1) вищий клас професіоналів, адміністраторів;
2) технічні фахівці середнього рівня;
3) комерційний клас;
4) дрібна буржуазія;
5) техніки і робітники, що здійснюють керівні функції;
6) кваліфіковані робітники;
7) некваліфіковані робітники.
Інші концепції, що поповнюють теорію соціальної стратифікації, доповнювали цей набір з доходу, влади, престижу і освіти іншими характеристиками. Наприклад, Р. Дарендорф ввів в нього поняття «авторитет», розділивши, тим самим, суспільство на тих, що управляють і керованих. Американець Б. Барбер додав туди релігійну чистоту, положення родичів, етнічну приналежність. Француз А. Турен вважав за необхідне поставити у якості найважливішого чинника стратифікації доступ до інформації.
Соціолог Л. Уорнер запропонував інші критерії-параметри стратифікації:
Ø дохід;
Ø професійний престиж;
Ø освіта;
Ø етноналежність.
Б. Барбер (США) виділив 6 позицій стратифікації:
1. престиж, професія, влада, могутність;
2. дохід та багатство;
3. освіта та знання;
|
|
4. релігійна чистота;
5. стан родини;
6. етноналежність.
Серед інших моделей соціальної стратифікації, прийнятих в західній соціології, вельми поширена вдосконалена модель американського ученого У.Уотсона:
1. Вищий-вищий клас (представники впливових і багатих династій, що володіють значними ресурсами влади, багатства і престижу в масштабах держави).
2. Нижчий-вищий клас (банкіри, політики, власники фірм, що досягли вищих статусів в ході конкурентної боротьби або завдяки особистим якостям).
3. Вищий-середній клас (процвітаючі бізнесмени і вищі менеджери, крупні юристи, лікарі, спортсмени, учені).
4. Нижчий-середній клас (найняті робітники – інженери, середні і дрібні чиновники, викладачі, науковці, керівники підрозділів, висококваліфіковані робітники).
5. Вищий-нижчий клас (наймані робітники).
6. Нижчий-нижчий клас (безробітні, робітники-емігранти, бездомні і інші маргінали).
Для українського суспільства представляється модель соціальної структури, запропонована Н.М. Римашевською:
1. Загальноукраїнські елітні групи, що сполучають володіння власністю в розмірах, порівняних з найбільшими західними капіталами, і засобами владного впливу на загальнонаціональному рівні.
2. Регіональні і корпоративні еліти, що володіють значним за українськими масштабами станом і впливом на рівні регіонів і цілих секторів економіки.
3. Український «верхній середній клас», який володіє власністю і доходами, що забезпечують західні стандарти споживання, домаганнями на підвищення свого соціального статусу і що орієнтується на практику, що склалася, і етичні норми господарських взаємин.
|
|
4. Український «динамічний середній клас», що володіє доходами, що забезпечують задоволення середньоукраїнських і вищих стандартів споживання, високу потенційну адаптованість, характеризується значними соціальними домаганнями і мотиваціями, соціальною активністю і орієнтацією на легальні способи її прояву.
5. «Аутсайдери», що характеризуються низькою адаптацією і соціальною активністю, невисокими доходами і орієнтацією на легальні способи їх отримання.
6. «Маргінали», що характеризуються низькою адаптацією й, здебільшого, асоціальними установками в своїй соціально-економічній діяльності.
7. «Криміналітет», що володіє високою соціальною активністю і адаптацією, але що при цьому діє всупереч легальним нормам господарської діяльності.
Питання для самоконтролю:
1. Як ви розумієте терміни «статусний набір» та «статусний портрет»? Чи є вони ідентичними?
2. Як співвідносяться між собою природжений, приписаний і набутий статуси?
3. Чому, на вашу думку, кожна людина потребує рольового навчання? Які соціальні інститути є основними агентами цього навчання?
4. Як пояснити поняття «рольові конфлікти», якими є їх основні форми?
5. Що таке соціальна стратифікація?
6. Які причини соціальної нерівності? Чи може нерівність бути справедливою?
7. У чому полягає сутність соціальної стратифікації, які її основні форми й чинники? Системи соціальної стратифікації: рабство, касти, класи.
8. Проаналізуйте які в сучасному українському суспільстві існують основні класи та прошарки.