Гігієнічні основи загартовування

Під загартовуванням розуміють систему гігієнічних заходів, направлених на підвищення стійкості організму до несприятливих дій різних метеорологічних чинників (холоду, тепла, сонячної радіації, підвищеного атмосферного тиску).

Важливу роль загартовування відіграє у профілактиці простудних захворювань. Ці хвороби мають широке розповсюдження, їх питома вага у загальній захворюваності складає 20-40%. Систематичне застосування загартовуючих процедур знижує число простудних захворювань у 2-5 разів, а в окремих випадках майже повністю виключає їх виникнення. Разом з цим гартування здійснює загальну зміцнюючу дію на організм, покращує кровообіг, підвищує тонус центральної нервової системи, нормалізує обмін речовин.

Загартовування у своїй основі представляє своєрідне тренування всього організму, і перш за все апарату терморегуляції до дії різних метеорологічних чинників. У процесі гартування при багатократній дії специфічних подразників під впливом нервової регуляції формуються певні функціональні системи, що забезпечують пристосувальний ефект організму. При цьому пристосувальні реакції відбуваються у нервовій системі, в ендокринному апараті, у внутрішніх органах, на тканинному і клітинному рівнях. Завдяки цьому організм отримує можливість безболісно переносити надмірну дію холоду, високої температури тощо.

Підвищення стійкості організму до дії певних метеорологічних чинників під впливом гартуючих процедур обумовлює специфічний ефект гартування.

Неспецифічний ефект загартовування виявляється головним чином у його оздоровчому впливі на організм. Загартовуючі процедури сприяють підвищенню фізичної і розумової працездатності, укріплюють здоров'я, зменшують захворюваність.

Загартовування може здійснюватися у ході спеціальних організованих занять, у процесі прийому гартуючих процедур і в повсякденному житті.

Приступати до загартовування можна практично у будь-якому віці. Проте чим раніше воно почате, тим здоровіше і стійкіше буде організм. Заздалегідь слід обов'язково порадитися з лікарем. Він не тільки перевірить стан здоров'я, але і допоможе встановити форму загартовуючих процедур і їх дозування. При гострих захворюваннях і явищах загострення хронічних недуг приймати загартовуючі процедури не можна. У процесі загартовування необхідно систематично консультуватися з лікарем і перевіряти ефективність процедур.

Загартовування організму може бути успішним тільки при правильному проведенні відповідних процедур. На підставі досліджень і практичного досвіду були встановлені наступні основні гігієнічні принципи загартовування:

· систематичність

· поступовість

· облік індивідуальних особливостей

· різноманітність засобів і форм

· активний режим

· поєднання загальних і місцевих процедур

· самоконтроль.

Принцип систематичності вимагає регулярного (щоденного) виконання загартовуючих процедур впродовж усього року. Тривалі перерви у гартуванні ведуть до ослаблення або повної втрати придбаних захисних реакції. Зазвичай через 2-3 тижні після припинення процедур стійкість організму до загартовуючого чинника знижується.

Поступове і послідовне збільшення дозування процедур – обов'язкова умова правильного загартовування. Воно повинне починатися з невеликих доз і простих способів. При виборі дозування і форм проведення гартуючих процедур необхідно враховувати індивідуальні особливості організму (вік, здоров'я).

Різноманітність засобів і форм процедур забезпечує всебічне гартування. Це викликано тим, що стійкість організму підвищується тільки до того подразника, дії якого він багато разів піддавався. Так, повторну дію холоду викликає підвищення стійкості тільки до холоду, повторна дія тепла, навпаки, – тільки до тепла.

Ефективність загартовування збільшується, якщо його проводити при активному режимі, тобто якщо виконувати під час процедур фізичні вправи або яку-небудь м'язову роботу. Особливо високий ступінь стійкості організму був відмічений у осіб, що застосовують гартування у поєднанні з фізичними вправами, які виконувалися за різко змінних температурних умов. Тому заняття такими видами спорту, як плавання, лижний і ковзанярський спорт, легка атлетика, альпінізм і туризм, дають високий загартовуючий ефект.

Загартовуючі процедури розподіляють на загальні, коли впливові піддається вся поверхня тіла, і місцеві, направлені на гартування окремих ділянок тіла. Місцеві процедури надають менш сильну дію, ніж загальні. Але домогтися корисного ефекту можна і при місцевому гартуванні, якщо вміло піддавати взаємодії температурних чинників найбільш чутливі до охолоджування ділянки тіла – ступні, горло, шию. Поєднання загальних і місцевих гартуючих процедур значною мірою підвищує стійкість організму до несприятливих зовнішніх чинників.

У процесі загартовування необхідний постійний самоконтроль. Показниками правильного проведення гартування і його позитивних результатів є: міцний сон, добрий апетит, поліпшення самопочуття, підвищення працездатності та ін. Поява безсоння, дратівливості, зниження апетиту, падіння працездатності вказують на неправильне проведення гартування. У цих випадках необхідно змінити форму і дозування процедур та звернутися до лікаря.

ПЛАН:

1. Загартовування повітрям;

2. Загартовування водою;

3. Загартовування сонцем.

Загартування повітрям

Загартування повітрям – прийом повітряних ванн – найбільш «ніжна» і безпечна загартовуюча процедура. З повітряних ванн рекомендується починати систематичне гартування.

Загартовуюча дія повітря залежить головним чином від його температури. Проте необхідно також враховувати вологість і швидкість руху повітря. Повітряні ванни за виниклим тепловідчуттям розподіляються на теплуваті (температура повітря +30...+20° З), прохолодні (+20...+14° С) і холодні (+14° С і нижче). Такий підрозділ умовний і розрахований на звичайну людину, початківця гартування. Природно, у загартованих людей відчуття холоду виникає за нижчої температури.

Починати прийом повітряних ванн рекомендується у заздалегідь провітреному приміщенні. Потім слід проводити процедури на відкритому повітрі. Краще місце для гартування – затінені ділянки із зеленими насадженнями, віддалені від джерел можливого забруднення атмосфери пилом, шкідливими газами. Приймаються ванни лежачи, напівлежачи або у русі. Під час прохолодних і холодних ванн необхідно виконувати фізичні вправи. У сиру та прохолодну погоду тривалість ванни скорочується. При дощі, тумані і сильному вітрі процедури проводити не рекомендується.

Дозування повітряних ванн здійснюється двома способами: поступовим зниженням температури повітря або зростанням тривалості процедури за однієї і тієї ж температури. Останній спосіб зручніший, оскільки температура повітря багато в чому залежить від погоди.

Перші повітряні ванни для здорових людей повинні тривати 20-30 хвилин при температурі повітря +15...+20°С. Надалі тривалість процедур збільшується щодня на 10 хвилин і доводиться таким чином до 2 годин.

Наступний етап – повітряні ванни при температурі +10...+15°С тривалістю до 15-20 хвилин. У цей час потрібно обов'язково виконувати енергійні рухи. Холодні ванни можуть приймати лише добре загартовані люди і лише після лікарського обстеження. Тривалість таких ванн не повинна перевищувати 5-10 хвилин. Холодні ванни слід закінчувати розтиранням тіла і теплим душем.

При загартовуванні повітрям потрібно стежити, щоб не з'являвся озноб. При перших ознаках сильного охолоджування необхідно зробити пробіжку і декілька гімнастичних вправ.

Загартовування водою

Водні процедури – інтенсивніша загартовуюча процедура, оскільки вода володіє теплопровідністю у 28 разів більшою, ніж повітря. Головним чинником гартування служить температура води. Систематичне застосування водних процедур – надійний профілактичний засіб проти шкідливих впливів різних випадкових охолоджувань тіла.

Найсприятливіший час для початку загартування водою – літо і осінь. Краще за все проводити процедури у ранкові години, відразу ж після сну або наприкінці ранкової зарядки. Спочатку водні процедури рекомендується проводити при температурі повітря +17...+20°С, потім, у міру розвитку загартованості, слід переходити до нижчої температури.

Приступаючи до гартування водою, спочатку приймають легкі водні процедури з температурою води +33...+34° С. Потім переходять до сильніших процедур, знижуючи через кожних 3-4 дні температуру води на 1°, і поступово, за 1,5-2 місяці, доводять її залежно від самопочуття і стану здоров'я, до +20...+18°С та нижче. Під час процедур людина не повинна переживати неприємних відчуттів і ознобу. Потрібно завжди пам'ятати, що основним загартовуючим чинником є температура води, а не тривалість водної процедури. Тому необхідно дотримуватися наступного правила: чим холодніша вода, тим коротше повинен бути час її зіткнення з тілом.

При гартуванні водою рекомендуються наступні види процедур: обтирання, обливання, душі, купання.

Обтирання – початковий етап гартування водою. Протягом декількох днів проводять обтирання рушником, губкою або просто рукою, змоченою водою. Спочатку цю процедуру роблять лише до пояса, а потім переходять до обтирання всього тіла. Обтирання здійснюється послідовно, починаючи з верхньої половини тулуба: обтерши водою шию, груди, руки і спину, витирають їх досуха та розтирають рушником до почервоніння по ходу руху крові до серця. Після цього так само обтирають нижні кінцівки. Вся процедура, включаючи і розтирання тіла, не повинна перевищувати 5 хвилин.

Обливання – наступний етап гартування водою. Під час цієї процедури до дії на організм низької температури води приєднується невеликий тиск струменя води. При обливаннях вода виливається з якої-небудь посудини або шлангу. Для перших обливань застосовується вода з температурою біля +30°, надалі температура знижується до +15°С та нижче. Після обливання проводиться енергійне розтирання тіла рушником. Тривалість всієї процедури струмінь води 3-4 хвилини.

Душ – ще ефективніша водна процедура. На початку гартування вода в душі повинна бути +30...+35°С, а тривалість процедури – не більше за одну хвилину. Потім температура води поступово знижується, а час прийому душу збільшується до 2 хвилин. Процедура повинна обов'язково закінчуватися енергійним розтиранням тіла рушником. Як правило, після прийому душу з'являється бадьорий і хороший настрій.

Купання у відкритих водоймищах – один з найбільш ефективних способів загартовування. При купанні здійснюється комплексний вплив на організм повітря, води і сонячних променів. Починати купання можна, коли температура води досягає +18...+20° С. Початківці не повинні купатися при температурі повітря +14...45°С і температурі води 11-13°С. Бажано купатися у ранковий і вечірній час, перші рази – 1 раз на день, а потім 2-3 рази на день, дотримуючи при цьому проміжок між купаннями – 3-4 години.

Розтирання снігом і кутання у крижаній воді («моржування») є виключно сильнодіючими загартовуючими процедурами. Вони висувають надзвичайно високі вимоги до організму людини. Тому їх можуть застосовувати з дозволу лікаря тільки люди з відмінним здоров'ям і після багатолітнього систематичного гартування. Проте слід підкреслити, що ці процедури не є необхідними, бо високого рівня гартування можна добитися шляхом щоденного застосування звичайних загартовуючих засобів.

Для загартовування разом із загальними рекомендується застосовувати і місцеві водні процедури. Найбільш поширена з них – обмивання стоп і полоскання горла холодною водою. Ці процедури відіграють важливу роль у підвищенні стійкості організму до простудних захворювань, бо при цьому гартуються найбільш вразливі для охолоджування місця організму.

Обмивання стоп проводиться протягом всього року щодня перед сном. Починають обмивання з температури води +26...+28°С, а потім доводять до температури +12...+15°С. Після обмивання стопи ретельно розтирають до почервоніння.

Полоскання горла потрібно проводити щодня вранці та ввечері. Початкова температура води повинна бути +23...+25°С, поступово через тиждень вона знижується на 1-2° і доводиться до +5...+10° С.

Загартовування сонцем

Сонячні промені, перш за все ультрафіолетові, добре впливають на організм людини. Під їх впливом підвищується тонус центральної нервової системи, поліпшується бар'єрна функція шкіри, активізується діяльність залоз внутрішньої секреції, поліпшується обмін речовин і склад крові, у шкірі утворюється вітамін В, який регулює обмін речовин у організмі. Все це позитивно позначається на працездатності і загальному настрої людини. Крім того сонячна радіація згубно діє на хвороботворні мікроби.

Сонячні промені – сильнодіючий засіб, яким не можна зловживати. Тільки поступове звикання до сонця і розумне дозування сонячної енергії здатні укріпити організм і підвищити його життєдіяльність. При деяких захворюваннях (туберкульозі легенів, гострих запальних процесах, злоякісних утвореннях і ін.) загартовуватися сонцем не можна.

Доцільно починати загартовування сонцем з перших теплих днів і продовжувати його впродовж всього літа. Якщо прийом сонячних ванн починається із запізненням – з середини літа, то їх тривалість слід збільшувати особливо обережно.

Сонячні ванни краще приймати вранці, коли земля і повітря менш нагріті і спека переноситься легше. Влітку у південних районах наший країни слід загоряти у період з 7 до 10 години, у середній смузі – від 8 до 11 години, на півночі – від 9 до 12 години. Навесні та восени найбільш доцільний час для сонячних ванн – від 11 до 14 годин.

Сонячні ванни можна приймати у будь-якому місці, доступному сонячним променям і захищеному від різкого поривчастого вітру. Бажано проводити гартування за містом біля водоймищ, оскільки там температура повітря дещо нижча і його рухливість більша.

Сонячні ванни рекомендується приймати через 30-40 хвилин після їжі. Ванни небажано приймати натщесерце і безпосередньо перед їжею.

Загартовуватися сонцем можна лежачи і у русі. Краще всього приймати сонячну ванну розташувавшись на тапчані або підстилці, ногами до сонця. Голова при цьому захищена від сонця світлим головним убором або парасолькою. Не рекомендується обв'язувати голову рушником, косинкою, надягати гумові купальні шапочки. Все це ускладнює випаровування поту і, отже, перешкоджає охолоджуванню голови.

Під час сонячної ванни рекомендується частіше міняти положення тіла. Не можна спати, оскільки стає неможливо врахувати тривалість перебування на сонці і легко отримати сильні опіки. Після процедури рекомендується трохи відпочити, прийняти душ або покупатися.

Особливу увагу необхідно приділити правильному дозуванню сонячних ванн. Відповідно до пори року і інтенсивності сонячної радіації загартовування починають з 5-10-хвилинного перебування на сонці, а потім кожного разу тривалість процедури збільшують на 5-10 хвилин і поступово доводять до 2-3 годин з 15-хвилинними перервами у тіні після кожної години опромінювання.

Контрольні запитання:

1. Загартовування. Основні принципи;

2. Загартовування повітрям;

3. Загартовування водою;

4. Загартовування сонцем.

Список рекомендованої літератури:

1. Лаптев А.П., Минх А.А. Гигиена физической культуры и спорта: Учебник для ин-тов физич. культуры. – М.: Физкультура и спорт, 1979. – 288 с.

2. Хрипкова А.Г. и др. Возрастная физиология и школьная гигиена: Пособие для ит-тов / А.Г. Хрипкова, М.В. Андропова, Д.А. Фарбер. – М.: Просвещение, 1990. – 319 с.

3. Вайбаум Я.С. Гигиена физического воспитания: Учебн. пособие для ин-тов факультетов физ. воспитания пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1986. – 176 с.

4. Физиология человека: Учебн. для техн. физкультуры / Под ред. В.В. Васильевой. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – 319 с.

5. Гигиена детей и подростков / Ред. Г.Н. Сердюкова и А.Г. Сухарев. – М.: Медицина, 1986. – 320 с.

Зміст

1. Гігієнічні вимоги до дитячих дошкільних установ.

-Гігієна режиму дня, виховання та навчання.

-Гігієна фізичного виховання.

-Гігієна харчування дітей.

-Гігієнічні вимоги до будівництва, реконструкції, впорядкування, змісту і устаткування дитячих дошкільних установ.

-Санітарно-технічне устаткування.

-Санітарне утримання приміщень і ділянки.

-Повітряний режим.