Пожежі в огородженні (внутрішні пожежі)

Пожежі в огородженні в сучасному суспільстві виникають значно частіше ніж пожежі на відкритих територіях. За рік в Україні відбувається більше 40000 таких пожеж.

Найбільш поширеним типом пожеж в огородженні є горіння твердого горючого матеріалу. Для пожеж в огородженні важливе значення набуває таке поняття, як динаміка пожежі. Під динамікою пожежі розуміють зміну основних параметрів пожежі у часі і просторі. У розвитку

Розподіл тепла і температури при пожежі в огородженні має більш складний характер ніж при пожежі на відкритому просторі. Цей розподіл залежить від типу горючого матеріалу; маси пожежного навантаження і його розташування; від розмірів і форми приміщення; наявності, розмірів і форми проємів. З аналізу фаз такої пожежі видно, що зміна температур тут має певні закономірності, причому можна виділити три періоди

Газообмін.

Виникнення пожежі викликає перерозподіл газових потоків. Продукти реакції горіння мають температуру вищу, ніж оточуюче пожежу повітря. На відкритих просторах гарячі гази піднімаються вгору без обмежень. При пожежі в огорожі газообмін залежить від стадії пожежі.

У початковій стадії для окислення використовується той кисень, що знаходиться у приміщенні, газообмін з повітрям, яке знаходиться за межами приміщення відсутній. Гарячі продукти горіння, яких поки що небагато, створюють направлений догори потік, в який включається і повітря, захоплене цим потоком. Рухаючись вгору, потік нагрітих газів віддає частину тепла оточуючому середовищу і охолоджується. Так як у верхніх шарах приміщення у початковій фазі повітря ще холодне, воно охолоджує потік. Чим далі від місця пожежі, тим температура нижча. На деякій висоті підвищення температури у початковій фазі пожежі непомітне. Перемішуючись з рештою повітря приміщення і охолоджуючись. продукти згоряння повертаються до місця пожежі.

В теорії горіння пожежі класифікують за умовами масо- і теплообміну і по видах горючих матеріалів.

За умовами масо- і теплообміну розрізняють дві великі групи: пожежі на відкритих просторах (пожежі I класу) і пожежі в огородженні (пожежі II класу).

Пожежі I класу умовно поділяють на ті, що поширюються (клас 1а); ті, що не поширюються (клас 1б) і масові (клас 1в).

Пожежі, що поширюються (клас 1а) – це пожежі, розміри яких, тобто межі яких (ширина фронту, периметр, радіус, подовженість флангів і т.п.) з часом поширюються. При цьому пожежа може поширюватися у різних напрямках з однаковою швидкістю, а може якийсь напрямок і переважати. Залежить це від умов теплообміну, розмірів факелу полум’я, критичних теплових потоків, тих, що викликають підігрів матеріалу до займання), напрямку і швидкості вітру і т.п.

Пожежами, що не поширюються (локальними, клас 1б) називаються пожежі, розміри яких з часом лишаються незмінними, Така пожежа спостерігається тоді, коли займання інших об’єктів від променевого тепла об’єкту, що горить, виключене. До подібних пожеж відноситься, наприклад, горіння окремого резервуару на складах нафти або нафтопродуктів.

Пожежі, що не поширюються, можуть переходити у пожежі, що поширюються. Наприклад, викид палаючої нафти з резервуару, охопленого пожежею, в інші резервуари робить пожежу, що не поширюється, пожежею, що поширюється.

Окремим типом пожеж I класу є пожежа масова (1в). Під масовою пожежею розуміють спільність окремих і суцільних пожеж в населених пунктах, на великих складах горючих матеріалів і на промислових підприємствах. Розглядають таку пожежу, як вже говорилося, як підклас пожеж на відкритих просторах, хоча це і не зовсім точно; адже вона може включати і окремі пожежі в огородженні.

Окрема пожежа – то пожежа, що виникла в окремій будівлі або споруді.

Суцільна – то одночасне інтенсивне горіння переважної більшості будівель та споруд на даній ділянці забудови.

Масова пожежа може перейти у вогняний шторм – особливу форму пожежі, яка характеризується утворенням єдиного спільного турбулентного факелу полум’я. У такому факелі спостерігається потужний, направлений вгору конвективний потік продуктів горіння і нагрітого повітря; оточуюче повітря затягується до кордонів вогняного шторму із швидкістю 14 м/с і більше.

Пожежі в огородженні ділять на закриті і відкриті. (Не треба плутати відкриті пожежі в огородженні з пожежами на відкритих просторах).

Відкриті пожежі (клас IIа) розвиваються при повністю або частково відкритих проємах (вікон, дверей, вентиляції і т.п.). Відкриті пожежі характеризуються великою швидкістю поширення горіння з переважаючим напрямком у бік відкритих проємів. В свою чергу відкриті пожежі поділяють на дві групи.

До першої відносять пожежі у приміщеннях висотою до 6 м, в яких проєми розташовано на одному рівні і газообмін протікає у межах висоти цих проємів (житлові приміщення, адміністративні будинки, лікувальні і учбові заклади і т.п.)

До другої групи – пожежі у приміщеннях висотою більше 6 м, в яких проєми в огородженнях розташовано на різних рівнях, а відстані між центрами притокових і витяжних проємів можуть бути досить значними. У таких приміщеннях спостерігаються великі перепади тиску по висоті і, відповідно, великі швидкості руху газових потоків; а звідси і велика швидкість вигоряння пожежного навантаження. До таких приміщень відносяться машинні зали, цехи промислових підприємств, видовищні заклади і т.п.

Закриті пожежі (клас IIб) протікають при повністю закритих проємах. Коли газообмін здійснюється тільки внаслідок інфільтрації повітря і продуктів згоряння крізь нещільності огородження: крізь щілини у дверях, вікнах і т.п. При закритих пожежах швидкість вигоряння не залежить від фізико-хімічних властивостей і розподілу у приміщенні горючих матеріалів а лімітується витратою повітря, яке поступає крізь щілини. Виняток складають особливо небезпечні кисеньвмісні горючі матеріали (целулоїд, порох і т.п.), для горіння яких повітря або взагалі не потрібне або потрібне у дуже невеликих кількостях.

Закриті пожежі можуть бути розділені на три групи: у приміщеннях з заскленими віконними проємами (житлові та громадські будівлі); у приміщеннях з дверними проємами без засклення (склади, виробничі приміщення і т.п.); у замкнених об’ємах без віконних проємів (підвали промислових будівель, трюми морських суден і т.п.).

В залежності від виду матеріалів і речовин, які горять, пожежі поділяють на класи А, В, С та Д, причому класи А та В поділяються на 2 підкласи, а клас Д – навіть на три.

До пожеж класу А відносяться пожежі з горінням твердих речовин, за винятком металів. Якщо ця тверда речовина здатна тліти (папір, деревина, ганчір’я), пожежа відноситься до класу А1. Якщо тліти речовина нездатна (пластмаса), – до класу А2.

До пожеж класу В відносяться пожежі з горінням легкоспалахуючих рідин. Якщо горить рідина, нерозчинна у воді (бензин, нафта і т.п.), то пожежа відноситься до класу В1. Якщо ж горюча речовина розчинна у воді (спирт, ацетон) – до класу В2.

До пожеж класу С відносяться пожежі з горінням газоподібних речовин (водень, метан, гази з газової свердловини і т.п.).

До пожеж класу Д відносяться пожежі з горінням металів. Якщо горить легкий метал –алюміній, магній або їх сплави, пожежа відноситься до класу Д1; якщо горить лужний метал (натрій, калій і т.п.) – до класу Д2; якщо горить металоорганічна сполука (метилнатрій, діетилмагній і т.п.) – до класу Д3.

Пожежна статистика класифікує пожежі також по розмірах і матеріальних збитках, по тривалості пожежі і т.д. Але теорії то вже не стосується.