2015-08-12
580Практичні заняття
Міжнародне право
Практичне заняття № 1: Суб’єкти міжнародного права
Навчальна мета заняття: домогтися обізнаності студентів у теоретичних питаннях, що стосуються поняття, характерних рис системи міжнародного публічного права; виявлення ознак суб’єктів міжнародного права; вміти давати характеристику державі, міжнародній організації, державоподібним утворенням як важливим суб’єктам міжнародного права. Сприяти формуванню наукового світогляду.
Час проведення 2 год. Час, що відводиться на самостійну роботу – 4 год.
Навчальні питання:
1. Поняття та характерні риси міжнародного права.
2. Міжнародне право як особлива система права.
3. Характеристика джерел міжнародного права. Основні принципи.
4. Поняття та види суб’єктів міжнародного права:
4.1. Держави як головні суб’єкти міжнародного права.
4.2. Міжнародна правосуб’єктність нації.
4.3. Правосуб’єктність міжнародних організацій.
4.4. Правосуб’єктність державоподібних утворень.
|
|
|
4.5. Індивід – суб’єкт міжнародного права.
5. Характеристика інституту визнання.
6. Правонаступництво держав.
Методичні вказівки до самостійного опрацювання теми:
І. Питання цільових виступів студентів для розкриття окремих проблем, явищ:
Теми для написання рефератів:
1. Поняття та види джерел міжнародного права.
2. Сутність основних принципів міжнародного права.
3. Концепції співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права.
4. Україна як суб’єкт міжнародного права.
5. Міжнародна правосуб’єктність народів, що борються за незалежність (реалізують право на самовизначення).
6. Віденські конвенції про правонаступництво держав (1978, 1983).
7. Умови, критерії, юридичні наслідки визнання.
ІІ. Завдання для практичного виконання.
1. Наведіть приклади міжнародних суспільних відносин, які регулюються міжнародним правом та міжнародним приватним правом.
2. Наведіть приклад міжнародних правовідносин. Опишіть його структуру (юридичний факт, суб'єкти, об'єкт, зміст).
3. Наведіть приклади використання в національному законодавстві України відсилань до норм міжнародного права.
4. Яка роль основних принципів міжнародного права у внутрішньому законодавстві України?
5. Охарактеризуйте проблему правонаступництва України у зв’язку з розпадом СРСР.
6. Міжнародне визнання і Україна.
7. Тестові завдання:
1. Чи можна вважати джерелами міжнародного права:
1) резолюцію Ради Безпеки ООН про застосування санкцій проти держави, яка створює загрозу міжнародному миру та безпеці;
2) рішення Міжнародного Суду ООН щодо спору між двома державами;
|
|
|
3) рішення Комісії Європейського Союзу про накладення штрафу на підприємство, що порушує антимонопольне законодавство ЄС;
4) резолюцію Генеральної Асамблеї ООН ”Про принципи співробітництва держав у галузі використання ядерної енергії”;
5) правила польотів над відкритим морем, затверджені рішенням Міжнародної організації цивільної авіації.
2. У яких із перелічених випадків порушується принцип невтручання у внутрішні справи?:
1) збройна підтримка уряду в боротьбі з опозицією, що прагне його скинути;
2) економічна блокада;
3) надання виключно гуманітарної допомоги;
4) підтримка терористичних формувань, що ставлять неполітичні цілі;
5) надання збройної підтримки опозиції уряду;
6) застосування примусових заходів за рішенням Ради Безпеки з метою підтримання миру й безпеки.
3. За ст.38 Статуту Міжнародного Суду ООН до джерел міжнародного права не належать:
а) міжнародні конвенції, як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, виразно визнані державами, що спорять;
б) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної як правова норма;
в) національне законодавство різних держав як допоміжні засоби для визначення правових норм.
4. Під сферу міжнародно-правового регулювання піддають такі з наведених відносин:
1) відносини між працівником та роботодавцем з питань нарахування заробітної плати;
2) звернення уряду України до Міжнародного валютного фонду з метою одержання кредиту;
3) візит Президента України в Польщу;
4) сесія Генеральної Асамблеї ООН;
5) звернення Росії до Грузії про видачу викраденого російського повітряного судна;
6) конгрес міжнародної Демократичної федерації жінок.
8. Держава А вдалась до масованої повітряної атаки по об'єктах, розміщених на території держави Б. Кваліфікувавши дії держави А як акт агресії, держава Б. вдалась до самооборони і знищила авіабазу на території держави А.
Визначте правомірність дій держав з огляду на принцип незастосування сили або погрози силою.
9. У Статуті ООН та інших міжнародно-правових актах закріплене право націй на самовизначення.
Сьогодні у світі існує близько 4 тис. національностей (етносів). Більшість держав є багатонаціональними. Водночас кількість держав не перевищує двохсот.
Чи означає цей факт, що право націй на самовизначення не реалізоване достатньою мірою? Чи кожна нація має це право? Які форми його реалізації існують?
Література:
Основна:
1. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. № 1543-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 46. – Ст.617
2. Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948 г. // Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне публічне право: Підручник / Під редакцією Г.О. Анцелевича. – К.: Алеута, 2005. – С. 294 – 300
3. Венская конвенция о правопреемстве государств в отношения государственной собственности, государственных архивов и государственных долгов от 8 апреля 1983 г. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 1997. – С. 38 – 51
4. Антонович М.М. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Вид. дім ”КМ Академія”; Алеута, 2003. – 308 с.
5. Анцелевич Г.О. Міжнародне публічне право: Підручник. / Г.О. Анцелевич, О.О. Покрещук. За ред. Г.О. Анцелевича. – К.: Алеута, 2005. – 424 с.
6. Баймуратов М.А. Международное публичное право. – Х.: «Одиссей», 2003. – 752 с.
7. Баймуратов М.О. Міжнародне право: Підручник. – Суми: Університетська книга, 2006. – 424 с.
8. Україна в міжнародно-правових відносинах. – Кн.. 1: Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога: Зб. док. – К.: Юрінком, 1996. – 1184 с.
Додаткова:
1. Денисов В., Мельник А. Правонаступництво держав як міжгалузевий інститут сучасного міжнародного права // Вісник Академії правових наук України. – 2004. - № 2. – С.105-118
|
|
|
2. Кокорев Р.С. Понятие и характерные черты государства как субъекта международного права // Государство и право. – 2005. - №12. – С.71-80
3. Матіяник П.Б. Розпад Радянського Союзу та правонаступництво в ООН: правовий прецедент чи політична необхідність? // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. - №5. – С.97
Практичне заняття № 2: Право зовнішніх зносин
Навчальна мета заняття: домогтися обізнаності студентів у теоретичних питаннях, що стосуються поняття, характерних рис дипломатичного та консульського права, системи та компетенції органів зовнішніх зносин; аналізувати основні джерела права зовнішніх зносин.
Час проведення 2 год. Час, що відводиться на самостійну роботу – 4 год.
Навчальні питання:
1. Поняття права зовнішніх зносин. Органи зовнішніх зносин держави.
2. Поняття та джерела дипломатичного та консульського права.
3. Дипломатичні представництва:
3.1. Порядок відкриття, види.
3.2. Функції;
3.3.Глава дипломатичного представництва та дипломатичний персонал, дипломатичні привілеї та імунітети.
4. Консульські установи:
4.1.Види установ, що виконують консульські функції.
4.2. Порядок формування консульських установ і призначення консулів.
4.3. Консульські привілеї та імунітети.
5. Постійні представництва при міжнародних організаціях.
6. Спеціальні місії, їх завдання та повноваження.
Методичні вказівки до самостійного опрацювання теми:
І. Питання цільових виступів студентів для розкриття окремих проблем, явищ:
Теми для написання рефератів:
1. Поняття дипломатичного корпусу та його правовий статус на території держави перебування.
2. Обов’язки держав за Конвенцією про дипломатичні зносини 1961 р.
3. Обов’язки держав за Конвенцією про консульські зносини 1963 р.
4. Вимоги до формування спеціальних місій, їх правовий статус за Конвенцією про спеціальні місії 1969 р.
5. Загальні положення Віденської конвенції про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру від 14 березня 1975 року.
|
|
|
ІІ. Завдання для практичного виконання.
Правові ситуації:
1. При в’їзді на територію України дипломатові, який направлявся в посольство для виконання службових обов'язків, з боку співробітника митної служби було запропоновано заповнити митну декларацію й дозволити зробити огляд ручної поклажі.
Оцініть правомірність дій працівника митниці. Чи зобов'язаний дипломат надавати ручну поклажу для огляду?
2. 4 листопада 1979 р. група студентів захопила установу посольства США у Тегерані, у якості заручників тривалий час утримувала його співробітників.
Які обов’язки покладені на приймаючу державу у відношенні представників іноземних держав? Чи зобов’язана держава дотримуватись звичаї гостинності? Чи зобов’язана була влада Ірану застосувати міри для покарання студентів, які захопили американське посольство?
3. Держава А висловила протест державі Б у зв'язку з тим, що остання порушила дипломатичний імунітет офіційних представників держави А, які перебували на території держави Б. Міністерство закордонних справ держави Б відхилило протест, пославшись на те, що вона (держава Б) не є учасницею Віденської конвенції про дипломатичні зносини й, отже, норми про дипломатичний імунітет для неї не обов'язкові.
Чи правомірна така позиція?
4. Яких дій вживає консул у випадку, якщо судно держави, представником якої він є, зазнало аварії на території держави перебування? Які обов'язки в цьому разі покладені на місцеві органи влади держави перебування? Що таке акт про морський протест?
5. На відкритті дипломатичного представництва України на території держави А влада цієї держави не погодилася з можливою чисельністю співробітників посольства – 200 осіб – і запропонувала скоротити її до 150 осіб.
Як регулюються питання про чисельність персоналу Віденською конвенцією 1961 р.? Як можна вирішити це питання?
6. Тестові завдання:
1. У яких із перелічених нижче випадків виключається юрисдикція держави перебування щодо дій консульських посадових осіб, які користуються імунітетом:
1) публічне розголошення службових взаємин;
2) незаконне ввезення наркотиків;
3) перевищення влади, розтрата;
4) убивство в результаті ревнощів;
5) шпигунство;
6) заподіяння консулом збитку в результаті ДТП під час поїздки в службових справах.
Компетенцією якого органу є вирішення питання про те, чи вважається консульська посадова особа такою, що виконує службові обов'язки?
2. Консульські представництва – це:
А – генеральне консульство, консульство, віце-консульство, консульські агентства;
Б – посольство, місія посланника;
В – консульській відділ посольства, генеральне консульство, консульство, віце-консульство, консульські агентства.
3. Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин – це:
А – вищі державні чиновники міністерств і відомств іноземних справ;
Б – вищі представницькі та виконавчі органи держави, глава держави, уряд, відомство іноземних справ;
В – урядові, неурядові організації.
Література:
Основна:
1. Закон України «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 р. № 2728 – ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 5. -Ст.29; 2006. - № 35. – Ст. 301; 2011. - № 31. – Ст. 296; 2012. - № 12 – 13. – Ст. 82; 2012. - № 29. – Ст. 334; від 17.05. 2012 № 4711 – VI; 24.05. 2012 № 4834 - VI
2. Венская конвенция о дипломатических сношениях от 18 апреля 1961 г. // Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне публічне право: Підручник / Під редакцією Г.О. Анцелевича. – К.: Алеута, 2005. – С. 300 – 316
3. Венская конвенция о консульських сношениях от 24 апреля 1963 г. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 1997. – С. 185 – 202
4. Конвенція про спеціальні місії від 16 грудня 1969 року (набрала чинності з 1985 року) // zakon1.rada.gov.ua
5. Венская конвенция о представительстве государств в их отношениях с международными организациями универсального характера от 14 марта 1975 г. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 1997. – С. 203 – 213
6. Антонович М.М. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Вид. дім ”КМ Академія”; Алеута, 2003. – 308 с.
7. Анцелевич Г.О. Міжнародне публічне право: Підручник. / Г.О. Анцелевич, О.О. Покрещук. За ред. Г.О. Анцелевича. – К.: Алеута, 2005. – 424 с.
8. Баймуратов М.А. Международное публичное право. – Х.: «Одиссей», 2003. – 752 с.
9. Баймуратов М.О. Міжнародне право: Підручник. – Суми: Університетська книга, 2006. – 424 с.
10. Блищенко И.П. Дипломатическое право: Учеб. пособие. – 2-е изд., исправл. и доп. – М.: Высшая школа, 1990. – 284 с.
Додаткова:
1. Музика А. Структура та персонал постійного дипломатичного представництва // Юридична Україна. – 2007. - №1. – С. 100-103
2. Превентивна дипломатія (круглий стіл) // Політика і час. – 2004. - № 3. – С. 32-43
3. Тупчіенко Л. Наука і мистецтво дипломатії // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – 1999. - № 2. – С. 19-26
4. Чехович С.Б. Надання дипломатичного притулку: історія, стан, перспективи // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - №12. – С.77
5. Шаров О. Економічна дипломатія // Політика і час. – 2004. - №2. – С.35-49
Тема № 6 Право міжнародних організацій
Практичне заняття № 3: Право міжнародних організацій
Навчальна мета заняття: домогтися обізнаності студентів у теоретичних питаннях, що стосуються поняття, правосуб’єктності міжнародних організацій$ повноваженнm головних органів ООН, Ради Європи, ОБСЄ, Європейського Союзу.
Час проведення 2 год. Час, що відводиться на самостійну роботу – 4 год.
Навчальні питання:
1. Поняття, ознаки, функції, види, правосуб’єктність міжнародних міжурядових організацій.
2. Членство в міжнародних організаціях.
3. Органи міжнародних організацій.
4. Акти міжнародних організацій.
5. Організація Об’єднаних Націй:
5.1. Основні положення Статуту (цілі, принципи, членство).
5.2. Система органів. Характеристика головних органів ООН.
5.3. Спеціалізовані установи ООН.
6. Загальна характеристика регіональних міжнародних організацій.
Методичні вказівки до самостійного опрацювання теми:
І. Питання цільових виступів студентів для розкриття окремих проблем, явищ:
Теми для написання рефератів:
1. Вплив ООН на розвиток міжнародного права, нормотворча діяльність ООН.
2. Міжнародний Суд ООН.
3. Компетенція та повноваження Ради Безпеки ООН та її органів.
4. Статус Ради Європи.
5. Статус Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).
6. Статус Європейського Союзу.
7. Статус Організації Північноатлантичного договору (НАТО).
ІІ. Завдання для практичного виконання.
Контрольні запитання:
1. Правосуб’єктність міжурядових організацій у національних правових системах.
2. Наведіть приклади:
- універсальних міжнародних організацій;
- регіональних міжнародних організацій;
- міжнародних організацій загальної компетенції;
- міжнародних організацій спеціальної компетенції;
- міжнародних організацій: Азії, Африки, Америки, Європи.
3. Порівняйте універсальні й регіональні міжнародні організації. Визначте їх переваги і недоліки.
4. Дайте повну назву міжнародних організацій, для позначення яких використовуються перелічені нижче абревіатури:
ООН; ОАД; ОАЄ; ЄС; ЮНЕСКО; СНД; ФАО; ВООЗ; МОП; ЮНІСЕФ; ІКАО; ЮНІДО; МВФ; МФК; ІФАД; ІМО; МАГАТЕ; ЮНЕП; ОБСЄ.
5. У 1997 р. Генеральний секретар ООН вирішив позбавити 43 країни – членів ООН права голосу за систематичну несплату внесків.
Чи має Генеральний секретар ООН право позбавляти країн – членів права голосу? Обґрунтуйте свою відповідь із посиланнями на положення Статуту ООН.
3. Тестові завдання:
1. Яка із вказаних організацій не є установою ООН?
А) Міжнародний валютний фонд;
б) Економічна комісія для Європи;
в) Європейський банк реконструкції і розвитку.
2. Рішення Міжнародного Суду ООН:
а) є рекомендаційними, але не обов’язковими;
б) є обов’язковими лише для сторін спору і тільки щодо конкретної справи;
в) є обов’язковими для всіх держав-членів ООН.
3. Виберіть правильну відповідь: у разі суперечностей положень резолюцій Генеральної Асамблеї й Ради Безпеки ООН держави-члени ООН мають дотримуватись:
- резолюції ГА ООН;
- резолюції Ради Безпеки ООН;
- інше.
Література:
Основна:
1. Устав Организации Объединенных Наций от 26 июня 1945 г. // Тимченко Л.А., Тимченко Л.Д. Международное право: Практикум. – Ирпень: Академия ГНС Украины. – 2002. – С.103 – 119
2. Статут Международного суда от 26 июня 1945 г. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 1997. – С. 545 – 553
3. Североатлантический пакт 4 апреля 1949 г. // Тимченко Л.А., Тимченко Л.Д. Международное право: Практикум. – Ирпень: Академия ГНС Украины. – 2002. – С. 189 – 193
4. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе от 1 августа 1975 г. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 1997. – С. 15 – 22
5. Устав Содружества Независимых Государств от 22 января 1993 г. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 1997. – С. 249 - 259
6. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН Верховный комиссар по правам человека от 20 декабря 1993 г. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 1997. – С. 167 -168
7. Конвенція про охорону персоналу Організації Об'єднаних Націй та зв'язаного з нею персоналу від 9 грудня 1994 р. // zakon1.rada.gov.ua
8. Антонович М.М. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Вид. дім ”КМ Академія”; Алеута, 2003. – 308 с.
9. Анцелевич Г.О. Міжнародне публічне право: Підручник. / Г.О. Анцелевич, О.О. Покрещук. За ред. Г.О. Анцелевича. – К.: Алеута, 2005. – 424 с.
10. Баймуратов М.А. Международное публичное право. – Х.: «Одиссей», 2003. – 752 с.
11. Баймуратов М.О. Міжнародне право: Підручник. – Суми: Університетська книга, 2006. – 424 с.
Додаткова:
1. Мних А. Ключові аспекти діяльності Міжнародного Суду ООН // Економіка. Фінанси. Право. – 2005. - № 8. – С.21-25
2. Самхарадзе Д.Г. Роль международных организаций в современных международных отношениях // Международное публичное и частное право. – 2007. - №2. – С.11-14
3. Санченко А. Діяльність Ради Європи у сфері встановлення конституційних стандартів у загальноєвропейському правовому полі // Юридична Україна. – 2006. - № 5. – С.123-126
4. Санченко А.Є. Нормотворча діяльність Ради Європи: ідейне підґрунтя та процедури здійснення // Віче. – 2007. - № 18. – С. 14-16
Модуль 2.
Практичне заняття № 4: Мирні засоби вирішення міжнародних спорів
Навчальна мета заняття: домогтися обізнаності студентів у теоретичних питаннях, що стосуються поняття та засобів мирного вирішення міжнародних спорів, процедури.
Час проведення 2 год. Час, що відводиться на самостійну роботу – 2 год.
Навчальні питання:
1. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів за Статутом ООН, види органів.
2. Реалізація принципу мирного вирішення міжнародних спорів за допомогою міжнародних організацій.
3. Правила процедури мирного вирішення спорів як інститут міжнародного процесуального права.
Методичні вказівки до самостійного опрацювання теми:
І. Питання цільових виступів студентів для розкриття окремих проблем, явищ:
Теми для написання рефератів:
1. Способи підтримки міжнародного миру та безпеки.
2. Міжнародна судова процедура.
3. Статус Європейського суду з прав людини.
4. Дипломатичні засоби врегулювання спорів.
5. Загальні положення Декларації про встановлення фактів ООН у галузі підтримки міжнародного миру та безпеки 1993 р.
6. Проблема гуманітарної інтервенції.
ІІ. Завдання для практичного виконання.
Контрольні й творчі запитання:
1. Що таке міжнародна суперечка і чим вона відрізняється від ”ситуації”?
2. Порівняйте арбітражну та судову процедури вирішення міжнародних спорів.
3. Які властивості повинні повинні мати арбітри у разі використання третейського способу вирішення міжнародних спорів? Юридичну освіту? Сумлінність? Об’єктивність? Будь-які інші якості?
У ХХ ст. в ролі арбітрів у міжнародних спорах були:
1) король Італії (спір між Мексикою і Францією з приводу володіння островом у Тихому океані, 1931 р.);
2) французький професор Р.Ж. Дюпюї (спір між США і Лівією з приводу націоналізації американської нафтової компанії, 1977 р.);
3) Генеральний секретар ООН (спір між Францією та Новою Зеландією з приводу підриву французькими агентами судна в новозеландському порту, 1986 р.);
4) швейцарський юрист Макс Губер (спір між Нідерландами і США з приводу володіння островами Пальм, 1928 р.).
Чим на Вашу думку, пояснюється вибір арбітра у кожному з цих випадків?
4. Які існують підстави звільнення від міжнародної відповідальності?
5. Які існують види та форми міжнародної відповідальності?
6. Під час напружених радянсько-американських відносин Президент США Р. Рейган заявив: ”СРСР – це імперія зла”. У свою чергу, Перший секретар ЦК КПРС М.С. Хрущов заявив, що СРСР ”покаже кузькину мать” капіталізму і ”закопає” його.
Чи можна говорити про міжнародну відповідальність держав за такі висловлювання своїх керівників?
7. Особливості відповідальності індивідів за міжнародні злочини (агресію, військові злочини, злочини проти людяності, геноцид, тощо).
8. Статут Міжнародного кримінального суду ООН 1998 р., структура, категорії міжнародних злочинів, виконання рішень суду.
9. Які посередницькі ініціативи ви знаєте?
10. Участь України в міжнародних миротворчих операціях. Закон України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» від 23 квітня 1999 р. (із змінами).
11. Накреслить схему, яка ілюструє діяльність регіональних організацій у рамках Європейської системи колективної безпеки.
12. У словнику основних понять та термінів з міжнародного права: бойкот; держава - деліквент; добрі послуги; ембарго; естоппель; матеріальна відповідальність; міжнародні делікти; міжнародний арбітраж; міжнародний злочин; міжнародний спір; миротворчість; політична відповідальність; посередництво; примирення; репарації; репресалії; реституції; ресторація; реторсія; самооборона; санкції; сатисфакція; слідчі комісії; субституція.
Література:
Основна:
1. Закон України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» від 23 квітня 1999 р. № 613 – ХІV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 22 - 23 – Ст. 202; 2004. - № 7. – Ст. 50; 2010. - № 20. – Ст. 202; із змінами від 18.09.2012 № 5286 - VI
2. Манільська декларація про мирне вирішення міжнародних суперечок від 15 листопада 1982 р. // zakon1.rada.gov.ua
3. Принципи вирішення суперечок і положення процедури НБСЄ щодо мирного врегулювання суперечок від 8 лютого 1991 р. // zakon1.rada.gov.ua
4. Антонович М.М. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Вид. дім ”КМ Академія”; Алеута, 2003. – 308 с.
5. Анцелевич Г.О. Міжнародне публічне право: Підручник. / Г.О. Анцелевич, О.О. Покрещук. За ред. Г.О. Анцелевича. – К.: Алеута, 2005. – 424 с.
6. Баймуратов М.А. Международное публичное право. – Х.: «Одиссей», 2003. – 752 с.
7. Баймуратов М.О. Міжнародне право: Підручник. – Суми: Університетська книга, 2006. – 424 с.
Додаткова:
1. Биструхін Г. Міжнародне гуманітарне право та проблеми гуманізації ведення бойових дій проти антиурядових сил // Підприємство, господарство і право. – 2006. - № 9. – С. 105-109
2. Власов А.В., Аронов Д.В. Актуальные проблемы защиты права на воссоединение семей, разлученных в ходе вооруженного конфликта, в современном гуманитарном праве // Международное публичное и частное право. - 2006. - №4. - С. 42-45
3. Войціховський А.В. Особливості миротворчої діяльності НАТО: сучасний стан і перспективи розвитку // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - № 841 [Електронний ресурс] www. nbuv.ua
4. Гарипов Р. Взаимодействие международных организаций в области обеспечения европейской безопасности // Международное публичное и частное право. – 2007. - №2.-С.31-33
5. Мельник О. Міжнародна миротворча діяльність України впродовж 1992-2005 років // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2005. - № 3. – С. 448
6. Сачаво А.Г. Підготовка персоналу до міжнародних миротворчих місій (з досвіду карабінерів Іспанії) // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2008. - № 3. – С. 207 – 210.
7. Смирнов М.Г. Некоторые аспекты сотрудничества ООН и международных организаций в урегулировании вооруженных конфликтов // Международное публичное и частное право. - 2006. - №4. - С.45-49
Практичне заняття № 5: Територія у міжнародному праві
Навчальна мета заняття: домогтися обізнаності студентів у теоретичних питаннях, що стосуються поняття, джерел та складових інституту території, поняття, джерел та принципів міжнародного морського, повітряного, космічного права; відповідальності за порушення.
Час проведення 2 год. Час, що відводиться на самостійну роботу – 2 год.
Навчальні питання:
1. Міжнародно-правова класифікація території.
1.1. Склад, юридична природа та підстави зміни державної території.
1.2. Делімітація та демаркація державних кордонів.
1.3. Міжнародна територія загального користування.
1.4. Правовий режим Арктики та Антарктики.
1.5. Правовий режим міжнародних рік.
2. Міжнародне морське право. Кодифікація міжнародного морського права.
2.1. Міжнародно-правовий режим морських просторів.
2.2. Правовий режим міжнародних проток і каналів.
3. Поняття та особливості міжнародного повітряного права.
3.1. Правовий режим повітряного простору.
3.2. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень.
3.3. Відповідальність у міжнародному повітряному праві.
4. Поняття та джерела міжнародного космічного права.
4.1. Принципи міжнародного космічного права.
4.2. Правовий режим космічного простору, небесних тіл, космічних об’єктів та екіпажу.
4.3. Відповідальність у міжнародному космічному праві.
Методичні вказівки до самостійного опрацювання теми:
І. Питання цільових виступів студентів для розкриття окремих проблем, явищ:
Теми для написання рефератів:
1. Внутрішньодержавна регламентація правового режиму континентального шельфу
2. Права та обов’язки держав стосовно використання відкритого моря та його ресурсів.
3. Статус Міжнародного трибуналу з морського права.
4. Основні положення Конвенцій про охорону морського середовища, флори та фауни Світового океану.
ІІ. Завдання для практичного виконання.
Контрольні й творчі запитання:
1. Чим юридична природа державної території відрізняється від юридичної природи міжнародної території загального користування.
2. Основні положення Конвенцій про охорону морського середовища, флори та фауни Світового океану (таблиця).
3. Внутрішньодержавна регламентація правового режиму континентального шельфу (Кодекс України про надра, Закон України ”Про виняткову (морську) економічну зону України”).
4. Міжнародно-правові свободи відкритого моря - свобода судноплавства, польотів над відкритим морем, риболовства, наукових досліджень, прокладки комунікацій, кабелів та трубопроводів тощо (таблиця).
5. У міжнародному повітряному праві виділяють п'ять основних ”свобод повітря”. Чому, на Вашу думку, з приводу надання цих свобод не укладений багатосторонній міжнародний договір, а регулювання здійснюється на двосторонній основі? У використанні яких свобод найбільш зацікавлені розвинуті держави; держави, що розвиваються?
6. Укажіть підстави юридичної відповідальності:
а) за заліт повітряного судна на іноземну територію без належного дозволу;
б) за заподіяння смерті технічному працівникові аеродрому іноземним повітряним судном.
7.У словнику основних понять та термінів з міжнародного права записати визначення понять: анексія; анклав; водна територія; державна територія; делімітація; демаркація; демілітаризована територія; міжнародна територія; міжнародні річки; надра; нейтралітет; нейтралізована територія; повітряна територія; редемаркація; сервітут; сухопутна територія; тальвег; територія зі змішаним режимом; умовна (квазі) територія; цесія.
Література:
Основна:
1. Закон України «Про державний кордон України» від 14 листопада 1991 р. №1777 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №2. – Ст.5; 1996.- № 2. – Ст. 167; 2003. - № 27. – Ст. 209; 2008. - № 26. – Ст. 243; 2009. - № 38. – Ст. 535; 2010. - № 6. – Ст. 46; із змінами від 13.04.2012 № 4652 – VI; 18.09.2012. - № 5290 – VI
2. Кодекс України «Про надра» від 27 липня 1994 р. № 132/94 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 36. – Ст. 340 із змінами http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%80%D0%B0
3. Конвенция относительно обеспечения свободного плавання по Суэцкому каналу от 29 октября 1888 г. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 1997. – С. 446 – 449
4. Договор о Шпицбергене от 9 февраля 1920 г. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 1997. – С. 330 - 332
5. Конвенция о режиме судоходства на Дунае от 18 августа 1948 г. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 1997. – С. 335 - 343
6. Договор об Антарктике от 1 декабря 1959 г. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 1997. – С. 325 – 329
7. Антонович М.М. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Вид. дім ”КМ Академія”; Алеута, 2003. – 308 с.
8. Анцелевич Г.О. Міжнародне публічне право: Підручник. / Г.О. Анцелевич, О.О. Покрещук. За ред. Г.О. Анцелевича. – К.: Алеута, 2005. – 424 с.
9. Баймуратов М.А. Международное публичное право. – Х.: «Одиссей», 2003. – 752 с.
10. Баймуратов М.О. Міжнародне право: Підручник. – Суми: Університетська книга, 2006. – 424 с.
Практичне заняття № 6: Міжнародне економічне право
Навчальна мета заняття: домогтися обізнаності студентів у теоретичних питаннях, що стосуються поняття, джерел, принципів міжнародного економічного права; міжнародно–правового регулювання видів міжнародної економічної діяльності, роль міжнародних організацій у співробітництві.
Час проведення 2 год. Час, що відводиться на самостійну роботу – 2 год.
Навчальні питання:
1. Поняття, джерела і принципи міжнародного економічного права.
2. Міжнародно–правове регулювання певних видів міжнародної економічної діяльності.
3. Регіональне економічне співробітництво і міжнародне право.
Методичні вказівки до самостійного опрацювання теми:
І. Питання цільових виступів студентів для розкриття окремих проблем, явищ:
Теми для написання рефератів:
1. Характеристика принципів міжнародного економічного права.
2. Форми міжнародного економічного співробітництва.
3. Статус Світової організації торгівлі.
4. Економічне співробітництво в межах СНД.
ІІ. Завдання для практичного виконання.
Контрольні й творчі запитання:
1. Поняття економічної безпеки.
2. Характеристика принципів: свободи вибору економічної співробітництва, економічної недискримінації, невід’ємного суверенітету над своїми природними ресурсами та своєю економічною діяльністю, добровільність та сумлінність у виконанні своїх міжнародних зобов’язань, принцип взаємної та рівної вигоди, надання допомоги країнам, які розвиваються.
3. Характеристика принципів, які сприяють організації правового співробітництва у галузі економіки – принцип найбільшого сприяння, принцип надання національного режиму, преференційного режиму.
4. Види економічного співробітництва: міждержавні фінансові, товарні, лізингові угоди, угоди про науково-технічну співпрацю, про надання економічної допомоги.
5. У словнику основних понять та термінів з міжнародного права записати визначення понять: зони вільної торгівлі; контрагент; міжнародне економічне право; міжнародне торгове право; міжнародні економічні договори.
Література:
Основна:
1. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р.№ 4002 – ХІІ //Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 25. – Ст. 198; 2003. - № 30. – Ст. 247; 2005. - № 42. – Ст. 464
2. Декларация об установлении нового международного экономического порядка от 1 мая 1974 г. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 1997. – С. 263 - 266
3. Хартия экономических прав и обязанностей государств от 12 декабря 1974 г. // Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне публічне право: Підручник / Під редакцією Г.О. Анцелевича. – К.: Алеута, 2005. – С. 366 – 371
Додаткова:
1. Катеринчук І. Міжнародне співробітництво в боротьбі із злочинами у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Підприємство, господарство і право. – 2006. - № 12. – С. 91-93
2. Малиновская В.М. Система международного таможенного права // Международное публичное и частное право. - 2006. - №1. - С.52-56
3. Рибій О.В. Становлення та розвиток міжнародно-правового захисту іноземних інвестицій // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №8. – С.122
4. Харчук О.О. Визначення природи та змісту спеціальних принципів міжнародного економічного права // Часопис Київського університету права. – 2006. - № 3. – С. 164 – 171
5. Харчук О.О. Дія принципів міжнародного економічного права в правовій системі ЄС // Часопис Київського університету права. – 2006. - № 4. – С. 155-160
