- “Учора у мене був Великдень... Учора я так зрадів, звеселів, обновився серцем, як радіють віруючі, що до Христа дочекались на Великдень. А вчора несподівано чорнява Одарочка, як маків цвіт на сонечку, загорілась на моїх очах, пилом припалих, ы, як те сонечко ясне, освітила мої очі, просяяла туман з душі заснулого серця. Оце довелось побачити, подивитись на маків цвіт з козацького огороду. Що за люба дівчинка ота Одарочка, який голосочок, яка мова, дзвенить краще срібла, а душа яка славна, чиста. Як пташка з Божого раю...”
Ведуча:
Так, в Одарочці він впізнає свою Оксаночку... Ту, яка в мріях і снах супроводжувала його ціле життя.
Вірш. Драч “Далекий дівочий голос” (із поеми Тарас Шевченко)