Поет. Представник «київської школи».
* * *
Дослухатись до себе —
це протирати шкло.
Спершу подмухати, щоб запітніло,
щоб просто — тиша...
А потім нараз посвітліша;
скрипне стіл
відлунням тебе самого.
Квіти на кожній стіні –
відлунням світу.
Дослухатись до себе –
це бачити, як поволі розвидняється.
ВІКТОР КОРДУН
Поет. Представник «київської школи».
* * *
Подай мені руку
і проведи по стежиш –
поміж наших смертей.
Як не буде іншої ради,
проведи мене через смерть:
я боюся сам у ній заблукати –
і не вийти на світло,
я боюся забути
про сьогоднішній сонячнийдень.
Вабить мене і відстрашує
словосполучення: важка вода,–
як тут застерегтися,
щоб вона не витіснила
всієї пам'яті?
ЄВГЕН МАЛАНЮК
У синтезував неоромантичні, символістичні та “неокласичні” традиції української лірики, виторив власну художню історіософію. Входив до “Празької школи”.
Сонет
Не трубадур, а вічний яничар,
Невільником в солодкому полоні
Нічних очей,— я п'ю їх синійчар,
Закоханий в розквітлії долоні.
Хоч і знайшов я бога в Аполлоні,
Та тільки Вам – душі моєї жар,
Сузір'я зорь моїх, Волосожар,
Захований у серця темнім лоні.
Ви ж королевою, лише на мить,
Дасте устам тонку лілею-руку...
В ту ж мить життя, життя віддам –
візьміть!
За усміх Ваш, за казки запоруку:
Щоб випити до дна солодку муку
І шалом кос — минуле спопелить.
ІВАН СЕМЕНЕНКО
Птахи
В петлях блакитних кричать
Крилами б’ють тріпочуть
Знесилені небом падають
Відпочивають тут на землі
З петлею на шиї
З петлею небесною
З петлею таємною
Що знову їх тягне вгору
В вись піднімає
Учить літати
Учить кричати співати
Напередодні
ІВАН ДРАЧ
Балада про соняшник
В соняшника були руки й ноги,
Було тіло шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці.
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вухаводу,
І раптом побачив сонце,
Взолотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари у небі <…>
ВАСИЛЬ СТУС
***
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст.
Що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну
і в смерті обернуся у життя
своїм стражденним і незлимобличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь,
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і з рідною землею поріднюсь.
ВІКТОР НЕБОРАК
Один із членів групи «Бу-ба-бу»