Писанкове розмаїття

ГАРНЕ, МОВ ПИСАНКА

Цього року православний світ відзначає світлий день Господнього Воскресіння 8 квітня. Це найбільше для християн свято – завжди дуже урочисте, красиве, світле і радісне.

- Христос воскрес! – Воістину воскрес! Ззовні внутрішнє піднесення відбивається у зелені вже повноправної весни, співах, перегукуванні дзвонів, святковому одязі прочан. Ось вони стоять навколо храму, захищаючи від вітру мерехтливі вогники великодніх свічок, і чекають, коли священик окропить їх приношення святою водою. В плетених кошиках на святкових рушниках - вже непісна їжа, і обов’язково паски та великодні яйця – яскраві крашанки, а серед них і особливі - писанки.

За однією з легенд Марія Магдалина прийшла до імператора Тиберія, проповідуючи християнство. Імператор не йняв їй віри й запропонував довести свою правоту якимось чудом. Тоді Марія взяла звичайне яйце і воно дивним чином в її руках забарвилося в червоний колір. Нібито з того часу на Великдень почали фарбувати та прикрашати яйця як символ чудесного Воскресіння Ісуса Христа.

Взагалі-то, до яйця з повагою ставилися ще і в дохристиянські часи у стародавніх цивілізаціях – кам’яні та глиняні яйця знаходять у похованнях тих часів. Надто вже глибокий символ вони собою являли – потенційне життя, схованого в ніби мертвій матерії. З приходом Християнства пієтет до яєць в різних країнах християнізованої Європи підсилився. Великоднє яйце створювали із найрізноманітніших матеріалів – з дерева, дорогоцінних металів, прикрашали бісером, інкрустували перламутром абощо. В той же час в деяких православних країнах Східної Європи поширилась техніка воскованого письма. Яйце, декороване у такий спосіб ми і називаємо писанкою. Великого поширення, перетворившись на яскраве самобутнє явище, писанка набула лише в Україні.

Власне, писанкарство також проходило певну еволюцію. Так, спочатку це була крашанка – яйце замальоване в один колір. Потім крапанка – вкрита цяточками та крапельками, нанесеними воском. Тоді – мальованка – великоднє яйце, розмальоване пензликом. Інший різновид – дряпанка – однокольорове, із видряпаним орнаментом. І вже остаточний варіант – це писанка (вкрите різнокольоровим орнаментом яйце – з використанням природних або анілінових фарбників, - виконане в техніці воскованого письма.)

ПИСАНКОВЕ РОЗМАЇТТЯ

Ще з язичницьких часів збереглося чимало візерунків та символів, які використовують для розпису яєць. З часом ці архетипові орнаменти набули християнської семантики. Чого тут тільки не побачиш: і багатющу «рослинність» – барвінок, виноград, шипшина, гілочки верби, дерева; і тваринний світ – «населений» пташками, кониками, рибками, козликами, півниками; і геометричні орнаменти - меандри, кола, трикутники, хрестики, свастики... І все це хитромудро переплітається на невеличкій шкаралупі яйця, утворюючи зовсім невипадковий малюнок. Адже кожний символ і орнамент мав цілком конкретний зміст. І відповідно на писанці можна було «закодувати» найрізноманітнішу інформацію та побажання з різної нагоди. Наприклад, вагітній жінці дарували писанки з певними орнаментами, що несли в собі побажання здоров’я дитині, що має народитися. А дівчина, якщо хотіла виявити симпатію - дарувала хлопцеві писанку, а в орнаменті якої могла зашифрувати запрошення на побачення тощо.

Писанки дарувалися на знак побажання добробуту, удачі, радості. Вони символізували вияв загальної любові до братів і сестер у Христі взагалі, дарувалися друзям, родичам, знайомим.

Традиційно писанки писали під час Великого посту. Але найкраще це було робити в Чистий четвер та Страсну п’ятницю перед Великоднем. Писали всі – і діти, і дорослі, хоча господині, мабуть, найбільше.

Писанку освячували і ніколи не їли (на відміну від крашанок – пофарбованих в один колір яєць). Зберігали її мінімум рік – до наступного Великодня: в основному вона красувалася на покутті. Навколо писанок складалося багато прикмет та висловів. Приміром якщо хотіли підкреслити красу чогось або когось, то казали: «Гарне, мов писанка».

Писанка – це не просто сувенір чи народна мініатюра. Адже писанка несе в собі високий заряд енергетики. Її писали лише в доброму настрої та з добрими побажаннями, щоб подарувати іншим на щастя, на здоров’я, на багатство, вкладаючи в це душу.

Раніше писанка була поширена на всій території України й колорит її різнився залежно від регіону. Так у Центральній Україні в розписі полюбляли вдаватись до великих елементів, та використовували лише 2-3 кольори. В той же час, писанкам Гуцульщини багаті на велику кількість дрібних візерунків. Що ж до кольорів, то традиційними тут були червоний, жовтий і чорний. Тоді як на Полтавщині – зелений та червоний, а на Півдні – ближче до моря - без синього ніяк не можна було обійтися і т.п.

За радянських часів мистецтво писанкарства збереглося здебільшого лише в Західній Україні. І зараз там існують визнані центри цього народного мистецтва, серед яких Космач, на Івано-Франківщині, а в місті Коломия є навіть унікальний музей Писанки. Це єдиний у світі спеціально збудований музей для збереження й експонування саме творів писанкового розпису. Колекцією містить понад 6000 експонатів, а сама будівля музею, до речі, також виконана у формі яйця. Зберігаються писанки і в краєзнавчих та музеях декоративного мистецтва. При цьому найстаріші експонати – з кінця з яких 19 століття, коли писанку, власне, почали сприймати як витвір народного мистецтва, а отже колекціонувати та досліджувати. Останнім часом мистецтвознавці знову досить активно звернулись до вивчення цього явища. В той же час, зараз писанкарство активно відроджується скрізь по Україні - створюються гуртки, здебільшого при школах. Чимало художників звертаються до писанки в своїй авторській творчості..