double arrow

Предмет теорії держави і права


Наука — одна з найважливіших сфер людської діяльності, спрямована на пізнання навколишнього світу і виявлення основних закономірностей його розвитку. Кожна наука вивчає певну сферу, яка складає її об’єкт. Об’єкт науки виражає реальність досліджуваних явищ у цілому, а предмет науки виражає межі, в яких вивчається той чи інший об’єкт.

Юридична наука складається з багатьох напрямів наукового дослідження, має свій специфічний об’єкт, який притаманний усім юридичним наукам, в тому числі теорії держави і права. Він виокремлює всю юридичну науку серед інших — як суспільних, так і технічних. Цим об’єктом є вся сфера державно-правового життя суспільства.

У системі юридичних наук особливе місце належить теорії держави і права. Об’єкт пізнання теорії держави і права збігається з об’єктом юридичної науки в цілому, але від інших юридичних наук теорія держави і права відрізняється своїм предметом, тобто сферою, в межах якої ця наука вивчає всю державно-правову надбудову суспільства.

Держава і право вивчаються також такими гуманітарними науками, як філософія, політологія, соціологія, соціальна психологія тощо. Але тільки теорія держави і права вивчає ці явища як окремий, самостійний предмет, відокремлює державу і право від інших соціальних явищ та досліджує їх внутрішні закономірності, вплив державно-правових явищ на всі сфери суспільного буття і як відбувається зворотний вплив. Але водночас держава і право не можуть не розглядатися в тісному зв’язку з економікою, політикою, мораллю, культурою тощо.

Теорія держави і права — це система узагальнених знань про основні, загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права, їх сутність та соціальне призначення.

Метою теорії держави і права як науки є одержання, оновлення та поглиблення узагальнених, достовірних знань про державу і право, а також виявлення глибинних зв’язків між державно-правовими та іншими суспільними явищами. Отже, предметом теорії держави і права є складна і багатоаспектна державно-правова дійсність, загальні та специфічні об’єктивні закономірності її розвитку.

Теорія держави і права виступає провідною правознавчою наукою, що визначає теоретичні основи інших юридичних наук. Щодо них теорія держави і права виступає як узагальнююча, синтезуюча наука, що має основоположне значення.

Предмет теорії держави і права є єдиним, адже держава і право невід’ємні, взаємопов’язані соціальні інститути. Теорія держави і права розглядає державу в її правовому оформленні та право в його державному забезпеченні, гарантуванні.

Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.

Як і будь-яка інша наука, теорія держави і права має свій предмет і метод. Предмет науки (або навчальної дисципліни) - це коло питань, які вона вивчає (відповідає на питання «що?»). Метод науки (або навчальної дисципліни) — це засіб або сукупність засобів, за допомогою яких вивчається предмет (відповідає на питання «як?»)[1, c. 23-24].

Предмет теорії держави і права — об'єктивні властивості держави і права, основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ.

Основні ознаки теорії держави і права:

1. Вивчає державу і право (або: державну і правову системи) у теоретико-узагальненому вигляді. Свідченням тому є категорії - загальні поняття: сутність держави, форма держави, тип держави, функція держави, сутність права, форма права, система права, правовідносини, механізм правового регулювання тощо.

2. Осягає не усе, а основні та загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування держави і права, їх можна назвати фундаментальними закономірностями, тому що вони однаково властиві різноманітним державам і їх правовим системам. Наприклад, «людина — право — держава» є закономірний системоутворюючий зв'язок, без якого неможливе законодавче закріплення і державне забезпечення прав і свобод людини. Такі основні і загальні закономірності характерні для виникнення держави і права, їх сутності, ознак, функціонування апарату держави, режиму законності та правопорядку та ін. Пізнання закономірностей — це пізнання законів взаємозв'язку явищ.

3. Ґрунтується на єдності та діалектичному взаємозв'язку держави і права. Держава і право — різні соціальні явища, що органічно пов'язані між собою, обумовлюють одне одного, знаходяться у відносинах нерозривної єдності та взаємного проникнення.

Уся побудова держави та її діяльність регламентуються правовими нормами, а правові норми видаються і забезпечуються державою. Держава немислима без права як засобу вирішення державних завдань і виконання своїх фундаментальних функцій. У нормах права держава здобуває своє юридичне оформлення, її діяльність здійснюється тільки на підґрунті правових норм. У цьому відношенні велика роль конституцій, що закріплюють структуру держави, систему її органів, їх завдання, компетенцію, форми діяльності.

Природне право, ідеї свободи і справедливості обумовлюються не державою і не нею даруються. Проте норми позитивного (законодавчого) права, що визначають реальне становище людини, містять різні нормативні розпорядження, що формулюються правотворчими органами держави. Правозастосовними органами вони виконуються, а правоохоронними органами охороняються від порушень. Не можна пізнати право і державу, досліджуючи їх ізольовано або протиставляючи одне одній[4, c. 25-27].

При науковому вивченні та викладі курсу теорії держави і права цілком прийнятним є відносний поділ теорії держави і теорії права для розуміння специфіки кожної із них.

Таким чином, теорія держави і права є:

— суспільною наукою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава і право;

— юридичною наукою, тому що вивчає лише державну і правову сторони громадського життя;

— загальнотеоретичною наукою, оскільки виявляє і пояснює загальні та основні закономірності розвитку держави і права.

Предмет науки теорії держави і права є історичним. Він змінюється в міру залучення до сфери пізнання нових властивостей і явищ правової і державної дійсності, а також вилучення всього того, що виявляється ілюзією, помилкою, оманою.

У найзагальнішому вигляді можна сказати, що предметом теорії держави і права є держава і право, оскільки саме ці явища вивчаються даною наукою. Разом з тим потрібно мати на увазі, що держава і право вивчаються не тільки теорією держави і права, але і багатьма іншими науками, причому як юридичними, так і неюридичними (наприклад, соціологією, політологією, історією). Тому держава і право правильніше вважати не предметом теорії держави і права, а об’єктом дослідження різних наук, кожна з яких має в цьому об’єкті свій предмет.

Предмет теорії держави і права складають перш за все найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Причому це найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права не якийсь одній, окремо взятої країни, а держави і права взагалі. Досліджуючи їх, наука теорія держави і права з’ясовує, що таке держава і право, коли і через які причини вони виникають, як вони розвиваються і які закономірності їх розвитку, як вони функціонують і яку роль грають в суспільному житті.

Найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права - основний, але не єдиний круг питань в предметі теорії держави і права. Разом з ними теорія держави і права вивчає і деякі інші. Це питання, що стосуються загальних зв’язків держави і права з іншими суспільними явищами (економікою, політикою, культурою, мораллю і т.д.) і особою (людьми), а також питання, що відносяться до характеристики різних державно-правових явищ, що виникають унаслідок функціонування держави і права (правотворчості, правовідносин, законності, правопорядку і ін.).

Узагальнюючи, можна сказати, що предметом науки теорії держави і права є найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави, має рацію і інших державно-правових явищ, а також загальні зв’язки держави і права з різними суспільними явищами і особою[12, c. 34-36].


Сейчас читают про: