Олександр Миколайович Скрябін

(6.01.1872 (25.12.1871)-1915)

Видатний російський композитор та піаніст межі ХІХ-ХХ ст.

Як і Рахманінов, Метнер, Блок, Врубель, Скрябін у своїй творчості відобразив атмосферу першої Російської революції. Але він мав свій особливий тип сприймання дійсності, в основному її поетичної сторони. Музика Скрябіна відображає багатий та складний світ людини-творця, виключного у своїй духовності; його всевладність та спроможність змінити “обличчя життя”. Тому в музиці Скрябіна багато святкових тріумфальних образів. Композитор створює чудовий сонячний світ духовної свободи та вищої напруги творчих сил (екстазу).

Творча діяльність охоплює біля 25 років (з кінця 1880 років до 1915). Основні твори: 3 симфонічні поеми, 3 симфонії; для фортепіано – 10 сонат, 13 поем, біля 90 прелюдій, 23 етюди, 8 експромтів, п’єси, один романс на власні вірші.

Творість Скрябіна відрізняється яскравим новаторством, у той же час воно зв’язане з традиціями російської та зарубіжної культури: музикою Шопена, Ліста, Чайковського, творчістю Блока та Врубеля. Від Блока – прекрасні далекі туманні образи, від Врубеля – образи космосу, величних героїв.

Новаторство:

3. Незвична образність: образи тендітної витонченої лірики, образи волі, самоствердження, Розвиток образів часто йде від найвищої витонченості до найвищої грандіозності.

4. Новаторство в гармонії, яку Скрябін вважав головним засобом виразності. Використовував багато колоритних акордів типу ДД з альтераціями. Створив квартакорд – Прометеївський акорд – з 6 звуків: до-фа#, си b, ми, ля, ре (b5D96), створив нові ладові системи: ланцюговий лад, двічи-лади, які будуються на тритонах та їх розв’язані. Через ці симетричні лади Скрябін першим прийшов до 12-тоновості. Тритон – головний інтервал скрябінської гармонії.

5. Незвична мелодика Скрябіна. Тільки у ранній період в нього пісенні мелодії, далі – переважно інструментальні мелодії. Особливі риси: ламаний малюнок, широкий діапазон, стрибки на великі інтервали – септіма, нона. Мелодія складається з коротких, стрімких, активних мотивів. В пізній період мелодія – як розгорнута гармонія (принцип, близький до серійної техніки).

6. Вишукана ритміка, типові ямбічні ритми, улюблений ритмічний малюнок “волі і пориву” використовує поліметрію.

7. Фактура: часто використовує дуетну поліфонію, підголоскову, також регістрові протиставлення.

8. Скрябіну належить ідея синтезу кольору та музики (у партитурі симфонічної поемі “Прометей” є строка для кольору).

Періодизація творчого шляху

І період – 1880-1900 рік

ІІ період – 1900-1909 рік

ІІІ період – 1910-1915 рік

І період – вплив російської школи (Чайковський, Лядов) Шопена, Ліста (пише етюди, мазурки, вальси, ноктюрни). Музична мова прозора, наспівна, ясна. У цей період з’являється лірика – виточена, поетична та драматичні образи – поривчасті, схвильовані. Особлива витонченість в педалізації. Вводить нові терміни: вібруюча педаль, булавочна, педальний туман. Твори: симфонічна поема “Мрії”, 2 сонати, фортепіанні мініатюри.

ІІ період – розквіт творчості. Зміна жанрів: пише сонати (Третю, Четверту, П’яту), фортепіанні поеми (2 поеми ор.32, Трагічна поема, Сатанічна поема, поема ор.41, 2 поеми ор.44), симфонічна музика (3 симфонії), “Поема екстазу”. Складається схема образного розвитку: тріада: томління-політність-екстаз. Вплив Вагнера, Римського-Корсакова.

ІІІ період: з’являються трагічні риси. Основні твори: симфонічна поема “Прометей”, 2 поеми ор.63: Маска та Странність, 2 поеми ор.69, 2 поеми ор.71, поема ор.72, “До полум’я”, сонати з Сьомої по Десяту, танець “Похмуре полум’я”. Почав “Попереднє дійство” до “Містерії”. Створив нову гармонічну систему на основі ланцюгових ладів. Наприкінці життя – криза у творчості.