Іменем України

15 травня 2012 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Колесника П.І.та суддів Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Потильчака О.І., Шицького І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27 жовтня 2011 року у справі № 11/446 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про стягнення 2 992 500 грн основного боргу, 50 421, 57 грн 3 % річних, 218 452, 50 грн інфляційних втрат, 1680, 69 грн пені та 117 650, 34 грн штрафу,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» (далі – ТОВ «Компанія «Тітал») звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі – МНС) про стягнення 2 992 500 грн основного боргу, 50 421, 57 грн 3 % річних, 218 452, 50 грн інфляційних втрат, 1680, 69 грн. пені та 117 650, 34 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що, порушуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем договору № 21-6/48 на поставку продукції спеціального призначення – пожежно-рятувальних автомобілів АРА-м (2705)-510, на шасі ГАЗ-2705 від 17 грудня 2009 року (далі-Договір), відповідач не виконав свої зобов’язання з оплати за поставлений товар.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на п. 2.2 Договору, статтю 51 Бюджетного кодексу України та відсутність бюджетного фінансування на погашення зазначеної заборгованості. Нарахування і стягнення позивачем штрафних санкцій не передбачено договором і не відповідає вимогам закону.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15 листопада 2010 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 27 жовтня 2011 року, позов задоволено частково. … Судові рішення обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором № 21-6/48 у частині оплати поставленої продукції.

…

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, дослідивши доводи заявника, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Майново-господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК).

Згідно з вимогами частини п’ятої статті 51 Бюджетного кодексу України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.

Договір укладено під бюджетну програму видатків на придбання спеціальної аварійно-рятувальної пожежної техніки та обладнання, в тому числі авіаційної техніки, передбачену у додатку № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Пунктом 2.2 Договору сторони встановили, що розрахунок за продукцію спеціального призначення здійснюється при наявності коштів на реєстраційному рахунку Замовника протягом 10 банківських днів з моменту поставки частини продукції за поставлену частину або з моменту поставки продукції у повному обсязі на підставі акта приймання-передавання, накладної та рахунка-фактури постачальника.

Частиною першою статті 530 ЦК передбачено, що якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до акта № 196/1540/0-П та видаткової накладної № РН-044 від 28 грудня 2009 року ТОВ «Компанія «Тітал» зобов’язання за договором виконала, пожежно-рятувальні автомобілі передала МНС, яке розрахунки за поставлену техніку не здійснило.

У зв’язку із закінченням 31 грудня 2009 року бюджетного року на вимогу статей 22 і 35 БК МНС, як головний розпорядник бюджетних коштів, зобов’язане було розробити бюджетні запити до Міністерства фінансів України щодо включення до видатків Державного бюджету України на 2010 рік заборгованості МНС за програмою Державного бюджету України за 2009 рік з кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3201540.

Матеріали справи таких доказів не містять і в Законі України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року зазначені видатки не передбачено.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Касаційний суд обґрунтовано відхилив заперечення МНС щодо неоплати продукції за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.

За таких обставин відсутні підстави для скасування законної постанови Вищого господарського суду України від 27 жовтня 2011 року у справі № 11/446 та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, тому в задоволенні заяви Генерального прокурора України слід відмовити.

Керуючись статтями 111²³, 111²⁴, 111²⁶ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України:

п о с т а н о в и л а:

відмовити у задоволенні заяви Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27 жовтня 2011 року у справі № 11/446.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111¹⁶ Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з мотивувальної частини судового рішення вкажіть: 1) яке значення має констатація факту та реєстрація бюджетного зобов’язання? 2) який порядок здійснення видатків на погашення бюджетного зобов’язання? 3) які наслідки має непогашення бюджетного зобов’язання за рахунок коштів бюжету у зв’язку із припиненням виконання бюджету відповідного року та які дії повинно було вчинити Міністерство?

Законодавство:

1. Конституція України від 26.06.1996 р. (зі змінами внесеними Законом України від 21.02.2014 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2009 від 13.01.2009 р. щодо офіційного тлумачення положень абзацу тринадцятого пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», частини другої статті 52, частини третьої статті 53, частини другої статті 54 Бюджетного кодексу України в аспекті положень частини першої статті 93, частини другої статті 96, пункту 6 статті 116 Конституції України (справа про право законодавчої ініціативи щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України) // Офіційний вісник України – 2009. - № 7. – ст. 67.

3. Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 р. // Голос України. – 2014, 19 квітня. - № 78.

4. Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2014. - № 9. – Ст. 437.

5. Закон України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» від 24.05.2012 р. // Голос України. – 2012, 16 червня. - № 110.

6. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. // Відомості Верховної Ради України – 2010. – № 51-52. – Ст. 572.

7. Регламент Верховної Ради України, затверджений Законом України від 10.02.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010.- № 14 (№№ 14-15, 16-17).- Ст. 133.

8. Закон України «Про державні цільові програми» від 18.03.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 25. – Ст. 352.

9. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999.- №20-21.- Ст.190.

10. Закон України «Про мiсцеве самоврядування в Українi» вiд 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997.- №24.- Ст.170.

11. Порядок передачі бюджетних призначень та перерозподілу бюджетних видатків, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 р. № 18 // Офіційний вісник України. – 2011. - № 2. – Ст. 63.

12. Порядок покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, затверджений постаново Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1204 // Офіційний вісник України. – 2010. - № 100. – Ст. 68.

13. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка шляхом придбання облігацій внутрішньої державної позики і розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитних рахунках» від 19.12.2010 р. № 65 // Офіційний вісник України. – 2011. - № 8. – Ст. 35.

14. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 09.10.2006 р. № 1404 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 41. – ст. 94.

15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.2002 р. № 228 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 9. – Ст. 101.

16. Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України та Національного банку України «Про впровадження казначейської системи виконання державного бюджету» вiд 14.01.1997 р. № 13 // Офіційний вісник України. – 1997. - № 5. – Ст. 69.

17. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення структури розпорядників коштів» від 31.05.2006 р. № 296-р // Офіційний вісник України. – 2006. - № 22. – Ст. 144.

18. Порядок казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 р. № 43 // Офіційний вісник України. – 2013. - № 22. – Ст. 144.

19. Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 р. № 1407 // Офіційний вісник України. – 2013. - № 8. – Ст. 307.

20. Наказ Міністерства фінансів України від 02.03.2012 р. № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» // Офіційний вісник України. – 2012. - № 24. – Ст. 925.

21. Наказ Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію» від 14.01.2011 р. № 11 //

22. Загальні вимоги до визначення результативних показників бюджетної програми, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.12.2010 р. № 1536 // Офіційний вісник України. – 2010. - № 101. – Ст. 3643.

23. Положення про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України у редакції наказу від 30.11.2010 р. № 449 // Офіційний вісник України. – 2010. - № 9. – Ст. 106.

24. Наказ Міністерства фінансів України «Про паспорти бюджетних програм» від 29.12.2002 р. № 1098 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 5. – Ст. 119.

25. Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 04.11.2002 р. № 205 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 48. – Ст. 177.

26. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету» від 28.01.2002 р. № 57 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 6. – Ст. 257.

27. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі» від 14.12.2001 р. № 574 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 2. – Ст. 267.

Література:

1. Бандурка О.М. Бюджетне право України: підручник / О.М. Бандурка, О.П. Гетьманець. – Х.: НУВС, 2003. – 152 с

2. Бюджетний кодекс України. Науково-практичний коментар: станом на 1 березня 2011 р. / за ред. Л.К. Воронової, М.П. Кучерявенка. – Х., 2011. – 608 с.

3. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.

4. Ільницький О.В. Окремі проблеми здійснення державних закупівель за законодавством України у системі методів використання публічних фондів грошових коштів / О.В. Ільницький // Фінансове право у ХХІ сторіччі: здобутки та перспективи: збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції, 4-7 жовтня 2011 року. Ч. ІІ. / НДІ фінансового права. – К.: Алерта, 2011. – С. 107-111.

5. Казначейська система виконання бюджету: Підручник / Булгакова С.О., Базанова Н.В., Чечуріна О.О., Шаповал Т.А.- К.: Київ. держ. торг.-ек. ун-т, 2000.- 250 с.

6. Кондратюк С.Я., Борисенко В.М. Становлення і розвиток казначейської системи в Україні // Фінанси України.- 2003.- №7.- С. 17-26.

7. Короленко А.В. Бюджетний процес та бюджетний календар // Фінанси України.- 2002.- №5.- С. 74-77.

8. Латковська Т. Бюджетне законодавство: сучасний стан та перспективи розвитку // Право України. – 2013. - № 1-2. – С. 57-64.

9. Левицька С.О. Впровадження програмно-цільового методу планування бюджетів // Фінанси України.- 2004.- № 6.

10. Павлюк К.В. Казначейське виконання місцевих бюджетів // Фінанси України.- 2004.- № 5.

11. Правове регулювання місцевих фінансів в Україні / [Солдатенко О.В., Антипов В.І., Музика-Стефанчук О.А. та ін.]; за заг. ред. О.В. Солдатенко. – К.: Алерта, 2011. – 244 с.

12. Нагребельний В.П. Фінансове право України. Загальна частина: Навчальний посібник / В.П. Нагребельний, В.Д. Чернадчук, В.В. Сухонос / За заг. ред. члена-кор. АПрН України В.П. Нагребельного. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 320 с.

13. Орлюк О.П. Фінансове право: Академічний курс: підручник / О.П. Орлюк. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 808 с.

14. Стоян В.І. Казначейська система виконання бюджетів // Фінанси України.- 2002.- №9.- С. 56-64.

15. Теліпко В.Е., Овчаренко А.С., Панасюк С.А. Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України / За заг. ред. Азарова М.Я. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – С. 19.

16. Фінансове право України: Навч. посібник [для студ. вищ. навч:. закл.] / Л. К. Воронова, М. П. Кучерявенко, Н. Ю. Пришва та ін. – К.: Правова єдність, 2009. - 395 с.

17. Федчук С.І. Правове регулювання програмно-цільового методу у бюджетному процесі: досягнення та перспективи / С.І. Федчук // Фінансове право. – 2012. – № 1 (19). – С. 31-34.

18. Чернадчук В.Д. Щодо визначення поняття „бюджетний процес” // Підприємництво, господарство і право.- 2003.- №9.- С. 93-95.

19. Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Підручник.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 590 с.

20. Якимчук Н.Я. Розпорядники бюджетних коштів: система та правовий статус: монорафія. – Чернівці, 2009. – 647 с.