Що зумовило виникнення українського дисидентського руху і за що боролись українські дисиденти?

Руху дисидентів в Україні сприяла політика десталінізації. Дисидентський рух – один з видів українського національно-визвольного руху. Спочатку дисидентами стали представники інтелігенції, «шестидесятники» - молоде покоління письменників. Потім кількість дисидентів зросла, були створені і численні дисидентські організації. Дисидентський рух був загальноукраїнським явищем, він виник у всіх регіонах України. Він охопив практично всі соціальні версти суспільства, був масовим, організованим.

Цілі українського дисидентського руху:

- домогтися конституційними методами виходу України зі складу СРСР, створення незалежної української держави;

- за допомогою мирних форм боротьби сприяли процесу осмислення радянським суспільством трагедії тоталітаризму в СРСР, шляхів демократизації системи;

- усіляко сприяти формуванню демократичного мислення, політичної культури в населення.

Дисиденти критикували радянську систему, партійні методи керівництва країною; вимагали припинити політику русифікації; забезпечити умови для збереження і розвитку української культури; пропагували ідею незалежності України; створювали клуби творчої молоді; організовували конференції, мітинги, видання книг.

Діяльність дисидентів була кваліфікована державними органами влади як незаконна. Проти активних членів дисидентських організацій і їхніх лідерів були проведені в 1961-1965 рр. судові процеси. Багато відомих дисидентів біли засуджені до позбавлення волі на довічний термін. У цих умовах національно-визвольний рух не міг домогтися реалізації своїх цілей.