Структура

Департамент состоит из следующих подразделений:

· Генеральный секретариат.

· Федеральная администрация финансов.

· Федеральное управление кадров.

· Федеральная налоговая администрация.

· Федеральная таможенная администрация.

· Пограничная служба.

· Швейцарский алкогольный совет.

· Федеральное ведомство информационных технологий, систем и телекоммуникаций.

· Федеральное ведомство по зданиям и логистике.

В состав департамента входят следующие независимые органы:

· Швейцарское федеральное аудиторское бюро.

· Швейцарская служба надзора за финансовыми рынками.

· Федеральный пенсионный фонд.

В некоторых странах(Австралия, Канада, Великобритания, Дания, Индия, Египет, Ирландия) функции государственного финансового контроля выполняются отдельными должностными лицами. В других государствах (Белоруссия, Литва, Молдавия, Кипр, Албания, Израиль, Афганистан, Иордания, Индонезия, Колумбия, Монако) счетные ведомства наделены полномочиями службы государственного контроля. Третью группу образуют страны, в которых функции органов финансового контроля выполняют Счетные суды (Франция, Италия, Румыния, Тунис, Аргентина, Гаити, Алжир, Гвинея, Марокко, Словения). В эту же группу можно отнести страны, в которых государственный финансовый контроль осуществляется в форме Счетных трибуналов (Бразилия, Португалия, Уругвай).

Большую группу органов контроля составляют страны, в которых финансовых контроль осуществляет Офис Генерального Аудита, который возглавляется одним аудитором. В некоторых государствах контрольные функции возложены на Государственные Генеральные инспекции, Счетные палаты, а также контрольные палаты и Ревизионные палаты. Также следует отметить, в Греции и Конго финансовый контроль осуществляют Счетные подразделения в Верховном Суде; в Маврикии и Мали — Департамент контроля государственных расходов; в Лаосе, Камбодже и Экваториальной Гвинее — Счетное ведомство в Министерстве иностранных дел; в Сенегале — второй отдел Президентского отчета в Парламенте.

В названии большинства контрольно-счетных органов государств отражен принцип федерализма: Федеральная Счетная палата в Германии, Федеральное счетное управление — в Швейцарии. В Финляндии и Эстонии применяется обобщенный термин — Высший контрольный орган. [6]

Основными признаками, которыми обладают большинство контрольно-счетных органов за рубежом, являются:

· независимость органов финансового контроля от законодательной и исполнительной власти;

· особое внимание уделяется целевому использованию, эффективности и экономичности программ расходования финансовых ресурсов;

· эффективность деятельности контрольных органов определяется с помощью сравнения средств, потраченных на ее осуществление и полученных в результате «доходов» (денежные средства, возвращенные в бюджет и/или не израсходованные с нарушением бюджетного законодательства, возможная упущенная выгода от распоряжения государственным или муниципальным имуществом).

В частности, в Японии органом, осуществляющим государственный финансовый контроль, является счетная палата. Она наделена конституционным статусом независимости от трех ветвей власти государства(судебная, исполнительная, законодательная). Эффективность этого контролирующего органа Японии можно оценить в 336 700 млн. иен. Следует отметить, что критерии эффективности исчисляются исходя из суммы денежных средств, возвращенных в бюджет в результате принятых палатой мер, и суммы денежных средств, которая была «сэкономлена» в ходе аналитической деятельности палаты при планировании бюджета на следующий финансовый год.

Начиная с 1921 г. в США функции Высшего органа финансового контроля федерального уровня выполняет главное контрольно-финансовое управление США (U. S. GAO). Ведомственный финансовый контроль реализует министерство финансов США, а внутриведомственный — главный финансовый администратор и генеральный инспектор министерства образования США. Кроме того, эффективность работы Высшего органа финансового контроля США в 2010 г. составила 49,9 млрд долл., или 87 долл. на 1 долл., потраченный на обеспечение деятельности управления. [3]

Организационное, институциональное отделение государственного финансового контроля от исполнительной власти и законодательной власти означает, что субъект и объект контроля контролер не одинаковы, более того, между ними существует определенная дистанция. К примеру, Верховная контрольная палата Польши подотчетна Сейму и выступает в качестве самостоятельного высшего органа государственного контроля. Государственная счетная палата Венгрии как финансовый хозяйственный орган и контролирующий орган Государственного собрания подотчетна исключительно Государственному собранию. В некоторых странах законодательством за органом финансового контроля закрепляется статус особого судебного органа либо органа, осуществляющего функции судебного органа. [6]

Контролирующие органы некоторых зарубежных государств взаимодействуют или пытаются найти линии разграничения своих функций с функциями омбудсменов. В свою очередь, последние — независимые структуры, которые образуются парламентами. Однако существуют своего рода административные омбудсмены. В частности, во Франции медиатор назначается Советом Министров и выступает в качестве посредника между аппаратом управления и гражданами. Ему оказывают помощь специально выделяемые в министерствах и департаментах корреспонденты. В США исполнительные омбудсмены штатов назначаются губернаторами, а часто с участием легислатур. В Австрии президент назначает членов аппарата Коллегии народной правозащиты. [1]

Мировой опыт формирования счетных палат показывает, что возможно применение одной из 3 моделей:

1. парламентская (суть ее заключается в том, что парламенту принадлежит решающая роль в определении состава счетной палаты и, главным образом, ее председателя);

2. внепарламентская (суть ее заключается в том, что назначение председателя палаты президентом республики осуществляется по решению совета министров, либо назначается правительством, а остальные ее члены назначаются президентом);

3. смешанная (суть ее заключается в том, что допускает синтез первых двух моделей, т. е. участие и парламента, и президента в определении состава счетной палаты). [6]

Главными задачами счетных палат, которые сформулированы в законодательстве ряда зарубежных стран, являются:

· контроль за исполнением государственного бюджета (в частности, в Италии Счетная палата осуществляет предварительный контроль законности актов Правительства и последующий контроль исполнения государственного бюджета; в Португалии контролирующий орган осуществляет контроль за исполнением государственного бюджета);

· контроль за государственными доходами и расходами (в Греции Счетная палата организует и проводит контроль за государственными расходами, а также в силу особых предписаний законодательства осуществляет контроль за расходами местных органов управления и других юридических лиц публичного права; в Болгарии Счетная палата проводит контроль за государственными доходами и расходами, определяет технологию и методику финансовой отчетности и осуществляет мониторинг за их исполнением);

· контроль за финансовой деятельностью различных органов государства (в Австрии Счетная палата проводит проверку финансовой деятельности Федерации, земель, союзов общин, общин и иных установленных законодательством субъектов права; в Польше Верховная контрольная палата контролирует хозяйственную, организационно- управленческую и финансовую деятельность органов государственной администрации, а также подчиненных им предприятий и иных организаций). [3; 6]

Целью контрольной работы высшего контрольного органа является законность, правильность, эффективность и экономичность управления денежными и материальными средствами. Пожалуй, главной прерогативой органов государственного финансового контроля органа является установление относительной важности той или другой из них. [1] Анализируя положения нормативно-правовых актов ряда зарубежных стран и конституции как главного закона государства, в качестве главного объекта контрольной деятельности высшего органа финансового контроля нужно выделить государственный бюджет, т. е. его доходы и расходы, а также исполнение в целом. Помимо этого в качестве объектов контроля можно назвать все государственные инстанции. Однако выполнение контрольных функций государственными органами в отношении названных объектов имеет специфические различия. В частности, как пример можно рассмотреть контрольные полномочия органа государственного финансового контроля в отношении банков. В Венгрии Счетная палата как орган государственного финансового контроля осуществляет мониторинг и проверку налоговой деятельности налогового управления и местных советов, деятельности Государственной таможни, Управления гербовых сборов и даже хозяйственной деятельности партий. Счетная палата Австрии уполномочена проводить проверку не только государственного хозяйства Федерации, но и проводить ревизию финансов федеральных земель, а также финансовой деятельности, связанной с благотворительными и иными фондами и учреждениями, управление которыми осуществляется органами Федерации. [6]

В некоторых государствах (Австрия, США, Германия, Великобритания) система государственного и муниципального финансового контроля построена как единая система, которая базируется на единых принципах и стандартах. Стандартизация выступает в качестве фактора обеспечения системности взаимодействия органов государственного финансового контроля в мировой практике; формирует организационно-методическую базу их специализации и кооперирования, придает их системе свойства самоорганизации; определяет синергетический эффект в системе государственного финансового контроля; осуществляет профессионально-интегративную функцию, объединяющую сотрудников органов государственного финансового контроля. [3]

В международной практике также действуют органы регионального финансового контроля, которые существуют в двух основных формах:

1. Централизованная система финансового контроля (в виде единой структуры), т. е. региональные финансово-контрольные учреждения находятся в прямом организационном подчинении у высшего органа финансового контроля государства. Модель этого типа обеспечивает осуществление бюджетно-финансового контроля на всей территории страны по единому системному плану, на основании единых критериев анализа, гарантируя законное и целесообразное управление всеми государственными финансами.

2. Децентрализованная система финансового контроля в виде отдельно существующих региональных контрольно-счетных палат, предназначенных для того, чтобы проводить контроль за бюджетными средствами государства в его административно-территориальном образовании, включая муниципалитеты, не составляя при этом единой системы общегосударственного государственного финансового контроля и не подчиняясь высшему финансово-контрольному органу государства.

Проведенный анализ говорит, с одной стороны, о наличии разнообразных форм осуществления контроля (внешний и внутренний/внутриведомственный), а с другой — о единстве и общности объекта и содержания форм и методов осуществления государственного финансового контроля. В этих условиях организации контроля коммуникативная функция становится основой для проявления производных функций государственного финансового контроля, а именно превентивной и аналитической. Критический анализ зарубежных моделей осуществления финансового контроля позволяет сделать вывод: во-первых, о наличии единых задач и общих принципов в организации работы органов контроля с учетом национальной специфики, экономических условий и исторического развития; во вторых, об отсутствии единого и общего подхода к проблемам организации контроля и проведения аудита государственных финансов в мире.

Таким образом, международная практика свидетельствует, что органы государственного финансового контроля могут достаточно эффективно существовать и функционировать на основе, казалось бы, противоположных, взаимоисключающих и противоречащих друг другу принципов и подходов.

Обобщая все вышесказанное, можно сделать вывод, что органы государственного финансового контроля, как правило, играют важнейшую и активную роль в управлении государственными финансами. Существующие органы государственного финансового контроля в большинстве своем независимы, а их деятельность является достаточно результативной и эффективной. Кроме того, следует отметить, что адаптация положительного зарубежного опыта функционирования системы государственного финансового контроля даст шанс значительно улучшить и повысить результативность и эффективность контрольной работы, создать более мощный инструментарий обеспечения государства и общества качественной, надежной, своевременной, независимой информацией, которая так необходима для повышения эффективности государственного управления и принятия важнейших управленческих решений на всех уровнях управления государством.

У розвинутих зарубіжних країнах державна фінансова система включає такі ланки фінансових відносин:

1) державний бюджет;

2) територіальні фінанси;

3) державний кредит і кредити місцевих органів влади, а у федеративних державах – і кредити членів федерації;

4) спеціальні позабюджетні фонди;

5) фінанси приватних корпорацій і державних підприємств.

Кожна ланка фінансової системи певним чином впливає на процес відтворення, має свої, властиві й функції. Так, фінанси підприємств обслуговують матеріальне виробництво. Вони беруть участь у створенні ВВП, що розподіляється усередині підприємств і галузей господарства. Через державний бюджет мобілізуються ресурси в основний централізований фонд держави і відбувається їхній перерозподіл між галузями господарства, економічними регіонами, окремими соціальними групами населення.

Фінанси як самостійна сфера людської діяльності й економічна категорія сформувалися на кілька сторіч раніше, але поступово бюджетні відносини стали головними у фінансових.

Структура державної фінансової системи (бюджетної системи) залежить від державного устрою. Вважається, що в унітарних (єдиних, злитих) державах бюджетна система містить дві ланки: державний бюджет і численні місцеві бюджети (бюджети міст, округів, сільських округів і т.д.).

У федеративних державах бюджетна система складається з трьох ланок: державного бюджету чи федерального бюджету або бюджету центрального уряду; бюджетів членів федерації (штатів у США, провінцій у Канаді, ландів – земель у Німеччині, кантонів у Швейцарії і т.д.); місцевих бюджетів.

Сучасна система державних фінансів США складається з:

- фінансової системи федерації;

- фінансових систем 50 штатів;

- фінансових систем 3044 графств, які складаються з 95 тис. місцевих адміністративних одиниць, що включають понад З тис. округів, 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міст, понад 43 тис. навчальних, а також спеціальні округи: господарсько-підприємницькі, культурно-освітні, таун-шипи, сільські;

- спеціальних фондів.

Така система організації державних фінансів характеризується відсутністю єдності. Це означає, що кожен підрозділ державного управління (федерація, штати, місцеві органи) самостійно формує і затверджує свій бюджет, розробляє і здійснює податкову політику, керує боргом.

Вища законодавча і верховна влада в Великобританії представлена Вестмінстерським Парламентом, що складається з трьох частин: Королеви, Палати лордів і Палати громад. Однією з найважливіших функцій Королеви є призначення Прем'єр-міністра і Першого міністра, що є главою виконавчої влади Шотландії.

Бюджетна система включає державний бюджет, державні позабюджетні фонди (83% всіх акумульованих державною фінансовою системою ресурсів), фінанси місцевих органів влади (бюджети і позабюджетні фонди – 11% усіх фондів державної фінансової системи), фінанси корпорацій.

Державний бюджет Великобританії містить дві частини: Консолідований фонд, за яким проходять поточні доходи і витрати, і Національний фонд позик, за яким відбиваються витрати на капітальні вкладення.

Сучасна фінансова система Франції включає загальний бюджет, спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, соціальні фонди, місцеві фінанси і фінанси державних підприємств. На частку державного бюджету припадає 47%, місцевих бюджетів (96 департаментів і близько 36 тис. комун) – 9%, фондів соціального страхування – 40%, державних підприємств – близько 4% всіх державних доходів.

Державний бюджет Франції є основою фінансової системи. На його частку припадає половина всіх фінансових ресурсів держави. В цілому державний бюджет не затверджується законодавчою владою, а щорічно складається як допоміжний документ, який механічно об'єднує загальний бюджет, багаточисельні спеціальні рахунки казначейства і приєднані бюджети.

Фінансова система Німеччини включає в себе федеральний бюджет, бюджети 16 земель, общин, спеціальні урядові і позабюджетні фундації, фінанси Федеральної залізниці і Федеральної пошти, державних підприємств, органів соціального страхування, федерального відомства праці.

Вся країна розбита на фінансові округи. Зв'язуючою ланкою між бюджетом федерації і бюджетами земель є вищі фінансові дирекції. Вони об'єднують декілька фінансових округів.

Формально всі ланки бюджетної системи автономні, тобто самостійно складають бюджет, стягують податки, збори, витрачають кошти на виконання функцій, що підпадають під їх юрисдикцію.

Насправді, кожна країна має індивідуальну, властиву тільки їй бюджетну систему. Незважаючи на різноманіття і безліч місцевих бюджетів у зарубіжних країнах, вони можуть бути згруповані у визначені системи.

Для зарубіжних країн характерна, як правило, три- (Швеція, Великобританія, Японія, Норвегія, Фінляндія, Польща) або чотирирівнева система бюджетів (Франція, Німеччина, США).

Управління фінансами в зарубіжних країнах перебуває у віданні вищих законодавчих органів влади – парламентів: у США – це Конгрес, у Великобританії – Парламент, у Німеччині – Бундестаг, у Франції – Національні збори. Парламенти мають дві палати – нижню і верхню. Всі основні фінансові закони і насамперед затвердження державного бюджету здійснюються двома палатами парламенту і підписуються главою держави. Парламенти також затверджують звіти про виконання державного бюджету, закони про податки, встановлюють граничний розмір (ліміт) державного боргу.

Безпосереднє керування фінансами перебуває у віданні фінансового апарату, головна ланка якого – Міністерство фінансів. Воно розробляє фінансову і податкову політику держави, політику в галузі державних витрат, проводить контроль за дотриманням фінансових законів. Міністерство фінансів складає проект державного бюджету та організовує його виконання. Слід зазначити, що в кожній країні є особливості в управлінні фінансами. Так, у США, крім Міністерства фінансів, є Адміністративно-бюджетне управління при Президенті, яке формує видаткову частину федерального бюджету.

В усіх розвинутих західних країнах провідними підрозділами міністерства фінансів є управління внутрішніх доходів, яке видає інструктивний матеріал у галузі прямих податків й організовує їхнє надходження, здійснює управління митами та акцизами, готує інструктивний матеріал по непрямих податках і організовує їхнє надходження в бюджет.

Важливий підрозділ міністерства фінансів – управління внутрішніх позик і державного боргу. Воно відає емісією державних позик, виплатою по них відсотків і погашенням державного боргу. До складу міністерства фінансів входить, управління контролю за грошовим обігом.

У Великобританії управління фінансами здійснює в основному міністерство фінансів, яке називається казначейством. У Німеччині управління фінансами також покладено на федеральне міністерство фінансів. У Франції управління фінансами покладено на міністерство економіки, фінансів і бюджету.

Важливе значення в керуванні фінансами належить спеціалізованим органам фінансового контролю, які незалежні від уряду і підзвітні парламенту. У США це Головне контрольно-ревізійне управління. До його функцій входять: тлумачення фінансових нормативних актів; контроль за законністю й ефективністю операцій, проведених урядовими відомствами; надання допомоги Конгресу, його комітетам і конгресменам; контроль за виконанням окремих платіжних операцій; встановлення правил ведення фінансових операцій і звітності у федеральних установах.

У Великобританії таким спеціальним органом є Управління державного контролю. До обов'язків Управління державного контролю входить перевірка законності фінансової діяльності урядових відомств, а також ефективності і доцільності втрати ними державних коштів.

У Франції контроль за виконанням бюджету всіма державними органами в центрі і на місцях здійснює Рахункова палата, яка є судовим органом, що складається з незмінюваних магістрів.

У Німеччині контрольні функції у сфері фінансів перебувають також у віданні Федеральної рахункової палати. Найбільш складні справи передаються в суди, які спеціалізуються на фінансових суперечках і провинах, пов'язаних зі зловживанням державними коштами.

Управління фінансами місцевих органів влади, а у федеративних державах і членів федерації здійснюють фінансово-бюджетні ради, які складають проекти відповідних бюджетів і організовують їхнє виконання.

Провідна роль у керуванні фінансами зарубіжних корпорацій належить фінансовим менеджерам, основне завдання яких полягає в мобілізації і грамотному використанні фондів корпорацій.