1) Встановлюємо масу кування орієнтовно, збільшуючи масу заготівлі на 40%:
;
2) Точність виготовлення приймаємо Т3 згідно з табл. 13.1 [5];
3) Ступінь складності кування визначаємо залежно від відношення її об’єму Vпок до обсягу Vф фігури – циліндра, описаного навколо її:
;
;
, що відповідає З3.
Група стали – М2 (зміст легуючих елементів більше 5%).
4) По мал. 5.21 [5] установлюємо вихідний індекс 11.
Основні припуски на механічну обробку знаходимо залежно від вихідного індексу, лінійних розмірів і шорсткості поверхні деталі по табл. 5.8 [5], допуски й допускають відхилення, що, розмірів – по табл. 5.9 [5].
Таблиця2.1