Пробачте! Вибачте! Пробачте, що турбую Вас.
Мені дуже шкода. Пробачте, що примусив Вас чекати.
Забудьте про нашу розмову. Не згадуйте про це.
Пробачте, що я запізнився! Даруйте за клопіт.
Я цілком розумію Вас. Хай Вас це не турбує.
Вибачте мені. Я повинен просити вибачення.
Чи варто про це згадувати? Сподіваюсь, що я Вас не потурбував.
Перепрошую. Вибачтеся за мене, що я завдав стільки клопоту.
Вам нема чого хвилюватися. Вибачте, будь ласка!
Прошу вибачення! Пробачте, що Ви сказали?
Рекомендована література:
Основна:
1. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне й непрофесійне спілкування - Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2004. - 480 с.
2. Мацько Л.І. Кравець Л.В. Культура українського фахового мовлення Навч. посіб. - К.: ВЦ "Академія", 2007. - 360 с.;
Допоміжна:
1. Ділова українська мова: Навч. посіб./ О.Д. Горбул, Л.І. Галузинська, Т.І. Ситнік, С.А. Яременко; за ред. О.Д. Горбула. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 226 с.
2. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: Навч. Посібник. – Знання. 2006. - 291 с.
|
|
ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Навчальні завдання | Рекомендації до виконання завдань | Результати |
Тема: Типи термінологічних словників (відповідно до фаху). | 1. Опрацювати теоретичний матеріал. 2. Дати відповіді на питання (усно) та виконати завдання. | 1. Що таке словник? Які функції виконують словники? Які розрізняють словники? Що таке термінологічний словник? 2.Виконати вправу. |
Актуальність теми: користування словниками різних типів не тільки підвищує грамотність і знання мови, а й розширює кругозір людини, підносить загальний рівень її культури. Майбутнім медичним працівникам необхідно володіти термінологічною лексикою та вміти користуватися словниками ріхних типів.
Студенти повинні знати: правила вживання термінів свого фаху, правила правопису слів-термінів та слів іншомовного походження.
Студенти повинні вміти: працювати з термінологічним словником, правильно використовувати терміни свого фаху.
Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:
Дисципліна | Знати | Вміти |
Українська мова | Визначення поняття «лексикографія», «словник, «види словників» | Вміти користуватися словниками різних видів |
ЗМІСТ ТЕМИ
Лексикографія - розділ мовознавства, що розробляє теорію укладання словників.
Отже, предметом лексикографії є збирання слів тієї чи іншої мови, систематизація їх, опис словникового матеріалу.
Словник – зібрання слів або словосполучень, розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому, тематичному та ін.), в якому з’ясовується значення мовних одиниць, наводиться різна інформація про них або переклад на іншу мову чи подаються відомості про предмети, що визначаються словами.
|
|
Словники відіграють велику роль у духовній культурі народу, в них відображені знання, якими володіє суспільство в певну епоху.
Словники виконують функції: інформативну (дають змогу прилучитися до знань) і нормативну (допомагають оволодіти мовними нормами).
Залежно від призначення, лексичного матеріалу, способів його опрацювання, розрізняють словники енциклопедичні і лінгвістичні, або філологічні.
В енциклопедичному словнику, або енциклопедії (фр. encyclopedie, що походить від лат. encyclopaedia, утвореного з гр.—загальне (кругове) виховання (навчання), описуються не слова як одиниці лексичного складу мови, а наводяться відомості про позначувані ними предмети і явища в найширшому розумінні — наукові поняття, біографічні довідки про окремих осіб, відомості про населені пункти, країни, різні події; тощо. Необхідно відзначити, що до реєстру енциклопедичного словника входять іменники (загальні і власні) та іменникові словосполучення.
У лінгвістичних словниках наводиться інформація про слова. Вона охоплює такі аспекти, як тлумачення прямих і переносних значень, з'ясування семантичних відношень між словами (синонімічних, антонімічних), відомості про написання, вимову або походження тощо.
Енциклопедичні словники використовують як довідкові видання різного обсягу і фахового призначення. Існують багатотомні праці широкого профілю — загальні енциклопедії. Склад реєстру в них розрахований на подання найширшої інформації, що не обмежується виключно українознавчими аспектами фактичного матеріалу.
Важливу роль виконують галузеві енциклопедичні словники, присвячені висвітленню знань, пов'язаних з конкретними науковими сферами. Вони створюються у формі фахових енциклопедій, словників, довідників тощо.
Типи лінгвістичних словників. Сучасна українська лексикографія представлена двома основними типами лінгвістичних словників—двомовними і одномовними.
Основним типом лінгвістичних словників є різноаспектні одномовні лексикографічні праці. Вони поділяються на такі окремі різновиди словників: тлумачні, орфографічні, етимологічні, історичні, словники іншомовних слів, фразеологічні, термінологічні, діалектні, мови окремих письменників, словники конкретних лексичних груп (синонімів, антонімів, паронімів, омонімів), словотвірні тощо.
Тлумачні словники. Призначення цього різновиду одномовних словників — опис значень слів, що входять до лексичного фонду мови на відповідному історичному етапі її функціонування. Укладанню тлумачного словника передує важлива підготовча робота, яка полягає в доборі реєстру з особливою увагою до таких ознак лексичних одиниць, як відповідність їх нормам сучасної літературної мови, загальновживаність, співвідношення між нормативною лексикою і такими її стилістичними категоріями, як діалектизми, вузькопрофесійні, застарілі слова тощо. Другим важливим аспектом тлумачного словника є, звичайно, інформативність значеннєвого опису, розмежування прямих і переносних значень, вичерпність граматичних і стилістичних ремарок, ідентифікація омонімії тощо. При тлумаченні слів беруться до уваги також випадки вживання їх у складі фразеологізмів різних типів. До обов'язкових умов тлумачення слів належить використання ілюстративного матеріалу, дібраного з відповідних джерел і упорядкованого у вигляді спеціальної картотеки. У тлумачному словнику слова розташовуються за алфавітом, основною одиницею опису виступає слово, яке разом з усією належною до нього інформацією утворює словникову статтю.
Орфографічні словники. В орфографічних словниках наводяться відомості про правильне написання слів відповідно до чинних орфографічних норм. Розташовані в алфавітному порядку, слова подаються в початкових формах: іменники — в називному відмінку однини, прикметники — у формі чоловічого роду однини, дієслова — в неозначеній формі (доконаного і недоконаного виду). Для орфографічних словників української мови типовою є така інформація — відмінкові закінчення іменників: 1) родового відмінка однини (долина, -й; навчання, -я; підручник, -а; театр, -у); 2) орудного відмінка однини (ножем, кашею, болем, ріллею, кров'ю, цвіллю); 3) називного, родового, орудного відмінків однини і називного, родового, давального множини іменників чоловічого роду на -р, що належать до м'якої та мішаної груп (пузир, школяр,); 4) давального і місцевого відмінків однини іменників жіночого роду з основою на приголосні г, к, х, які чергуються з з, ц, с (перемога, атака, стріха,); 5) паралельні форми родового відмінка множини (днів — день, сердець—серць, кілограмів—кілограм); 6) паралельні форми інших відмінків.
|
|
Орфографічна інформація про прикметники полягає в наведенні закінчень жіночого і середнього роду форм на -ій(-їй).
Числівники подаються в називному відмінку. Крім того, наводяться форми родового та інших відмінків, якщо їм властива певна правописна специфіка, наприклад: вісім, восьми і вісьмох, д. восьми і вісьмом, ор. вісьма і вісьмома тощо.
До реєстру орфографічних словників вводяться також власні іменники — імена та по батькові людей, назви міст, установ, країн тощо, що дає інформацію про вживання великої літери. До орфографічної інформації належать також відомості про написання слів окремо і через дефіс тощо.
Етимологічні словники. В етимологічних словниках подаються основні відомості про походження і генетичні зв'язки слів. Одна з характерних особливостей етимологічних словників — широке залучення до реєстру історичної та діалектної лексики, яка часто містить важливу етимологічну інформацію.
Термінологічний словник – один із різновидів лінгвістичного словника, у якому подано термінологію галузі (кількох галузей) знань. Теорією і практикою укладання словників займається термінологічна лексикографія.
|
|
Такі словники можуть бути:
- одномовними;
- двомовними (перекладними).
Українська мова має термінологічні словники з багатьох галузей науки:
- мінералогії;
- біологіЇ;
- медицини;
- математики;
- тепломеханіки та газотехніки;
- літературознавства;
- мовознавства;
- спорту.
Користування словниками різних типів не тільки підвищує грамотність і знання мови, а й розширює кругозір людини, підносить загальний рівень її культури. Словники розширюють світогляд людей. У них представлено знання, якими володіє людство у певну епоху, з різних галузей науки, техніки, мистецтва, Їх заслужено називають супутниками цивілізації.Словники відіграють значну роль у нормалізації мови, поширенні мовних норм, у піднесенні мовної культури. Вони служать довідниками про те, як правильно вимовляти і писати слова, як тлумачити значення слів, як виникло це значення, якого походження слово.Цінну пораду користуватися словниками для поповнення знань, для піднесення культури мовлення образно висловив М.Т. Рильський:Не бійтесь заглядати у словник -Це пишний яр, а не сумне провалля.Плекайте, як дбайливий садівник,Достиглий овоч у Грінченка й Даля.Не майте гніву до моїх порадІ не лінуйтесь доглядать свій сад.ВИКОНАЙТЕ ВПРАВУ
Користуючись словником іншомовних слів, замініть запозичені слова українськими:
Анемія, агонізувати, адаптація, баланс, вібрація, генезис, дезінфекція, еквівалентний, ідентичний, адекватний, конвульсії, локальний, ординарний, симптом, дантист, стоматологія, лабораторія, фактор, агент, мікроб, мікстура, шприц, фермент, колба, анамнез, каталізатор, інгібітор, інструкція, регламентувати, епідемія, процес.
Рекомендована література:
Основна:
1. Золотухін Г.О., Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Фахова мова медика: Навч. посібник. - К.: Здоров’я, 2001 – 392 с.
Додаткова:
1. Панько Т.І., Кочан Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство - Львів: Вид-во “Світ”, 1994. - 214 с.
2. Словарь иностранных слов под. ред. И.В. Лехина, Ф.Н. Петрова, Москва, Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1955 г.
3. Словарь иностранных слов. 16-е изд., испр. – М.: Рус. Яз., 1988.- 624 с.
4. Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. – К.: Наукова думка, 2000, - 680 с. – (Словники України)
ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Навчальні завдання | Рекомендації до виконання завдань | Результати |
Тема: Правила правопису слів-термінів та слів іншомовного походження | 1. Опрацювати теоретичний матеріал 2. Зробити конспект 3. Виконати вправу | 1. Зробити конспект за планом: 1) Латинізми; 2) Грецизми; 3) Правила правопису слів іншомовного походження. 2. Дати відповідь на питання: чому слова латинського і грецького походження посідають особливе місце в українській мові? (усно) 3. Перевірка виконаної вправи |
Актуальність теми: Медична освіта неможлива без володіння основами латині. Вивчення латинської мови має велике значення у підготовці медичного спеціаліста середньої ланки, оскільки допомагає свідомо засвоювати і розуміти медичні терміни латинсько-грецького походження, з якими він зустрічатиметься і буде послуговуватися у своїй практичній діяльності. Медикам з давніх часів відоме таке латинське прислів'я: Invia est in medicina via sine lingua Latina – Непрохідний шлях в медицині без латинської мови. справедливе це твердження і наш час.
Студенти повинні знати: слова, запозичені з латинської і грецької мов; фонетичні і морфологічні ознаки слів латинського і грецького походження; правопис слів іншомовного походження.
Студенти повинні вміти: знаходити в тексті і доречно використовувати слова іншомовного походження; визначати фонетичні і морфологічні ознаки латинізмів і грецизмів.
Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:
Дисципліна | Знати | Вміти |
Латинська мова | Фонетичні та морфологічні ознаки латинізмів і грецизмів | Вміти знаходити слова латинського і грецького походження |