Отже, це залежить від розуміння життя людиною, вона сама визначає сенс свого життя

Отже, сенс життя безпосередньо пов’язаний з світоглядом людини, існує індивідуально і перебуває у постійному розвитку.

Життєва позиція людини реалізується у їїспособі життя, в тому, заради чого (чи для чого) людина живе і як вона живе: як діє, які має стосунки з іншими людь­ми, з суспільством у цілому.

Отже, вислів: «Людина — творець своєї долі» очевидно, має право на існування.

Ціннісні виміри людського життя. Смерть і безсмертя.

Цінності — це рівень значущості одного стосовно іншо­го в певній системі.

Класифікація цінностей:

-гносеологічні (наприклад, істина);

-етичні (мо­ральні норми, принципи);

- естетичні (краса).

У системі цінностей особливою абсолютною цінністю є людина. лю

Людина, народжуючись, отримує безцінний дар — жит­тя, яке для неї є самоцінністю, для суспільства — най­вищою цінністю.

До ціннісних вимірів людського життя насамперед нале­жить «здоров'я»:

-фізіологічний стан організму, відсутність захворю­вань;

-мораль­ного здоров'я людини, її душевного стану, гармонії тіла і душі: у здоро­вому тілі — здоровий дух.Порушення такої взаємодії призводить до захворювань.

Отже, спосіб життя характеризується не тільки тим, для чого або задля чого людина живе, а й тим, як вона живе. Тому спосіб життя може бути "здоровим".

Поняття і характеристика смерті і безсмертя.

Важливими ціннісними вимірами людського життя є по­чуття й усвідомлення смерті та безсмертя.

Людина- "єдина істота, яка знає, що вона є", — вважає видатний німецький мислитель XX ст. К. Ясперс. Кожна лю­дина рано чи пізно помирає.

Представники атеїзму вважають, що по смерті нас че­кає ніщо, яке надзвичайно важко описати, адже це відсут­ність свідомості, почуттів, відчуттів. Вогник життя згасає, а з ним назавжди згасає наше "Я". Представники християнства вважають, що після смерті нас чекає Божий суд і вічне блаженство або вічні муки нашої безсмертної душі разом із воскреслим вічним тілом.

Буддизм обіцяє нові багаторазові народження з усіма зем­ними муками та проблемами, що супроводжують життя.

Християнські ідеї також говорять про безсмер­тя тіла. Адам і Єва не знали смерті, але за гріх були позбав­лені цього найбільшого блага. Саме первородний гріх привів їх у матеріальний, твердий світ, де їм довелося заглянути у вічі смерті, втратити найдорожче і найпрекрасніше — своє життя. Тобто смерть — це розплата за спокусу самовілля, самостійності, вільнодумства.

Отже, людство покаране смертю. Агасфер покара­ний Христом, став безсмертним. Йому немає спокою, як він не шукає смерті, вона йому недоступна. Агасфер блукає по світу, чекаючи другого пришестя Христа, який єдиний може звільнити його від прокляття...