Виборчі системи і виборчий процес. Виборчі технології

Виборча система — сукупність законів, що забезпечують певний тип організації влади, участь суспільствау формуванні державних представницьких законодавчих судових виконавчих органів, вираження волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визначення результатів виборів легітимними.

Поняття "виборчий процес" може вживатися у двох значеннях: як певна діяльність та як система правових норм, що регулюють цю діяльність (виборче процесуальне право).

Ви́борчі техноло́гії — це система заздалегідь продуманих, запланованих, а також спонтанно використовуваних заходів, планів, процедур, технічних та інформаційних засобів для забезпечення успішного висунення кандидатів та їх обрання.

Це також сукупність засобів і методів впливу на виборців, заснованих на відповідних наукових розробках, даних соціологічних досліджень у поєднанні з політичною рекламою і методами public relations, що спрямовані на досягнення успіху на виборах певною політичною силою.

Різнорідність технологій за предметно-цільовими критеріями визначає особливості їх практичного застосування. Розв'язання того чи іншого політичного завдання вимагає комплексного підходу х використанням різних політичних технологій. У звязку з цим останні можуть бути згруповані таким чином:

• аналітичні технології (політичний аналіз, політичне консультування);
• предметно-практичні («польові») технології (прийняття рішень, управління конфліктами, управління переговорами, лобіювання);
• комунікативні технології (агітація і пропаганда, PR, політична реклама, інформаційно, інформаційно-мережеві;

Закони України «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори президента України».