Обсяг виробництва | Змінні витрати | Постійні витрати |
зростає | зростають | постійні |
зменшується | зменшуються | постійні |
Разом з тим, необхідно пам'ятати, що поділ витрат на змінні та постійні є важливою і водночас складною справою, їй притаманна певна умовність, оскільки такий поділ значною мірою залежить від конкретної ситуації та обраного методу. Так, для визначення функції витрат використовуються різні методи: технологічний аналіз, аналіз рахунків, методи вищої—нижчої точки, візуального пристосування, найменших квадратів, регресійного аналізу, спрощеного статистичного аналізу. Докладно ці методи розглядаються у курсі «Управлінський облік».
Маржинальні та середні витрати. Для прийняття рішення про оптимальний обсяг діяльності, визначення середніх показників та прийняття додаткових замовлень витрати поділяють на сукупні, середні та маржинальні.
Сукупні витрати — це витрати звітного періоду на виробництво загальних обсягів конкретних видів продукції. Середні витрати є витратами на виробництво одиниці продукції і розраховуються в розрізі її окремих видів шляхом ділення сукупних витрат
|
|
на обсяг виробництва в натуральних показниках. Еквівалентом середніх витрат є собівартість одиниці продукції. Маржинальні витрати (Marginal Costs) є витратами на виробництво додаткової одиниці продукції.
Така класифікація має важливе значення для прийняття рішення щодо збільшення обсягу діяльності в умовах недозаванта-ження потужностей. При цьому величина маржинальних витрат порівнюється з середніми витратами на одиницю продукції, а різниця між ними пояснюється неоднаковою поведінкою витрат відносно зміни обсягу діяльності.
Дійсні та альтернативні витрати. Залежно від спрямування обліку витрати поділяються на дійсні (розрахункові) та альтернативні.
Дійсні витрати (Outlay Costs) — це фактичні витрати, які існували в процесі виробництва та реалізації продукції. Вони формуються в системі фінансового обліку і спрямовані в минуле, тобто характеризують величину витрат, які існували в минулому звітному періоді.
Альтернативні витрати (Opportunity Costs) характеризують втрачену вигоду, яку підприємство могло б мати, обравши альтернативний варіант. Величина альтернативних витрат визначається як різниця витрат при різних варіантах. Альтернативні витрати не відображаються в спеціальних бухгалтерських документах, аналогічно дійсним витратам, але вони мають важливе значення для здійснення попереднього контролю витрат та їх оптимізації.
З метою контролю виконання витрати поділяють на контрольовані та неконтрольовані.
|
|
Контрольовані витрати — це витрати, що піддаються безпосередньому контролю та регулюванню суб'єктом управління, до сфери відповідальності якого вони належать.
Відповідно, неконтрольовані витрати — це витрати, які не можуть контролюватися суб'єктом управління, оскільки або не належать до сфери його відповідальності чи не залежать від його діяльності.
Отже, розподіл витрат на контрольовані та неконтрольовані залежить від сфери повноважень керівників підприємства різних рівнів управління.
При здійсненні класифікації витрат за ступенем контрольова-ності слід враховувати організаційний рівень управління і вплив часового фактора. Так, витрати, що не контролюються на одному рівні управління, можуть бути контрольовані на іншому (вищому). Наприклад, витрати на утримання приміщень цеху не конт-
ролюються на рівні майстра дільниці, але будуть контрольовані на рівні виробничого директора. Крім того, витрати, що не контролюються впродовж короткого терміну, можуть бути контрольовані в перспективі, наприклад, амортизація основних засобів підприємства.
Прикладами витрат, контрольованих начальником цеху є основні матеріали, витрати на технологічні паливо та енергію, заробітна плата робітників цеху, а неконтрольованих — амортизація основних засобів підприємства, витрати на охорону тощо.
Класифікація витрат в управлінському обліку призначена допомогти у вирішенні його завдань: організації поточного контролю виробничих витрат за місцями їх виникнення з метою встановлення причин відхилень та їх винуватців, використання облікової інформації для прийняття ефективних управлінських рішень, прогнозування та регулювання витрат.
11.4. Системи та методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
Поняття про облік витрат і калькулювання, їх мета та об'єкти
Облік витрат на виробництво є визначальним у загальній системі бухгалтерського обліку. Він забезпечує відображення операцій, пов'язаних з виробництвом продукції за допомогою їх вимірювання, реєстрації, групування і аналізу в розрізах, що формують собівартість продукції. Облік витрат здійснюється для встановлення їх величини за окремими об'єктами. Процес визначення собівартості певного об'єкта витрат називають калькулюванням (Costing).
Об'єктом витрат (Cost Object) є предмет або сегмент діяльності, що потребує окремого вимірювання пов'язаних з ним витрат. Вибір об'єкта витрат залежить від мети калькулювання. З метою ціноутворення, внутрішньої звітності, оцінки запасів, рішень щодо асортименту, об'єктом витрат звичайно є продукт. З метою контролю за рівнем витрат, для планування і оцінки діяльності менеджерів, об'єктом витрат обирається центр відповідальності.
Калькулювання і контроль собівартості об'єктів витрат забезпечує система виробничого обліку. В межах цієї системи спочатку здійснюється накопичення витрат за однорідними елементами (матеріали, зарплата тощо) у розрізі відповідних підрозділів
(центрів відповідальності), а потім ці витрати розподіляються на певні види продукції (калькуляційні одиниці).
Калькулювання собівартості продукції є важливою функцією обліку. Разом з тим, необхідно пам'ятати, що для різних цілей використовуються різні види собівартості. Так, у фінансовому обліку формується:
• виробнича собівартість;
• собівартість реалізованої продукції;
• повна собівартість.
З метою підготовки інформації для управління собівартістю, тобто для цілей управлінського обліку необхідно формувати такі види собівартості:
• собівартість центру відповідальності;
• повну виробничу собівартість;
• маржинальну (обмежену) собівартість.
Собівартість центру відповідальності включає сукупність витрат на виготовлення відповідним центром усієї продукції та містить лише ті статті витрат, за які відповідає керівник даного структурного підрозділу. Собівартість центру відповідальності застосовується для контролю та оцінки діяльності центру.
|
|
Повна виробнича собівартість включає змінні і постійні виробничі витрати, які доцільно віднести на собівартість конкретного виду продукції.
Маржинальна (обмежена) собівартість включає змінні витрати, які можна прямо віднести на собівартість конкретного виду продукції.
Організація обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції залежить від виду діяльності підприємства, структури управління, характеру виробництва, видів продукції, що виготовляється, періодичності її випуску.
Важливою передумовою раціональної організації обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є правильне визначення об'єктів обліку та об'єктів калькулювання.
Об 'єктом обліку виробничих витрат є витрати на виробництво виробів, їх окремих частин (конструктивних елементів, вузлів, деталей), груп виробів, виконані роботи, сукупність однорідних робіт, виробництва, процеси, фази й стадії технологічних процесів (переділи), окремі операції, які групуються за різними ознаками з метою визначення собівартості.
Об 'єктом калькулювання є одиниця продукції (робіт, послуг), тобто кінцевий продукт, виготовлений на підприємстві. Залежно від технології і характеру продукції об'єктами калькулювання
можуть бути: один продукт виробництва; один продукт окремих процесів, стадій, переділів, фаз виробництва; виріб підприємства; виріб центру відповідальності; вид робіт, послуг структурного підрозділу підприємства. У деяких випадках виникає необхідність калькулювати продукт різного ступеня готовності. В таких виробництвах об'єктом калькулювання є напівфабрикат або окремі частини (деталі) виробів.
Для оцінки незавершеного продукту необхідно калькулювати собівартість за окремими технологічними етапами, тобто визначати собівартість незакінчених обробкою продуктів за центрами відповідальності та місцями виникнення витрат.
|
|
Якщо об'єктом калькулювання собівартості є одиниця виготовленої продукції різного ступеня готовності в натуральному вимірнику, то кількісним вимірником об'єкта калькулювання є калькуляційна одиниця.
Для цілей управління підприємство за необхідності може розширити перелік об'єктів калькулювання.
Облік витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукту здійснюються за такими етапами:
• групування первісних витрат за статтями калькуляції та за об'єктами обліку витрат;
• визначення витрат і калькулювання собівартості продукції допоміжних виробництв та віднесення їх на основне виробництво;
• визначення собівартості браку;
• оцінка зворотних відходів;
• оцінка незавершеного виробництва;
• розподіл витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом;
• розрахунок собівартості кожного об'єкта калькулювання та його калькуляційної одиниці.
Методика групування витрат за об'єктами калькулювання є спільною для всіх підприємств. Вона включає в себе облік прямих витрат, узагальнення даних у регістрах бухгалтерського обліку, облік та розподіл непрямих витрат.
Для визначення собівартості продукції прямі витрати відносять до відповідних об'єктів на підставі первинних документів, а непрямі витрати розподіляють між об'єктами пропорційно до обраної бази (обсягу виробництва, площі, суми прямих витрат, прямої зарплати, машино-годин тощо). Вибір бази розподілу залежить від рівня механізації та автоматизації виробництва. Для виробництв з високим рівнем ручної праці доцільно за базу приймати заробітну плату або кількість відпрацьованих годин робітниками основного
виробництва, а для виробництв з високим рівнем оснащення — час, відпрацьований машинами (машино-години).
Базу розподілу непрямих витрат підприємство обирає самостійно. При її виборі необхідно визначити таку характеристику виробничого процесу, зміна якої найбільше впливала б на величину непрямих витрат.
За певних обставин доцільно використовувати два і більше методів розподілу непрямих витрат, залежно від умов функціонування конкретних виробничих підрозділів. Передумовою вибору методу розподілу має стати найбільш тісний причинно-наслідковий взаємозв'язок між базою розподілу і витратами.
Облік і калькулювання за замовленнями та процесами
Система обліку за замовленнями використовується при виготовленні унікального або виконаного за спеціальним замовленням виробу. За цією системою витрати на виробничі матеріали, оплату праці робітників, зайнятих у виробництві та загально-виробничі накладні витрати відносяться на кожне індивідуальне замовлення або на виготовлену партію продукції.
Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості використовується в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах (авіаційна промисловість, машинобудування, будівництво, надання побутових, ремонтних, аудиторських та інших послуг).
Характерні особливості позамовного методу:
— прямі матеріали, основна заробітна плата виробничих робітників і загальновиробничі витрати легко ідентифікуються з окремими замовленнями клієнтів;
— виробничі витрати узагальнюються за кожним замовленням, а не за певний проміжок часу;
— для синтетичного обліку виробничих витрат використовується один рахунок «Виробництво»; аналітичний облік здійснюється за кожним окремим замовленням;
— незавершене виробництво визначається сумою фактичних витрат за кожним незавершеним замовленням.
Калькулювання за замовленнями передбачає визначення фактичної собівартості одиниці готової продукції (робіт, послуг) шляхом ділення загальної суми виробничих витрат, понесених з моменту початку робіт по замовленню, на кількість одиниць готової продукції, виготовлених за замовленням.
Система обліку витрат за процесами застосовується в галузях з масовим і серійним виробництвом, технологічний цикл виготовлення продукції яких складається із окремих виробничих стадій (процесів, операцій, фаз), що можуть здійснюватися послідовно або паралельно (в хімічній, нафтопереробній, металургійній, фармацевтичній, вугільний, харчовій, легкій промисловості). В такій ситуації доцільніше вести облік витрат, пов'язаних з виготовленням продукції за певний проміжок часу, а не намагатися віднести їх до певного виду продукту чи замовлення підприємства.
Характерні особливості попроцесного методу обліку витрат:
— організація синтетичного обліку з виділенням декількох рахунків основного виробництва (в розрізі окремих виробничих підрозділів);
— локалізація виробничих витрат по кожному виду готової продукції за календарний період;
— визначення обсягів незавершеного виробництва на підставі собівартості еквівалентної одиниці готової продукції;
— накопичення собівартості готової продукції при переході від процесу до процесу (від підрозділу до підрозділу).
Калькулювання за процесами передбачає визначення фактичної собівартості одиниці готової продукції шляхом ділення загальної суми виробничих витрат, понесених виробничим підрозділом за звітний період (місяць), на кількість виробів, виготовлених за цей проміжок часу.
Системи обліку та калькулювання собівартості за повними і неповними витратами
В зарубіжних країнах при класифікації систем обліку витрат підприємства за повнотою їх включення до складу собівартості готової продукції виділяють традиційну систему обліку повних витрат, покликану задовольняти потреби стратегічного управління, та систему обліку неповних (змінних, обмежених) витрат, орієнтовану на задоволення потреб оперативного управління.
Загальною рисою обох систем є визнання адміністративних витрат, витрат на збут та інших витрат як витрат звітного періоду, що передбачає їх відшкодування за рахунок прибутку підприємства. Принципова ж відмінність між системою обліку неповних витрат і системою обліку повних витрат полягає у відношенні до постійних загальновиробничих витрат.
2543'
Так, система обліку повних витрат, основана на розподілі витрат на прямі та непрямі, передбачає включення до собівартості продукції усіх виробничих витрат — як змінних, так і постійних. Відповідно, всі виробничі витрати розподіляються між виробами і включаються у собівартість незавершеного виробництва та готової продукції. Це підтверджує, що система обліку повних витрат здебільшого орієнтована на виробництво, а її принципи обліку сприяють відображенню технологічних аспектів виробничого процесу. Вони повною мірою проявилися у методах обліку і калькулювання за замовленнями та процесами.
Система обліку неповних витрат, навпаки, більше орієнтується на процес реалізації, а її принципи відповідають потребам дослідження ринку. Вона основана на класифікації витрат за ступенем впливу обсягів діяльності підприємства і передбачає включення до собівартості продукції лише змінних виробничих витрат.
Системи обліку повних і неповних витрат різняться між собою за своїми цілями та завданнями.
Для складання фінансової звітності підприємства застосовується система калькулювання повних витрат, яка передбачає включення у собівартість всіх (змінних і постійних) виробничих витрат.
Система обліку повних витрат є основою стратегічної політики у сфері виробництва, постачання та реалізації товарно-матеріальних цінностей, вона орієнтована на прийняття довгострокових управлінських рішень, на повне покриття всіх витрат і максимізацію нетто-прибутку. Ця система забезпечує трудомісткий контроль зв'язків між виробництвом і реалізацією на перспективу.
Калькулювання повних витрат передбачає включення до складу собівартості продукції всіх виробничих витрат (змінних і постійних), розподіл загальновиробничих між окремими видами продукції на основі єдиної бази (машино-годин, основної заробітної плати тощо), відшкодування за рахунок прибутку підприємства витрат на збут і адміністративних витрат.
Калькулювання неповних витрат — система калькулювання, яка передбачає включення у собівартість продукції лише змінних виробничих витрат.
Отже, принципова відмінність системи калькулювання неповних витрат від системи калькулювання повних витрат полягає у підході до постійних виробничих накладних витрат. При використанні системи калькулювання неповних витрат не тільки опера-
ційні витрати (пов'язані з управлінням, збутом тощо), а й постійні виробничі витрати розглядаються як витрати періоду і списуються за рахунок прибутку. В результаті у собівартість незавершеного виробництва і готової продукції включаються тільки змінні виробничі витрати. Ця система забезпечує оперативний контроль зв'язків між виробництвом і реалізацією, використовуючи сигнальну інформацію.
Система обліку неповних витрат є інструментом оперативного управління виробничим процесом підприємства, орієнтована на прийняття короткострокових управлінських рішень, покриття прямих витрат і оптимізацію маржинального доходу (прибутку-брутто).
Такий показник, як маржинальный дохід, широко застосовується для аналізу прибутковості і прийняття управлінських рішень. Маржинальний дохід визначається за однією з двох формул:
Маржинальний дохід = Дохід від реалізації - Змінні витрати
або
Маржинальний дохід = Постійні витрати + Прибуток
Калькулювання неповних витрат передбачає включення до складу собівартості готової продукції лише змінних виробничих витрат, розподіл змінних загальновиробничих витрат між окремими видами продукції на основі єдиної бази (машино-годин, людино-годин, основної заробітної плати тощо), визначення маржинального доходу та відшкодування за рахунок прибутку підприємства постійних загальновиробничих витрат, витрат на збут і адміністративних витрат.
Порівняння впливу систем обліку повних і неповних витрат на Звіт про прибутки та збитки, складений різними способами, показує, що:
• при однакових обсягах виробництва і реалізації продукції прибуток підприємства буде однаковим, незважаючи на те, яка система обліку застосовується;
• за умови, коли обсяг виробництва перевищує обсяг реалізації продукції, використання системи обліку повних витрат призводить до більш високого розмір прибутку, ніж застосування системи обліку неповних витрат;
• за умови, коли обсяг реалізації перевищує обсяг виробництва продукції використання системи обліку неповних витрат при-
25*
зводить до більш високого розміру прибутку, ніж використання системи обліку повних витрат.
Причиною такої різниці у розмірі прибутку є розбіжність обсягів виробництва й реалізації. При використанні системи обліку неповних витрат, прибуток підприємства залежить лише від обсягу реалізації, в той час як в системі обліку повних витрат прибуток знаходиться під впливом як обсягу реалізації, так і обсягу виробництва продукції.
Дослідження видатних зарубіжних науковців свідчить, що компанії багатьох розвинених країн світу на практиці застосовують як систему калькулювання повних, так і неповних витрат, але перевага надається калькулюванню на основі повних витрат (табл. 11.2).
Таблиця 11.2
ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ СИСТЕМ КАЛЬКУЛЮВАННЯ У РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ СВІТУ [53, С 302]
Країна | Система калькулювання | |
повних витрат, % | неповних витрат, % | |
США | ||
Канада | ||
Австралія | ||
Японія | ||
Швеція | ||
Велика Британія |
Слід зазначити, що система калькулювання неповних витрат не відповідає загальноприйнятим принципам підготовки фінансової звітності та вимогам фіскальних органів і тому рекомендується лише для внутрішнього використання в управлінському обліку.
Прихильники цієї системи стверджують, що застосування системи калькулювання неповних витрат дозволяє визначати показник маржинального доходу, який широко використовується в процесі аналізу прибутковості окремих видів готової продукції, і формувати відповідні інформаційні блоки, необхідні для прийняття оперативних управлінських рішень з питань ціноутворення та оптимізації виробничої діяльності.
Облік і контроль за центрами відповідальності
Організація обліку і контролю за центрами відповідальності є одним із головних елементів системи управлінського обліку. Вона побудована на встановленні відповідальності кожної структурної одиниці підприємства за витрати і доходи, що перебувають під її контролем. При цьому першочерговим завданням обліку стає контроль витрат.
Організація обліку за центрами відповідальності розглядається як вчення, спрямоване на наукову організацію поведінки управлінців, а його завданням визнається більшою мірою допомога в організації самоконтролю, ніж контроль з боку керівництва.
Головною метою обліку і контролю за центрами відповідальності є допомога менеджерам оцінити результати їхньої діяльності на підставі складання звітів про виконання бюджетів. Першими кроками у її створенні є виділення центрів відповідальності за територіальною або функціональною ознакою, а також встановлення персональної відповідальності керівників центрів за результати їхньої роботи.
Центром відповідальності може бути будь-який сегмент підприємства (робоче місце, бригада, цех, відділ), в межах якого встановлено персональну відповідальність менеджера за показники діяльності, які він повинен контролювати.
Успішне функціонування системи обліку і контролю за центрами відповідальності передбачає також:
— закріплення за центрами відповідальності усіх елементів витрат;
— складання бюджетів для кожного центру відповідальності та регулярне звітування про їх виконання;
— аналіз відхилень і встановлення причин їх виникнення;
— оцінку та координацію діяльності центрів відповідальності;
— розробку системи санкцій та раціональної системи стимулювання.
З урахуванням відповідних об'єктів контролю виділяють чотири типи центрів відповідальності:
— центри витрат — організаційно-структурні підрозділи підприємства або їх частини (робочі місця, бригади, ділянки цеху), керівники яких несуть відповідальність лише за витрати;
— центри доходів — організаційно-структурні підрозділи підприємства або їх частини (відділу збуту, канали збуту, геогра-
фічні зони тощо), керівники яких несуть відповідальність за доходи (виручку від реалізації);
— центри прибутків — як правило, цехи, де завершується виробничий цикл і керівники контролюють витрати і доходи сегменту;
центри інвестицій — господарські одиниці (філії, дочірні компанії або підприємство в цілому), керівники яких контролюють витрати, доходи та інвестиції у власні активи.
У межах центрів відповідальності, крім зазначених вище показників, здійснюється планування, облік та контроль інших показників діяльності окремих підрозділів: обсягів виробництва та реалізації продукції, продуктивності праці, якості продукції, чисельності працівників, кількості відпрацьованих машино-годин або людино-годин, кількості замовлень, географії замовників тощо.
Центри відповідальності, як правило, встановлюються відповідно до організаційної структури підприємства. Після встановлення центрів відповідальності першого рівня встановлюються більш укрупнені центри відповідальності 2-го, 3-го і т. д. рівнів. У центрах відповідальності 2-го та більш високих рівнів ієрархічної системи акумулюються первинні витрати даного рівня та підсумкові дані підзвітного центру відповідальності більш низького рівня.
Система обліку і контролю за центрами відповідальності є внутрішньою системою, створення якої перебуває лише у компетенції керівництва підприємства. Вона надає оперативну, своєчасну та достовірну інформацію про витрати й результати діяльності окремих сегментів та в цілому всього підприємства і, таким чином, забезпечує реалізацію більшості функцій системи управління підприємством.
Завдання для самостійної роботи
Питання для контролю знань
1. Яке призначення управлінського обліку?
2. Дайте визначення управлінського обліку.
3. У чому полягає різниця має управлінським та фінансовим обліком?
4. Чи є ідентичними поняття «виробничий облік» та «управлінський облік»?
5. Які функції виконує управлінський облік?
6. Чим обумовлена поява та розвиток управлінського обліку?
7. У чому особливості загальної, інтегрованої та переплетеної систем обліку?
8. З якою метою класифікуються витрати в управлінському обліку?
9. Класифікація витрат для оцінки запасів і визначення фінансового результату.
10. Класифікація витрат з метою прийняття рішень.
11. Класифікація витрат з метою контролю виконання.
12. Мета та об'єкти обліку і калькулювання витрат.
13. Особливості побудови обліку і калькулювання за замовленнями та процесами.
14. Особливості побудови системи обліку і калькулювання собівартості за повними та неповними витратами.
15. Особливості побудови обліку і контролю за центрами відповідальності.
Теми рефератів
1. Розвиток управлінського обліку в Україні.
2. Управлінський облік в системі рахунків.
3. Класифікація витрат в управлінському обліку.
4. Система обліку і калькулювання за замовленнями та процесами.
5. Система обліку і калькулювання собівартості за повними і неповними витратами.
6. Облік і контроль за центрами відповідальності.
Господарські ситуації
За наведеними у таблиці даними: 1) визначити обсяг реалізації продукції, необхідний для забезпечення беззбиткової діяльності фірми, побудувати графік беззбитковості; 2) розрахувати фінансовий результат, що отримає фірма за умови реалізації 1000 одиниць продукції.
Таблиця 11.3
ВИТРАТИ ФІРМИ, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИРОБНИЦТВОМ ТА РЕАЛІЗАЦІЄЮ ПРОДУКЦІЇ ($)
Стаття витрат | Варіанти | |||||||
змінні витрати на одиницю | постійні витрати за період | змінні витрати на одиницю | постійні витрати за період | змінні витрати на одиницю | постійні витрати за період | змінні витрати на одиницю | постійні витрати за період | |
Основні матеріали | ||||||||
Основна зарплата | ||||||||
Загальновиробничі витрати | 6 120 | |||||||
Загальногосподарські витрати | ||||||||
Витрати на збут | ||||||||
Усього витрат | 10 320 | |||||||
Ціна одиниці продукції |
Тести для поточного контролю знань
1. Що таке функція витрат?
а) поведінка витрат та процес їх обрахунку
б) розподіл витрат на загальні, постійні та змінні на одиницю
продукції;
в) математичний опис взаємозв'язку витрат та чинників, що
впливають на них;
г) прогнозування майбутніх витрат для різних рівнів (умов)
діяльності.
2. Що таке об'єкти витрат?
а) сегменти діяльності підприємства, що потребують вимірю
вання пов'язаних з ними витрат;
б) господарську процеси, факти, явища;
в) виробничі підрозділи підприємства, витрати на яких підля
гають розподілу;
г) калькуляційні одиниці.
3. Що таке запас міцності?
а) ймовірність того, що компанія не буде мати збитків від сво
єї діяльності;
б) міра використання постійних витрат у структурі витрат
компанії;
в) відсоток зміни прибутку при певному відсотку зміни обсягу
реалізації;
г) величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг реалі
зації перевищує критичний обсяг реалізації.
4. До функцій управлінського обліку відносяться:
а) інформаційна, комунікаційна, контрольна, прогнозна;
б) інформаційна, ревізійна, аналітична, планова;
в) управлінська, інформаційна, директивна;
г) виробнича, інформаційна, розпорядча.
5. Для прийняття управлінських рішень витрати розподіля
ються на:
а) основні та накладні;
б) прямі та непрямі;
в) виробничі та невиробничі;
г) релевантні та нерелевантні.
Назва показника | Код рядка | За звітний період | За аналогічний період попереднього року |
/. Доходи і витрати звичайних видів діяльності | |||
Виручка (нетто) від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом податку на додану вартість, акцизів та аналогічних обов'язкових платежів) | |||
У тому числі від реалізації | |||
Собівартість реалізованих товарів, продукції, робіт, послуг | |||
У тому числі реалізованих: | |||
Назва показника | Код рядка | Сума | У тому числі | ||
по поточній діяльності | по інвестиційний діяльності | по фінансовій діяльності | |||
1 | 2 | 3 | 4 | 6 | |
1. Залишок грошових коштів на початок року | X | X | X | ||
2. Надійшло грошових коштів, всього, у тому числі: | |||||
виручка від реалізації товарів, продукції, робіт та послуг | X | X | |||
виручка від реалізації основних засобів та іншого майна | |||||
аванси, отримані від покупців (замовників) | |||||
бюджетні асигнування та інше цільове фінансування | X | X | |||
безоплатно | |||||
кредити отримані | |||||
позики отримані | |||||
дивіденди, відсотки за фінансовими вкладеннями | X | ||||
інші надходження | 11О | ||||
3. Спрямовано грошових коштів, всього, у тому числі: |
Назва показника | Код рядка | Сума | У тому числі | ||
по поточній діяльності | по інвестиційний діяльності | по фінансовій діяльності | |||
/ | 2 | 3 | 4 | 6 | |
на оплату придбаних товарів, робіт, послуг | |||||
на оплату праці | X | X | X | ||
відрахування у державні позабюджетні фонди | X | X | X | ||
на видачу підзвітних сум | |||||
на видачу авансів | |||||
на оплату дольової участі у будівництві | |||||
на оплату машин, устаткування і транспортних засобів | |||||
на фінансові вкладення | X | X | |||
на виплату дивідендів, відсотків по цінних паперах | X | ||||
на розрахунки з бюджетом | х | ||||
на оплату відсотків і основної суми по отриманих кредитах, позиках | |||||
інші виплати, перерахування і т.п. | |||||
4. Залишок грошових коштів на кінець звітного періоду | X | X | X |
Назва показника | Код рядка | Сума |
2 | 3 | |
Довідково | ||
Із рядка 020 надійшло готівкою (крім даних рядка 100), всього | ||
у тому числі за розрахунками: | ||
з юридичними особами | ||
з фізичними особами | ||
з них з використанням: | ||
контрольно-касових апаратів | ||
бланків суворої звітності | ||
Готівка: | ||
надійшло з банка в касу організації | ||
здано в банк з каси організації |
Керівник
підпис прізвище, ініціали
Головний бухгалтер _
підпис прізвище, ініціали
Назва показника | Код рядка | Залишок на початок звітного року | Надійшло у звітному році | Використано у звітному році | Залишок на кінець звітного року |
2 | 3 | 4 | 6 | ||
І. Капітал | |||||
Статутний капітал | |||||
Додатковий капітал | |||||
Резервний фонд | |||||
Нерозподілений прибуток минулих років — всього | |||||
у тому числі: | |||||
Фонд соціальної сфери | |||||
Цільові фінансування і надходження — всього | |||||
у тому числі з бюджету: | |||||
Назва показника | Код рядка | Залишок на початок звітного року | Надійшло у звітному році | Використано у звітному році | Залишок на кінець звітного року |
/ | 2 | і | 4 | 6 | |
Разом за розділом І | |||||
II.Резерви майбутніх витрат — всього | |||||
у тому числі: | |||||
Разом за розділом II | |||||
III. Оціночні резерви — всього | |||||
у тому числі: | |||||
Разом за розділом III | |||||
IV. Зміни капіталу* | |||||
Сума капіталу на початок звітного періоду | |||||
Збільшення капіталу — всього | ПО | ||||
у тому числі: | |||||
за рахунок додаткового випуску акцій | |||||
за рахунок переоцінки активів | |||||
за рахунок приросту майна | |||||
за рахунок реорганізації юридичної особи | |||||
за рахунок доходів, які згідно з правилами бухгалтерського обліку і звітності відносяться безпосередньо на збільшення капіталу | |||||
Зменшення капіталу — всього |
*Заповнюють і подають у складі бухгалтерської звітності тільки господарські товариства
Назва показника | Код рядка | Залишок на початок звітного року | Надійшло у звітному році | Використано у звітному році | Залишок на кінець звітного року |
І | 2 | 3 | 4 | 6 | |
у тому числі: | |||||
за рахунок зменшення номіналу акцій | |||||
за рахунок зменшення кількості акцій | |||||
за рахунок реорганізації юридичної особи | |||||
за рахунок витрат, які згідно з правилами бухгалтерського обліку і звітності відносяться безпосередньо на зменшення капіталу | |||||
Сума капіталу на кінець звітного періоду |