Гігієнічне значення вологостi повiтря абсолютна вiдносна та максимальна вологiсть

Вологість повітря – це вміст в ньому водяних парів, яким притаманна пружність, що вимірюється висотою ртутного стовпчика в міліметрах. Кожній температурі повітря відповідає певна міра насичення його водяними парами. Чим вища температура повітря, тим більша міра насичення його водяними парами і навпаки.

Перебільшення міри насичення повітря спричинює виділення вологи у вигляді туману, роси, інею та ін. Вологість повітря характеризується такими поняттями, як абсолютна, максимальна, відносна вологість, дефіцит насичення.

Абсолютна вологість – це кількість водяних парів, що знаходяться в даний час в 1 м3 повітря.

Максимальна вологість – це кількість водяних парів при повному насиченні повітря вологою за даної температури.

Відносна вологість – це відношення абсолютної вологості до максимальної, яка виражається в процентах, іншими словами, процент насичення повітря водяними парами під час спостереження.

Дефіцит насичення – арифметична різниця між максимальною вологістю повітря при температурі 37˚C (температура тіла) і абсолютній вологості під час спостереження.

Найбільше гігієнічне значення мають відносна вологість та дефіцит насичення. Вони дають уяву про міру насичення повітря водяними парами і вказують на його спроможність прийняти додаткову кількість водяних парів при випаровуванні з поверхні шкіри. Наприклад, чим нижча відносна вологість повітря та дефіцит насичення, тим менше повітря насичене водяними парами. Чим менша вологість повітря, тим швидше відбувається випаровування поту з поверхні тіла, а отже, посилюється тепловіддача (випаровування 1 г поту забирає 0,6 ккал), що дуже важливо для підтримання гомеостазу під час виконання фізичних вправ.

Висока вологість повітря утруднює тепловіддачу, оскільки нагріте вологе повітря погано проводить тепло. У таких умовах загальне самопочуття різко погіршується, знижується працездатність, особливо в умовах м’язової діяльності, яка прискорює перегрівання. У сухому повітрі, не дивлячись на високу температуру, перегрівання організму не відбувається внаслідок випаровування.

Підвищена вологість повітря за низької зовнішньої температури сприяє охолодженню організму, оскільки при цьому посилюється тепловіддача. Це пов’язано з наступними причинами: 1) підвищується теплопровідність повітря; 2) підвищується теплопровідність тканин.

19.Гігієнічне значення швидкості руху повітря її вплив на теплообмін.

По-різному впливає швидкість руху повітря на нервово-психіч­ний стан людини, наприклад, швидкість 1-2 м/с у спекотний день влітку приємно підбадьорює одягнену людину, а понад 5-7 м/с -уже подразнює. Значне підвищення швидкості руху повітря, що може сягати 20 м/с і більше, буде заважати дихати та виконувати роботу. Крім того, ураганний вітер руйнує будівлі, опори електро­передач, ламає дерева, на водоймах створює великі хвилі, що зав­дає значної шкоди суспільству і може бути причиною травматизму й смерті людей. Рух повітря всередині приміщень (клас, лікарняна палата тощо) сприяє покращенню вентиляції і відіграє позитивну роль. Але при досягненні ним швидкості понад 0,3-0,5 м/с утво­рюється протяг, що викликає неприємні відчуття і може стати при­чиною простудного захворювання у незагартованих або ослабле­них людей.

Напрямок руху повітря та його силу треба враховувати при плануванні й забудові населених пунктів. Для цього попередньо проводять дослідження зміни напрямків вітру за рік (декілька років). На підставі отриманих даних графічно зображується повторюваність вітрів різного напрямку, що дули за цей термін часу, які назива­ють розою вітрів

З графіка видно, що пануючим є південно-східний вітер. Відпо­відно в протилежній від напрямку пануючих вітрів стороні треба будувати ті об'єкти, що можуть своїми викидами забруднювати повітряний басейн населеного пункту (наприклад, теплоелектро­станцію, асфальтобетонний завод тощо. Графік рози вітрів будуєть­ся за румбами, із яких вісім є основними (Пн, ПнС, С, ПдС, Пд, ПдЗ, 3, ПнЗ), решта-додаткові.

Крім вищевказаних метеорологічних чинників (температура, вологість, швидкість руху повітря), на теплообмін організму в ком­плексі з ними впливає радіаційна температура, яка випромінюєть­ся з поверхні предметів, що оточують людину, або утворюється за рахунок інтенсивного сонячного чи інших джерел інфрачервоного випромінювання.

Нормальні умови для життя і праці людини створюються при збереженні теплової рівноваги, тобто, коли встановлюється баланс між теплопродукцією організму та віддачею тепла в навколишнє середовище без перенапруження внутрішніх терморегуляторних механізмів.

20.Гігієнічні вимоги до мікроклімату в зуботехнічній лабораторії.

На постійних робочих місцях, де лікарі і зубні техніки перебувають понад 50 % робочого часу чи більше двох годин безперервно (стоматологічні кабінети, основні приміщення зуботехнічної лабораторії"), температура повітря повинна бути в холодний період року 18-23 ^оС, відносна вологгість – 40-60 %, швикість руху повітря не вище 0,2 м/сек; в теплий період - 21-25 ^оС. На місцях тимчасового перебування працюючих (спеціальні приміщення зуботехнічної лабораторії) параметри мікроклімату можуть бути - температура повітря повинна бути в холодний період року 17-25 ^оС, відносна вологгість – не більше 75 %, швикість руху повітря не вище 0,2-0,3 м/сек; в теплий період температура не більше 28 ^оС, вологість не більше 65 %, швикість руху повітря - 0,2-0,5 м/сек.

В будівлях стоматологічних поліклінік слід передбачати системи центрального опалення з температурою води + 95 °С. Нагрівальними приладами, як правило, повинні бути під вікнами радіатори з гладкою поверхнею, що допускає легку очистку. В стоматологічних поліклініках, в стоматологічних відділеннях, кабінетах і приміщеннях зуботехнічних лабораторій слід передбачати загально-обмінну припливно-витяжну вентиляцію з кратністю повітрообміну 3 рази за годину по витяжці і 2 рази - по притоку. В приміщенні "чистої" операційної повинна бути тільки загальнообмінна припливна вентиляція.

Незалежно від наявності загальнообмінної припливно-витяжної вентиляції повинні бути:

- фрамуги чи кватирки, що легко відкриваються - у всіх приміщеннях;

- витяжні шафи з механічним спонуканням - в терапевтичних і ортопедич­них кабінетах, в стерилізаційних і паяльних;

- місцеві відсмоктувачі пилу - на робочих місцях зубних техніків в основних приміщеннях і біля кожної полірувальної машини в полірувальних;

- витяжні зонти - в ливарні над піччю центробіжного лиття, над газовою плитою в паяльній, над нагрівальними приладами і робочим столом в полімеризаційній.

Устаткування, що призначено для видалення забрудненого пилом, парами ртуті та інших металів повітря, повинно бути обладнано відповідними фільтрами для запобігання забруднення атмосферного повітря. Кондиціонування повітря повинно передбачатися в основних приміщеннях зуботехнічної лабораторії, кабінетах ортопедичної стоматології і операційних.

21.Методика інструментального дослідження температури, вологості, швидкості руху повітря. Прилади для визначення параметрів мікроклімату.

Вимірювання температури повітря в робочій зоні, як правило,

здійснюється на висоті 1,3–1,5м від поверхні робочогомайданчика, а при значних змінах температур повітря по висоті додатковона рівні ніг (0,2–0,3м).При вимірюваннях температури необ-хідно виключити вплив на прилад інфрачервонихпроменів.Відлік показіврідинних термометрів проводиться через 10 хвилин після їх встанов-лення.

Методи вимірювання вологості

Найбільш відомими є такіметодивимірювання вологості:1)абсолютний (ваговий);2)психрометричний;

При цьому методі відносна вологість повітря визначається на основіпоказівдвох однакових термометрів, резервуар одного із яких обгорненийзмоченим клаптиком матерії (батист), а другий–ні. Таким чином маємо„змочений” і „сухий”термометри. З поверхні резервуара„змоченого”термометра відбувається випарування води, інтенсивність якого залежить відвологості навколишнього повітря. Чимменшенасиченнявологоюнавколишнього повітря, тим інтенсивніше випаровування з поверхні„змоченого” термометра і тим нижчимибудуть його покази, оскільки навипаровування води затрачається тепло. Отже, різниця в показах „сухого” та„змоченого” термометрів залежить від вологості повітря.Приладом для визначення температури від–10°С до +35°С та відносноївологості повітряє психрометр аспіраційнийМВ–4М(рис.7). Вінявляє собоюдваоднакові термометри 1 і 2, закріпленіу металевій оправі, яка складається зтрубки та захисних планок 4. Резервуари термометрів захищені подвійнимитрубками 5, 6 та7і 8. Резервуар одного з термометрів обгорнено клаптикомбатисту, який в ході вимірювань змочують спеціальною піпеткою. Навколорезервуарів термометрів повітряний потік рухається з постійною швидкістю–2м/с. Це досягнутошляхом роботиаспіратора 9 з приводом віделектричногодвигуначипружинногомеханізму, який запускаєтьсязадопомогоюключа 10.Для запобігання дії на прилад прямої сонячної радіації його поверхнівідполірованійнікельовані.Для вимірюваннявологості повітрянеобхідно виконати такі дії:1.Розмістити психрометр вдосліджуваному місці (за 30хв взимкуі за 15хввлітку до початку вимірювань).2.Змочити батистовий клаптик за допомогою піпетки 11,наповненоїранішедистильованою водою 13, для чогодовести рівень води в піпетці до 1см відкраю і зафіксуватийогоза допомогою затискача 12, ввести повністю піпеткув трубку 7 і витримати її в такому положенні 3–5с. Ослабити затискач 12 івийняти піпетку.3.За допомогою ключа 10 завести пружину аспіратораі через 4хв зняти показиз термометрів.4.Запоказамипсихрометра, користуючисьпсихрометричнимитаблицями(табл.1) або психрометричнимиграфіками,визначитивідноснувологістьповітря.

ВИМІРЮВАННЯ ШВИДКОСТІ ПОВІТРЯНОГО ПОТОКУПроводиться зметою контролю санітарно-гігієнічних умов праці таефективності роботи промислових вентиляційних систем. Для цьоговикористовують портативні прилади–анемометри, які за принципом діїбувають механічні, термоелектричні та індукційні. Найбільшзначногопоширення в промисловостінабули анемометри:чашковий МС–13,крильчастийАСО–3М та АПР–2.

22.Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві організовує роботодавець відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094.

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

Визнаються пов'язаними з виробництвом, і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, які сталися під час: …

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів для надання необхідної допомоги.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків із смертельним наслідком та групових, повинен:

- повідомити про нещасний випадок відповідний робочий орган

До складу комісії з розслідування входять: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не включається.
У разі нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу комісії з розслідування включається також представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
У разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати нею внесків на державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань розслідування організовує відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік.

Роботодавець на підставі актів за формою Н-1 складає державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом, і подає її в установленому порядку відповідним організаціям, а також несе відповідальність за її достовірність згідно із законодавством.

Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування випадків професійних захворювань, їх документальним оформленням, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби, Фонд, профспілки та уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до їх компетенції.