Соціальна структура суспільства

Суспільство — це форма життєдіяльності людей, спосіб їх соціальної організації. Це система, яка розвивається на основі обєктивних соціальних законів. Як соціальна реальність є вищою формою руху матеріального світу.

Однією з основних закономір­ностей розвитку суспільства є процес соціалізації. Результа­том цього процесу є соціум, який постає в конкретно-істо­ричній формі створеного особистостями суспільства.

Будь-який соціум має свою структуру. А розкриття цієї структури дає змогу глибше пізнати те чи інше суспільство, визначитися зі шляхами його вдосконалення відповідно до вимог того чи іншого часу. Основу соціальної структури су­спільства складають такі елементи: а) компоненти соціу­му — особистість, колектив, сім'я, соціальна група (існує в різноманітних формах: класи, страти, верстви, професійні та вікові угруповання тощо), соціально визначений тип су­спільства тощо; б) соціальні відносини, що існують як зв'яз­ки та взаємодії між елементами соціуму.

Характерними особливостями соціальних відносин є:

• соціальні відносини органічно вплетені в цілісну сис­тему суспільних відносин та пронизують усі види їх, хоча не вичерпують їх і не втрачають при цьому своєї специфіки:

• соціальні відносини виражають рівність чи нерівність суспільного становища соціальних спільнот і груп;

• соціальні відносини нерозривно пов'язані з соціальни­ми потребами та інтересами і перебувають в органічній єд­ності з соціальною діяльністю особистостей та груп;

• основою соціальних відносин є зв'язки та відносини між особистостями як представниками певних соціальних сил;

• соціальні відносини складаються з приводу самого со­ціального взаємозв'язку, за допомогою якого виявляється су­спільне становище людей та їхніх спільнот у соціальній структурі суспільства.

Таке тлумачення соціальної структури дає змогу зробити висновок у вигляді такого визначення.

Соціальна структура — це сукупність відносно стій­ких, стабільних соціальних спільнот, груп і певний поря­док їх взаємозв'язку тавзаємодії.

У соціальній структурі суспільства розрізняють: класово-стратифікаційну структуру (класи, соціальні верстви, стани, або страти, та ін.); соціально-етнічну структуру (родоплемін­ні об'єднання, народності, нації); соціально-демографічну структуру (статево-вікові групи, працююче та непрацююче населення, співвідносна характеристика здоров'я населен­ня); професійно-кваліфікаційну структуру (виробничі об'єд­нання, трудові колективи, установи, організації, фірми, нау­ково-дослідні інститути тощо). Отже, компонентами соціаль­ної структури суспільства виступають багатоманітні спільно­ти людей. Одні з них складаються об'єктивно, незалежно від волі та свідомості людей (наприклад, класи, соціальні вер­стви, нації), інші створюються людьми свідомо і цілеспрямо­вано (наприклад, політичні організації, партії, профспілки, громадські організації тощо).

Соціальна група — це порівняно стала спільність лю­дей, якає складовим елементом певного суспільства і характеризується спільністю інтересів, норм поведін­ки, соціально-психологічних ознак, цінностей тощо.

Класи — це великі групи людей, що різняться між собою за місцем їх в історично визна­ченій системі суспільного виробництва, за їхнім відно­шенням (здебільшого закріпленим і оформленим у зако­нах) до засобів виробництва, за їхньою роллю в суспільній організації праці, а отже, за способом одержання і роз­міром тієї частини спільного багатства, яка є в їхньому розпорядженні.

У східних суспільствах соціально-класова структура функціонувала як кастова. Касти — це групи людей, що займають певне успадковуване місце в соціальній ієрархи, пов'язані з традиційними заняттями й обмежені у спіл­куванні одна з одною.

Крім класів та станів, у соціально-класовій структурі су­спільства виділяють таку соціальну групу, як соціальна вер­ства. Соціальна верства — це проміжна або перехідна соціальна група, що формується порівняно самостійно (наприклад, інтелігенція, управлінці, службовці) або є елементом суспільного класу(наприклад, середня та дрібна буржуазія чи некваліфіковані, малокваліфіковані та висо­кокваліфіковані робітники), що характеризується певни­ми соціальними ознаками.

На сьогодні особливе місце посідає теорія "службового класу" як соціальної групи, що займає "середнє" місце між тими, хто управляє, і тими, ким управляють.

Соціальні групи суспільства поділяють на великі, середні та малі.

Великі соціальні групи — це спільноти людей, що існу­ють у масштабі всього суспільства в цілому. Такими є суспільні класи, соціальні верстви, нації, конфесійні групи, вікові об'єднання: покоління, молодь, школярі, пенсіонери тощо. У межах великої соціальної групи люди можуть не вступати у безпосередні особистісні контакти, не спілкува­тися між собою, а часом навіть не усвідомлювати своєї на­лежності до даної групи.

До середніх (або локальних) соціальних груп можна від­нести виробничі об'єднання працівників певного підприєм­ства, науково-дослідні інститути або територіальні спільноти, наприклад, жителів одного села, міста, області, району тощо.

Специфічною ознакою малої соціальної групи є наявність безпосередніх особистісних контактів між її членами. До них належать: сім'я, сусідські угруповання, компанії друзів та ін. У малій групі індивід отримує психологічну і мораль­ну підтримку, в ній відбувається душевне спілкування, тоб­то контактність на рівні глибинних особистісних визначень. Сумісність і співчуття є психологічною ознакою спілкуван­ня в малій групі. Найяскравіше усі ці ознаки проявляються у такій малій соціальній групі, як сім'я.