив). Це незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію, не вказує на час, особу, рід, число, має інфінітивний суфікс -ти: писати, складати, перекладати, затверджувати, погоджувати, підписувати. Зворотні дієслова мають ще й частку - ся: зберігатися, друкуватися, слухатися, підбиратися, укладатися, перероблятися.

Дуже часто форму інфінітива заступає іменник. Наприклад: паління заборонене; читання корисне.

Дієсловам в українській мові властиве значення виду – доконаного й недоконаного: писати – написати; друкувати – надрукувати; складати – скласти; читати – прочитати. Дієслова доконаного виду позначають завершеність дії, в основі мають префікси: записати, занотувати, закінчити; суфікси – повторити, нагадати, повідомити; рухомий наголос – надати, подати, скликати, об’єднати.

Окремі форми дієслів досконалого виду утворюються від іншої (суплетивної) основи: брати – взяти; ловити – піймати.

У сучасній українській мові дієслова мають три форми часу: теперішній, минулий, майбутній. Наприклад: наказую, наказував, буду наказувати (наказуватиму).

За особовими закінченнями дієслова поділяють на дві дієвідміни. До І дієвідміни належать дієслова, що в третій особі множини теперішнього часу мають закінчення - уть (-ють). Наприклад: стверджують, дають, добувають, пишуть, друкують, будують, планують, замовляють, телефонують, закінчують.

До ІІ дієвідміни належать дієслова, що в третій особі множини теперішнього часу мають закінчення - ать (-ять). Наприклад: вчать, ставлять, роблять, вантажать, просять і т.д.

В українській мові є три способи дієслова: дійсний, умовний і наказовий.

Дійсний спосіб виражає таку дію, яка є дійсним, цілком реальним фактом. Дієслова дійсного способу виступають у формах теперішнього, майбутнього й минулого часів: пишу, почулось, зробимо.

Умовний спосіб виражає дію, що може виконуватися за певних умов. Наприклад: нагадав би, зробив би, наказав би, підписав би, чекала б, робила б.

Наказовий спосіб означає спонукання до дії у формі наказу, побажання, поради, заклику. Форми наказового способу не мають категорії часу, їм властива категорія особи і числа: прочитай, побудуй, квітни.

Зверніть увагу!

Словосполучення дієслівного типу

У професійному та офіційно-діловому мовленні слід уважно ставитися до вживання словосполучень дієслівного типу. Не калькувати їх, перекладаючи з інших мов, а добирати власні мовні конструкції.

Говоріть правильно!