2015-07-04
2492
Громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
На громадянина також поширюються обмеження свободи інформаційної діяльності, що випливають з цього Закону.
Статею 30 Закону України «Про державну таємницю» передбачено компенсацію громадянам у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці
У разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
|
|
|
Розголошення державної таємниці є не тільки порушенням дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, але і є злочином, передбаченим КК України.
Чинне законодавство і нормативні акти МВС України за порушення режиму таємності передбачає можливість притягнення співробітників органів внутрішніх справ до відповідальності: кримінальної, дисциплінарної й адміністративної.
Відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю регламентована ст. 39 Закону України «Про державну таємницю»
Посадові особи та громадяни, винні у:
розголошенні державної таємниці;
втраті документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;
недодержанні встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;
засекречуванні інформації, зазначеної у частинах третій і четвертій статті 8 Закону України «Про державну таємницю»;
навмисному невіднесенні до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної безпеки України, а також необгрунтованому заниженні ступеня секретності або необгрунтованому розсекречуванні секретної інформації;
безпідставному засекречуванні інформації;
наданні грифа секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненаданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, що
становить державну таємницю, а також безпідставному скасуванні чи зниженні грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації;
|
|
|
порушенні встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;
порушенні встановленого законодавством режиму секретності та невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці;
невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці;
провадженні діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без одержання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщенні державних замовлень на виконання робіт, доведенні мобілізаційних завдань, пов'язаних з державною таємницею, в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
недодержанні вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих
іноземців та осіб без громадянства і проведення роботи з ними;
невиконанні норм і вимог технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення цілісності цієї інформації або просочення її технічними каналами, -
несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Стаття 328 КК України встановлює кримінальну відповідальність за розголошення державної таємниці, яке виражається в незаконному обнародуванні відомостей, що становлять державну таємницю. Суб’єктом даного злочину може бути посадова особа, якому ці відомості стали відомі по службі чи роботі. Форми розголошення можуть бути різноманітні: під час розмови при сторонніх особах (у громадському транспорті, громадських місцях, на вулиці), повідомлення відомостей, що становлять державну таємницю родичам, знайомим, у листах, відкритих доповідях, у пресі. Також розголошення може мати місце у формі показу чи передачі для ознайомлення стороннім особам носіїв інформації, що становлять державну таємницю, а також ознайомлення чи фотографування ними таких носіїв інформації внаслідок недбалого їх збереження особою, якій вони довірені по службі чи роботі. Таке розголошення може бути скоєне навмисно чи необережно.
Стаття 329 КК України встановлює кримінальну відповідальність за втрату документів, що містять державну таємницю, що виражається у виході їх назавжди чи тимчасово з володіння особи, якому вони були довірені, тобто втрата цією особою можливості розпоряджатися документами чи предметами, відомості про які становлять державну таємницю.
Втрата таких документів і предметів передбачає наявність трьох взаємозалежних ознак: порушення (шляхом дії чи бездіяльності) правил їх використання або збереження; вихід їх з володіння особи, якому вони були довірені; ознайомлення з ними сторонніх осіб.
Стаття 330 КК України передбачає кримінальну відповідальність за передачу або збирання з метою передачі іноземним підприємствам, установам, організаціям чи їх представникам економічних, науково-технічних або Інших відомостей, що представляють конфіденційну інформацію, що м є власністю держави, особою, якій ці відомостей були довірені чи стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
За перераховані злочини кримінальним законодавством передбачені покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення права, обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Ціль даної лекції - вивчити процедуру оформлення права громадянина на доступ до секретну інформацію, вивчити обов'язки й обмеження робітників ОВС, допущених до роботи з державною таємницею для того, щоб достойно виконувати свої службові обов'язки і не піддавати себе ризику стати суб'єктом приведених статей УК України.
|
|
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ І ПЛАНИ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Навчальні заняття з дисципліни «Державна таємниця» проводяться з групою студентів. Серед основних методів, що використовуються для навчання можна зазначити словесні методи – інформацію для засвоєння студенти отримують вербальними засобами (викладання теоретичного матеріалу: проведення бесід, розповідей, пояснень). Також широко використовуються наочні методи – інформацію для засвоєння студенти одержують на основі сенсорно-перцептивної діяльності (демонстрування, ілюстрації, показ об’єкта, моделі). Слід зазначити також, що при проведенні занять з тактико-спеціальної підготовки використовуються сучасні наочні методи та розробки, викладачами створено та впроваджено мультимедійні лекції з основних тем навчального курсу, демонструються навчальні відеофільми тощо. Враховуючі практичну спрямованість навчальної дисципліни «Державна таємниця» особливе місце при її викладанні займають практичні методи. Суть їх у тому, що шляхом виконання практичних дій студент отримує деяку інформацію, яку аналізує, робить висновок і приходить до тих знань, які необхідно засвоїти. Особливість методу в тому, що діяльність з одержання знань накладається в часі на діяльність з їх застосування, що дає винятково важливий педагогічний ефект. Цінність практичного методу посідає у отриманні студентами не тільки знань у відповідній сфері, а й, перш за все, формування необхідних умінь та практичних навичок.
ТЕМА 1
