Балансу

Обов'язковою формою фінансової звітності підпри­ємств зарубіжних країн є Бухгалтерський баланс (Balance Sheet), який виступає основним джерелом інформації про фінансовий стан підприємства для всіх зацікавлених користувачів. Зважаючи на те, що метою складання Балансу є подання користувачам по­вної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату для прийняття виважених економіч­них рішень, його ще називають Звітом про фінансовий стан під­приємства (Statement of Financial Position), в якому відображаєть­ся співвідношення між економічними ресурсами компанії та зобов'язаннями за ними:

Економічні ресурси = Зобов'язання (2.1)

Формування економічних ресурсів може фінансуватися двома видами зобов'язань: зобов'язаннями перед кредиторами та перед

7*

власниками (акціонерами). З урахуванням цього наведене рів­няння може бути записане так:

Економічні ресурси = Зобов'язання перед кредиторами +

+ Зобов'язання перед власниками (2.2)

У загальноприйнятій у світовій практиці термінології еконо­мічні ресурси, які контролює підприємство, розглядаються як йо­го активи, а борги перед кредиторами (зобов'язання) і суми, що належать власникам підприємства (капітал), — як пасиви. Тому попередня формула набуває вигляду:

Активи = Зобов'язання + Капітал (2.3)

Наведене рівняння відоме як облікова формула Бухгалтерсь­кого балансу. Вона є основою усього облікового процесу. На під­ставі цієї формули:

Капітал = Активи - Зобов'язання (2.4)

Кредитори мають право платіжного позову відносно ресурсів підприємства в сумі, що дорівнює борговим зобов'язанням кре­диторам. Позови забезпечуються всіма активами підприємства. Якщо воно не сплачує свої борги, кредитори мають право від­шкодувати їх через суд.

Капітал власників — це залишкова частка прав на активи під­приємства і фактично чиста його вартість, оскільки за законом зобов'язання перед кредиторами мають виконуватися в першу чергу.

Зобов'язання, власний капітал та активи є елементами, безпо- ' середньо пов'язаними з визначенням фінансового стану та змін у ньому.

Активи — це економічні ресурси, якими володіє підприємст­во у результаті минулих подій і від використання яких очікується надходження майбутніх економічних вигод до підприємства. Во­ни можуть мати матеріальну форму (будівлі, споруди, обладнан­ня, грошові кошти, товарно-матеріальні запаси тощо), а також бути нематеріальними (юридичні права, товарні знаки тощо). У міжнародній практиці актив визнається в Балансі, якщо існує достатня впевненість у тому, що майбутня втілена в ньому еко­номічна вигода буде одержана підприємством та якщо він має собівартість або вартість, яка може бути достовірно виміряна. Активи поділяються на поточні і непоточні.

Пасиви об'єднують зобов'язання (борги) підприємства перед кредиторами (поточні і довгострокові) та капітал власників.

У зарубіжній обліковій практиці використовуються різні фор­ми Бухгалтерської о балансу: облікова (горизонтальна) і звітна (вертикальна). Облікова (горизонтальна) форма — двостороння, в ній активи розміщуються зліва, а зобов'язання і капітал — спра­ва. Звітна форма — вертикальна, в ній спочатку відображаються активи, а за ними пасиви — зобов'язання і капітал. Бухгалтерсь­кий баланс складається за даними сальдо реальних (балансових) рахунків активів, зобов'язань, капіталу.

Будь-яка форма фінансової звітності включає заголовок, осно­вні її елементи: розділи, підрозділи, статті. У заголовку наво­диться:

— назва підприємства;

— назва звіту;

— дата або період часу, до якого відноситься звіт;

— валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.
Розглянемо для початку спрощений приклад фінансової звіт­
ності бізнесу Елізи Дулітл:

Бухгалтерський баланс складається на певну дату. Це статич­на таблиця, і тому його часто порівнюють з моментальною фото­графією. Результати бізнесу Елізи Дулітл за міжзвітний період та складові прибутку відображаються у Звіті про прибутки та збитки:

Таблиця 2.2. ЕлізаДулітл Звіт про прибутки та збитки

за травень 20ХХр.

ДОЛ.

Основні елементи Балансу— активи, зобов'язання та капітал традиційно класифікуються як показано на рис. 2.3, 2.5, 2.6.

Грошові кошти

Поточні активи (короткострокові)

Цінні папери

Дебіторська заборгованість

Товарно-матеріальні запаси

Нерухомість, будівлі та обладнання

АКТИВИ

Довгострокові інвестиції

Непоточні (довго­строкові) активи (основні засоби, вкладення, нема­теріальні активи)

Довгострокова дебіторська заборгова­ність

Гудвіл

Патенти, торгові марки

Витрати майбутніх періодів

Рис. 2.3. Групування статей активу в порядку зменшення їх ліквідності*

Поточні (короткострокові) активи — це грошові кошти та інші ресурси, які можуть бути перетворені в готівку або повністю використані протягом одного фінансового року чи нормального операційного циклу підприємства (залежно від того, який період триваліший). Поточні активи також називають оборотними ак­тивами, вони знаходяться в процесі постійного перетворення в грошові кошти (рис. 2.4.)

Грошові кошти

Товарно-матеріальні запаси

Дебіторська заборгованість

Виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг

Рис. 2.4. Операційний цикл

У різних країнах існують певні традиції послідовності розмі­щення активів у балансі. У США та Канаді їх відображають, по­чинаючи з грошових коштів і далі — в порядку зменшення їх лі-

під ліквідністю розуміють період часу, необхідний для перетворення на грошові засоби активів, які перебувають в негрошовій формі.

квідності. Наприклад, у Великобританії, Німеччині, Росії та ін­ших країнах, навпаки — від найменш ліквідних (основні засоби) до найбільш ліквідних (грошові кошти), тобто в порядку збіль­шення їх ліквідності.

Зображені на рис. 2.3 статті повинні розкриватися окремо. Так, грошові кошти — це кошти в касі підприємства, а також на його банківських рахунках, які можуть бути одержані за вимо­гою.

Цінні папери — акції, облігації та інші ринкові цінні папери, які є короткостроковими інвестиціями тимчасово вільних коштів. Якщо ринкова вартість цінних паперів відрізняється від балансо­вої, вона повинна розкриватися окремо.

Дебіторська заборгованість. По цій статті відображається сума дебіторської заборгованості, яка має бути сплачена упро­довж року: рахунки та векселі до отримання, дебіторська забор­гованість директорів, міжфірмова дебіторська заборгованість, де­біторська заборгованість асоційованих компаній тощо, а також завчасно сплачені витрати. Ця сума звичайно вказується за вира­хуванням резерву на безнадійні борги.

Товарно-матеріальні запаси — у виробничих компаніях складаються з трьох груп:

1) сировина, яка має бути використана на виробництво проду­кції;

2) напівфабрикати, що знаходяться у виробництві;

3) готова продукція, призначена для реалізації.

У торговельних підприємствах — це запаси товарів, призна­чені для продажу покупцям. Товарно-матеріальні запаси в звіті відображаються за нижчою з двох оцінок — за собівартістю або ринковою вартістю.

Довгострокові активи — це засоби, котрі передбачається ви­користовувати протягом періоду, що перевищує один фінансо­вий рік.

Нерухомість, будівлі та обладнання називають також осно­вними засобами. Це активи, що постійно використовуються і не призначені для продажу. До цього типу активів належать будівлі, які є власністю підприємства; земельні ділянки, на яких розташо­вані ці будівлі та споруди; обладнання та машини, що використо­вуються на виробництві. Вони матеріальні і забезпечують доходи підприємства. У Балансі довгострокові активи (крім землі) відо­бражаються за залишковою (балансовою) вартістю, яка визнача­ється шляхом вирахування із їхньої первісної вартості суми на­копиченої амортизації.

Довгострокові інвестиції — цінні папери, які не будуть про­дані протягом найближчого року; векселі, видані терміном біль­ше року; земля для майбутнього освоєння; вкладення в дочірні підприємства, асоційовані та інші компанії на період, що пере­вищує один фінансовий рік. У валюту Балансу ці активи вклю­чаються за нижчою з двох оцінок — купівельною або ринковою.

Довгострокова дебіторська заборгованість -заборгованість, яка не буде сплачена упродовж року.

Гудвіл {ділова репутація фірми) — це перевищення суми, сплаченої при придбанні підприємства над справедливою вартіс­тю його активів.

Патенти, торгові марки та гудвіл є нематеріальними активами. Вони відображаються за ціною придбання, яка у деяких з них протягом очікуваного періоду амортизується.

Витрати майбутніх періодів — це фактично проведені ви­трати (на наукові дослідження, реорганізацію, розвиток та інше), які принесуть економічні переваги в майбутньому. Як витрати вони відображаються в період визначення економічних переваг.

Рис. 2.5. Групування та складові зобов'язань

Зобов 'язання — це вірогідне зменшення у майбутньому еко­номічних переваг (активів) компанії внаслідок передачі активів або надання послуг іншим компаніям, проведення операцій або здійснення подій (рис. 2.5).

Поточні {короткострокові) зобов'язання — це зобов'язання, які можуть бути погашені протягом фінансового року або норма­льного операційного циклу підприємства — залежно від того, який з цих періодів виявиться довшим.

По банківських позиках завжди виплачуються проценти, що не стосується більшості інших короткострокових позик. Тому по­точні зобов'язання, як правило, є низькозатратним фінансуван­ням компанії.

Поточні (короткострокові) зобов'язання компанії звичайно погашаються за рахунок поточних (оборотних) активів. Взаємо­зв'язок між цими двома групами вимагає суттєвої уваги при ви­вченні балансу — він вказує на здатність підприємства погасити свої борги. Різниця між величиною поточних активів та коротко­строкових зобов'язань становить робочий капітал. Це один із найбільш поширених показників ліквідності підприємства. Його ще називають чистий оборотний капітал {чисті оборотні ак­тиви) — це величина, яка залишається після погашення всіх ко­роткострокових зобов'язань. Консервативні інвестори бажають, щоб компанія, в яку вони здійснюють інвестиції, мала значний оборотний капітал, вбачаючи в цьому її здатність спрямовувати кошти після сплати боргів на приріст виробництва.

Довгострокові зобов 'язання — це борги фірми, термін сплати яких перевищує один фінансовий рік, або операційний цикл.

Капітал є обсягом прав власників підприємства (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Відображення капіталу' в Балансах підприємств різних форм власності

Порядок відображення в Балансі власного капіталу залежить від форми власності:

— приватне підприємство — належить одній особі;

— товариство — належить двом або більше особам;

— корпорація — юридична особа, яка створюється на підставі офіційно затвердженого статуту і продає свої акції. Початкова сума коштів, вкладених в компанію акціонерами, називається ак­ціонерним (статутним, сплаченим) капіталом, а прибуток корпорації, нерозподілений між акціонерами — нерозподіленим прибутком (заробленим або резервним капіталом).

Слід відзначити, що звітна сума власного капіталу не відо­бражає поточної ринкової її вартості. Вона не є абсолютно точ­ною, бо ґрунтується на умовностях бухгалтерського обліку. Це лише різниця між бухгалтерською оцінкою активів і кредиторсь­кою заборгованістю фірми. Реальний капітал власників може бу­ти визначений шляхом оцінки його складових — активів і зо­бов'язань.

При складанні зовнішньої фінансової звітності застосовується загальноприйнята класифікація активів, зобов'язань та капіталу. Приклад систематизованого Балансу, характерного для амери­канських компаній, наведений у табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Royal international та філії

* Приклади фінансової звітності компанії «Royal international та філії» наводиться з брошури «Чтение и анализ финансовых отчетов». Пер. з англ. — М: KPMG Reviconsult. Аудиторская фирма «Контакт», 1993. — 35 с.

Закінчення табл. 2.4. Royal international та філії

Зміст	Примітки	20ХХ р.	20ХХр.
Інвестиції
Дебіторська заборгованість
Гудвіл
Витрати майбутніх періодів
Разом		28 919	31 062
Усього активи		64 180	64 155
Поточні зобов'язання
Позики	12 а
Кредиторська заборгованість		19 870	20 063
Разом		23 574	26 463
Довгострокові зобов'язання
Позики до сплати за мінусом поточ­ної частини	12 6	15 598
Інші зобов'язання та резерви
Разом		17 572
Усього зобов'язання		41 146	46 280
Капітал
Акціонерний капітал		12 000	11 400
Фонди (у т. ч. премії на акції)
Нерозподілений прибуток
Разом		21 055	17 054
Доля меншості — філії
Усього власний капітал		23 034	17 875
Усього зобов'язання та власний ка­пітал		64 180	64 155

Згідно з п. 6.6 МСБО 1 «Подання фінансових звітів» у Балансі підлягає відображенню така інформація:

— основні засоби;

— нематеріальні активи;

— фінансові активи;

— інвестиції, які обліковуються із застосуванням методу уча­сті у капіталі;

— запаси;

— торговельна та інша дебіторська заборгованість;

— грошові кошти та їх еквіваленти;

— торговельна та інша кредиторська заборгованість;

— податкові зобов'язання та активи згідно з вимогами МСБО 12 «Податки на прибуток»;

— забезпечення;

— непоточні зобов'язання, на які нараховуються відсотки;

— частка меншості;

— випущений капітал і резерви

Цей Міжнародний стандарт визначає лише мінімальні вимоги до розкриття інформації у Балансі, у ньому відсутня жорстка рег­ламентація формату, за яким слід подавати статті. У Додатку до МСБО 1 «Подання фінансових звітів» наведено приклад форми Балансу, в якому всі статті згруповані в розділи за їх економіч­ним змістом (табл. 2.5).

Таблиця 2.5