С И Н Т А К С И С
| Синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням в одне ціле низки речень і характеризується відносною завершеністю теми, єдністю думки й тісною структурною пов’язаністю усіх компонентів
|
|
Основна, граматично оформлена за законами певної мови, інтонаційно завершена комунікативно-мовна одиниця, що є засобом вираження думок, емоцій, почуттів та ставлення до висловлюваної думки
|
|
Синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку
|
| Мінімальна синтаксична одиниця, яка бере участь у формуванні словосполучення і речення. Морфологічні видозміни змінюваного слова обумовлені функціями в синтаксичних побудовах: словоформа виконує роль члена речення (іменник у Н.в. – підмет, у непрямих відмінках – додаток, обставина, неузгоджене означення тощо). Незмінювані слова та словоформи змінюваних слів поєднуються в словосполученнях і реченнях синтаксичними зв’язками, що виражають відповідні синтаксичні відношення між компонентами синтаксичних конструкцій.
Кількість словоформ і слів у реченні не завжди збігається, оскільки службові слова об’єднуються із самостійними для виконання певної синтаксичної ролі. Крім того, у функції одного члена речення може виступати ціле словосполучення: І допоки життя горітиме в нас, доти звучатиме «Ой зійди, зійди, ясен місяцю…» (М.Сингаївський)
|
| Синтаксис складного синтаксичного цілого
|
| Синтаксис словосполучення
|
| Синтаксис (від грецькогоsyntaxis – складання, впорядкування) –це розділ граматики, у якому вивчають особливості будови, семантики й функціонування синтаксичних одиниць
|
2015-06-26
245
