Змістовний модуль 9. Теорія пізнання. Логічні форми розвитку знань

Теорія пізнання (гносеологія) як сфера філософського знання, її предмет та основні категорії.

Проблема співвідношення об’єкта і суб’єкта пізнання (Декарт, Спіноза, Берклі). Гносеологія у філософії Гегеля і філософії марксизму. Основні принципи сучасної наукової гносеології (об’єктивність, пізнаванність, активне творче відображення, єдність теорії і практики, історизм тощо). Творчість як конструктивний принцип пізнання. Платон, Арістотель про феномен творчості. Проблеми творчості у працях Абеляра, Р.Бекона, Гегеля. Синтезуюча природа творчості. Основні форми творчості. Свобода творчості – основа формування демократичних відносин у суспільстві.

Історична і соціокультурна детермінація пізнання.

Чуттєвий рівень пізнання, його форми та особливості. Раціональний рівень пізнання та його форми. Логічний аналіз понять. Структура і зміст понять. Обсяг понять. Види понять. Судження як форма мислення. Структура суджень. Склад та види суджень. Умовивід як форма мислення. Види умовиводів. Єдність чуттєвого і раціонального рівнів пізнання. Сенсуалізм, раціоналізм.

Опосередковане (раціональне) та безпосереднє (ірраціональне) пізнання. Інтуїція. Творча уява. Розуміння. Пояснення.

Проблема істини (істина об’єктивна і суб’єктивна, абсолютна і відносна). Істина – процес. Істина – хибність (помилковість). Істина монологічна (наукова) і поліфонічна (філософська).

Істина, оцінка, цінність.

Знання і мудрість. Рівні знання: віра, гадка, дискурсивне знання, “софійне” знання (мудрість).

Критерії істини. Пізнання і практика. Поняття “практика”. Форми і рівні практичної діяльності. Гуманістичний зміст практики та її функції.